12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 320/52283/24
адміністративне провадження № К/990/6431/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 (колегія суддів у складі головуючого судді Жукової Є.О., суддів Діски А.Б., Кочанової П.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 (колегія суддів у складі: судді-доповідача Ганечко О.М., суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.) у справі №320/52283/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач, Нацкомісія), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про застосування заходів впливу контрольного характеру від 17.10.2024 щодо ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційні партнери" (вихідний №14/14/652/С03 від 24.10.2024).
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність оскаржуваної постанови з огляду на відсутність порушень умов ліцензування з боку позивача. Вважає, що Товариство не допускало порушень профільного законодавства, зазначених в постанові, а отже відсутні підстави для застосування по відношенню до нього заходів впливу контрольного характеру.
Позивач зазначає, що укладання договору доручення не свідчить про передачу функцій по управлінню активами АТ «Журжій Венчурс» третім особам. Договір доручення не надає право Повіреному визначати юридичну долю майна Довірителя, не містить найголовніших ознак управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ), всі кошти, які отримує повірений згідно умов Договору доручення, підлягають передачі Довірителю.
Вважає, що саме Товариством в рамках управління активами AT «Журжій Венчурс» було визначено юридичну долю активів даного ІСІ (Нерухомого майна), а саме: особу, з якою мав бути укладений попередній договір купівлі-продажу майнових прав; строк, до якого мав бути укладений основний договір; істотні умови основного договору (конкретні квартири, майнові права на які підлягали відчуженню, вартість таких майнових прав). Повірений же згідно з умовами Договору доручення зобов'язаний був лише як виконавець вчинити дії, визначені Товариством у Замовленні. Водночас, кошти, які отримує Повірений за результатами виконання Договору доручення та Замовлення, він зобов'язаний перерахувати на рахунок AT «Журжій Венчурс». Серед обмежень діяльності КУА під час управління активами ІСІ відсутні заборони та обмеження щодо використання механізму продажу та/або купівлі певного активу ІСІ, шляхом залучення фактичного виконавця (повіреного) за договором доручення.
Позивач зазначає, що Наглядовою радою AT «Журжій Венчурс» і Товариством спільно було прийнято рішення залучити Повіреного для фактичного виконання дій по реалізації активів - майнових прав на нерухоме майно, на вигідних умовах, визначених Договором доручення та Замовленням, що підтверджується тим, що Договір доручення підписано як Товариством так і Секретарем Наглядової Ради AT «Журжій Венчурс». Таким чином, спільне рішення Наглядової ради AT «Журжій Венчурс» і Товариства щодо залучення Повіреного з метою реалізації об'єкту викликане доцільністю застосування такого заходу.
Також, за посиланнями позивача, обмеження щодо діяльності КУА під час управління активами ІСІ визначені частиною другою статті 64 Закону про ІСІ та розділом V Положення про управління активами. Серед таких обмежень, а також роз'яснень комісії відсутні заборони та обмеження щодо використання механізму продажу та/або купівлі певного активу ІСІ шляхом залучення фактичного виконавця (повіреного) за договором доручення.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство відповідно до виданої ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АЕ №294702 здійснює професійну діяльність на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами).
4. 02.08.2024 Нацкомісією у відношенні ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» складено проєкт акта про вчинення порушення профільного законодавства від 02.08.2024 та прийнято постанову про початок фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства.
5. ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» листом від 16.08.2024 №258 направлені пояснення та документи на адресу Нацкомісії.
6. У подальшому Нацкомісією складено акт від 05.09.2024 №14/14/41/С03 про вчинення порушення профільного законодавства (далі - акт).
За висновками акта ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» в результаті укладення договору доручення № 21/09-23-1 від 21.09.2023 порушили наступні норми законодавства:
пункту 1 глави 1 розділу ІІ Ліцензійних умов № 92, яким встановлено, що ліцензіат при провадженні діяльності з управління активами інституційних інвесторів зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства України та внутрішніх документів ліцензіата;
частини першої статті 14 Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 №5080-VI (далі - Закон №5080-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою встановлено, що управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами;
абзацу 1 частини шостої статті 63 Закону №5080-VI, яким визначено, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами;
пункту 13 частини другої статті 64 Закону №5080-VI, відповідно до якого компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права: укладати від імені інституту спільного інвестування договори, які за своїм характером можуть бути укладені лише від імені компанії з управління активами);
частини першої статті 70 Закону №5080-VI, якою встановлено, що кошти корпоративного фонду зараховуються на його рахунок у банку;
підпункту 1 пункту 1 розділу IV Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.08.2013 №1414, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.08.2013 за №1486/24018 (далі - Положення №1414), відповідно до якого КУА або особа, яка здійснює діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), повинна виконувати щодо активів інституційного інвестора, які перебувають в її управлінні, такі обов'язки: - управляти активами інституційного інвестора відповідно до вимог законодавства;
частини двадцять п'ятої статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», відповідно до якої професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не має права передавати ліцензію на провадження відповідного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках третім особам.
7. 05.09.2024 Нацкомісією прийнято постанову про завершення фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства №14/14/418/С03.
8. 30.09.2024 Нацкомісією прийнято постанову про початок проведення розгляду справи про правопорушення від 01.10.2024 №14/14/519/С03.
9. 02.10.2024 листом №351 ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» направило Нацкомісії заперечення до акту про вчинення порушення профільного законодавства від 05.09.2024.
10. 17.10.2024 Нацкомісією прийнято постанову про застосування заходів впливу контрольного характеру (№14/14/652/С03 від 24.10.2024), якою за провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках з порушенням умов ліцензування, застосовано у відношенні ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» основний захід впливу контрольного характеру у вигляді фінансової санкції (штрафу) у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять) тисяч гривень, додатковий захід впливу контрольного характеру у вигляді зобов'язання утримуватись від протиправного діяння (дії або бездіяльності) в майбутньому.
11. Вважаючи постанову про застосування заходів впливу контрольного характеру протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 19.06.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, у задоволенні позову відмовив.
13. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що у нормах профільного законодавства міститься пряма заборона укладати від імені інституту спільного інвестування договори, які за своїм характером можуть бути укладені лише від імені компанії з управління активами, а також передавати ліцензію на провадження відповідного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках третім особам. Однак враховуючи умови договору доручення №21/09-23-1 від 21.09.2023, ТОВ «КУА «Інвестиційні Партнери» всупереч вимогам законодавства передало функцію управління активами АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс», щодо відчуження майнових прав на об'єкт будівництва, які перебували в активах КІФ третій особі - ТОВ «Смайл Констракшн», що свідчить про обґрунтованість висновків Нацкомісії про вчинення порушення профільного законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для застосування заходів впливу контрольного характеру до позивача згідно оскаржуваної постанови від 17.10.2024 (вих. №14/14/652/С03 від 24.10.2024).
Суди зауважили, що укладення договору доручення з умовами, які передбачають надання повіреному права самостійно приймати рішення щодо активів фонду, фактично передає ключові управлінські функції третій особі, що є порушенням норм Закону України «Про інститути спільного інвестування», Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» Положення №1414.
На переконання суду, умови договору доручення розширюють автономію Повіреного до рівня, який несумісний із роллю виконавця, що обмежений інструкціями Довірителя, це суперечить обов'язкам КУА за чинним законодавством України. Умови ліцензії зобов'язують КУА самостійно здійснювати управління активами фонду. Повноваження, надані третій особі, не відповідають законодавчим вимогам, що підтверджує порушення ліцензійних умов позивачем.
Управління активами є виключною компетенцією КУА. Положення Статуту та організаційно-господарські рішення не можуть суперечити вимогам законодавства та не є підставою для передачі функцій управління активами третім особам.
Обмеження щодо діяльності КУА під час управління активами інституту спільного інвестування визначені частиною другою статі 64 Закону №5080-VI та розділом V Положення №1414. Обмежень щодо укладання договору доручення вказані приписи не містять, однак на переконання суду відсутність прямої заборони щодо укладання договору доручення повинна розцінюватись у взаємозв'язку з іншими нормами зобов'язального характеру профільного законодавства та, відповідно, з умовами самого договору.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
14. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
15. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яке передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
На обґрунтування цієї підстави скаржник покликається на відсутність висновку у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 14 Закону №5080-VI, пункту 2 розділу ІІІ, пункту 1 частини першої розділу ІV Положення №1414, у взаємозв'язку із положеннями статей 1000, 1003, 1004, 1006 Цивільного кодексу України.
16. Також скаржник зазначає про відсутність висновку щодо застосування пункту 13, частини 2 статті 64 Закону №5080-VI, пункту 6 частини першої статті 2, частини 6 статті 70, частини 25 статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від 23.02.2006 №3480-IV (далі - Закон №3480-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у взаємозв'язку з нормами статей 1000, 1003, 1004, 1006 Цивільного кодексу України.
17. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права та покликається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
18. Скаржник доводить, що суди дійшли хибного висновку, що спірний договір доручення прямо суперечить пункту 13 частини другої статті 64 Закону №5080-VI, оскільки договір доручення не передбачає права визначати юридичну долю майна КІФ, зі змісту Договору доручення вбачається, що ТОВ «Смайл Констракшн» не наділяється правом визначати юридичну долю активів АТ «Журжій Венчурс» (нерухомого майна), а розпорядження таким майном здійснює саме КІФ, від імені та в інтересах якого діє Товариство, шляхом надання Повіреному чітких та конкурентних вказівок щодо того з ким укладати договори відносного такого майна та на яких умовах (Замовлення). Повіреним на підставі Договору доручення було вчинено виключно дії, визначені Замовленням Позивача, ТОВ «Смайл Констракшн» не передавались жодні права на управління майном АТ «Журжій Венчурс». Вказує, що договір доручення містить ознаки аутсорсингу, суд першої надав неналежну оцінку вказаним нормам права, вказавши виключно загальну фразу про те, що враховуючи суб'єктивний склад, істотні умови, сферу застосування, договір доручення не можна ототожнювати з аутсорсингом, не обґрунтувавши жодним чином такі твердження.
19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача просить залишити без задоволення.
20. Відповідач доводить, що Товариство всупереч вимогам законодавства передало функцію управління активами АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс» щодо відчуження майнових прав на об'єкт будівництва які перебували в активах КІФ третій особі - ТОВ «Смайл Констракшн».
21. Вважає, що Товариство в результаті укладення договору доручення №21/09-23-1 від 21.09.2023 порушило наступні норми законодавства:
пункту 1 глави 1 розділу ІІ Ліцензійних умов №92, яким встановлено, що ліцензіат при провадженні діяльності з управління активами інституційних інвесторів зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства України та внутрішніх документів ліцензіата;
частини першої статті 14 Закону №5080-VI, якою встановлено, що управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами;
абзацу 1 частини шостої статті 63 Закону №5080-VI, яким визначено, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами;
пункту 13 частини другої статті 64 Закону №5080-VI, відповідно до якого компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права: укладати від імені інституту спільного інвестування договори, які за своїм характером можуть бути укладені лише від імені компанії з управління активами);
частини першої статті 70 Закону №5080-VI, якою встановлено, що кошти корпоративного фонду зараховуються на його рахунок у банку; підпункту 1 пункту 1 розділу IV Положення №1414, відповідно до якого КУА або особа, яка здійснює діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), повинна виконувати щодо активів інституційного інвестора, які перебувають в її управлінні, такі обов'язки: - управляти активами інституційного інвестора відповідно до вимог законодавства;
частини двадцять п'ятої статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», відповідно до якої професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не має права передавати ліцензію на провадження відповідного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках третім особам.
22. За посиланнями відповідача, укладення КУА договорів доручення з третьою особою, на умовах, зазначених в запиті, суперечить вимогам законодавства, оскільки укладення договорів, зазначених в пункті 2.1 Договору доручення, що стосуються об'єктів нерухомості та майнових прав на нерухоме майно, що входять до складу активів венчурного інституту спільного інвестування, управління активами якого здійснює КУА, становить частину провадження такою КУА професійної діяльності на ринках капіталу-діяльності з управління активами інституційних інвесторів. При цьому, відповідно до пункту 3 частини першої статті 1006 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення, проте, кошти, перераховані 02.10.2023, 03.10.2023, 04.10.2023 на рахунок ТОВ «Смайл Констракшн», станом на 27.09.2024, все ще перебували на рахунку ТОВ «Смайл Констракшн», а не на рахунку корпоративного фонду у банку.
23. Відповідач зазначає, передача права укладати договори купівлі-продажу нерухомого майна виходить за межі допустимих повноважень третьої особи (Повіреного) і по суті є передачею функцій управління активами, що є порушенням вимог закону. Повірений здійснював юридичні дії, які впливають на склад і вартість активів корпоративного фонду, включаючи укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно та отримання за це коштів. Управління активами передбачає виключно діяльність КУА, а не третіх осіб, навіть якщо їх дії формально оформлені через договори доручення.
24. Відповідач наголошує, відповідно до частини першої статті 14 Закону №5080-VI, управління активами є виключною компетенцією КУА. Будь-які внутрішні корпоративні документи не можуть суперечити цим вимогам, тобто вимоги законодавства мають пріоритет. Навіть якщо договори доручення прямо не заборонені, передача ключових функцій управління активами (укладення договорів, отримання коштів) третій особі є порушенням сутності управління активами в розумінні Закону №5080-VI, у даному випадку Повірений виконував дії, які безпосередньо впливають на активи корпоративного фонду, що порушує вимоги законодавства. КУА може залучати третіх осіб до здійснення процесів, надання послуг, виконання робіт, що становлять частину провадження КУА професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках шляхом укладання договору про аутсорсинг, водночас, договір доручення між КУА та третіми особами може вважатись переданням ліцензії, що заборонено Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Відносини, що виникають у сфері здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків визначаються Законом України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» від 30.10.1996 №448/96-ВР (далі - Закон №448/96-ВР, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Цей Закон визначає правові засади здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків та державного контролю за емісією (видачею) і обігом, укладенням та виконанням фінансових інструментів в Україні.
28. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №448/96-ВР державне регулювання та нагляд за діяльністю на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі - державне регулювання та нагляд) здійснюють Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) (далі - Нацкомісія) та інші державні органи у межах повноважень, визначених законом.
29. Згідно з частиною першою статті 33 Закону №448/96-ВР Нацкомісія проводить інспекції з метою забезпечення дотримання вимог профільного законодавства, виявлення та зменшення ризиків невідповідності діяльності осіб, щодо яких проводяться інспекції, таким вимогам, а також зменшення негативних наслідків реалізації таких ризиків.
Предметом інспекції може бути дотримання вимог профільного законодавства кількома особами, щодо яких проводиться інспекція.
30. Частинами першою-четвертою статті 36 Закону №448/96-ВР встановлено:
Фіксація кожного факту вчинення порушення профільного законодавства здійснюється уповноваженим на супроводження в порядку, встановленому цією статтею.
Уповноважений на супроводження складає проєкт акта про вчинення порушення профільного законодавства у разі наявності доказів вчинення порушення профільного законодавства, достатніх для складання такого проєкту, в отриманих: 1) документах від структурного підрозділу Комісії, який здійснює нагляд на ринках капіталу та організованих товарних ринках; 2) матеріалах інспекції; 3) матеріалах розслідування.
Уповноважений на супроводження надсилає зазначений проєкт акта особі, щодо якої планується скласти акт про вчинення порушення профільного законодавства (далі - акт про правопорушення), для надання коментарів, пропозицій, пояснень та/або заперечень із зазначенням строку для їх надання, який не може становити менше п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання проєкту такою особою.
Акт про правопорушення має містити:1) ідентифікаційні дані особи, щодо якої складено акт; 2) посилання на норми законодавства (статті, частини, пункти), порушення вимог яких зафіксовано у діях особи, щодо якої складено акт; 3) узагальнені доводи уповноваженого на супроводження щодо предмета розгляду справи про порушення профільного законодавства; 4) обставини, що підтверджують доводи уповноваженого на супроводження, з посиланням на відповідні докази; 5) пропоновані заходи впливу, яких уповноважений на супроводження вважає за необхідне вжити за результатами проведення розгляду справи про порушення профільного законодавства. У разі якщо уповноважений на супроводження вважає за необхідне застосувати до особи фінансові санкції (штрафи), зазначається конкретний розмір такої санкції в межах, передбачених статтею 50 цього Закону; 6) підпис уповноваженого на супроводження.
Інші вимоги до змісту та оформлення акта про правопорушення встановлюються Комісією.
Уповноважений на супроводження у випадках, встановлених Комісією як колегіальним органом, разом з проєктом акта про правопорушення може направити проєкт угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення профільного законодавства, складений відповідно до вимог статті 38 цього Закону.
Особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, може відмовитися від пропозиції укладення угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення профільного законодавства (далі - угода про врегулювання) або протягом зазначеного уповноваженим на супроводження строку надати пропозиції щодо зміни тексту проєкту такої угоди.
У разі якщо уповноваженим на супроводження не направлено проєкт угоди про врегулювання, особа, щодо якої планується скласти акт про правопорушення, може самостійно запропонувати укладення такої угоди, проєкт якої складається та розглядається з урахуванням вимог статті 38 цього Закону.
У разі недосягнення згоди щодо укладення угоди про врегулювання факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.
31. Відповідно до частини другої статті 37 Закону №448/96-ВР Комісія за результатами здійснення нагляду, проведення інспекцій або розслідувань на ринках капіталу та організованих товарних ринках має право притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні профільного законодавства.
32. Згідно з частиною дев'ятою статті 37 Закону №448/96-ВР рішення, які у процесі проведення розгляду справи про правопорушення має право приймати уповноважений на розгляд справ, оформлюються постановами, розпорядженнями та іншими документами відповідно до порядку розгляду.
33. Частиною 11 статті 37 Закону №448/96-ВР встановлено, у процесі проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ повинен (повинні) надати особі, щодо якої складено акт про правопорушення та не укладено угоду про врегулювання, можливість: 1) надати коментарі, пояснення та/або заперечення щодо акта про правопорушення у строк не менше 10 робочих днів; 2) запропонувати укласти угоду про врегулювання.
У разі якщо після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення особа, щодо якої складено акт про правопорушення, запропонувала укласти угоду про врегулювання, така пропозиція розглядається уповноваженим на супроводження відповідно до статті 36 цього Закону.
У разі якщо за результатами розгляду пропозиції про укладення угоди про врегулювання таку угоду було укладено після винесення постанови про початок проведення розгляду справи про правопорушення, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зупиняє (зупиняють) розгляд акта про правопорушення та призначає (призначають) дату розгляду угоди про врегулювання.
Під час проведення розгляду справи уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов'язаний (зобов'язані) всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини можливого вчинення порушення профільного законодавства. Встановлення факту вчинення такого порушення не може здійснюватися на підставі доказів, отриманих з порушенням вимог, встановлених цим Законом.
Усі сумніви щодо доведеності вчинення особою порушення профільного законодавства тлумачаться на користь такої особи (частина 12 статті 37 Закону №448/96-ВР).
34. Відповідно до частини 14 статті 37 Закону №448/96-ВР під час проведення розгляду справи про правопорушення уповноважений (уповноважені) на розгляд справ виносить (виносять) постанови: 1) про зупинення проведення розгляду справи про правопорушення; 2) про відновлення проведення розгляду справи про правопорушення; 3) про завершення проведення розгляду справи про правопорушення; 4) про встановлення факту порушення профільного законодавства; 5) про застосування заходів впливу контрольного характеру; 6) про затвердження угоди про врегулювання або про відмову у затвердженні угоди про врегулювання; 7) інші постанови, визначені законодавством.
35. Відповідно до частини 22 статті 37 Закону №448/96-ВР постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру виноситься у разі встановлення складу порушення профільного законодавства та за умови, що не закінчилися строки давності, визначені частиною двадцять першою цієї статті.
36. Згідно з частиною 23 статті 37 Закону №448/96-ВР при визначенні заходів впливу контрольного характеру, які підлягають застосуванню за наслідками встановлення вчинення порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов'язаний (зобов'язані) взяти до уваги такі обставини: 1) тяжкість і тривалість порушення; 2) фінансовий стан порушника та прогнозовані наслідки для його фінансового стану, спричинені застосуванням до такого порушника фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства; 3) вигода (отриманий прибуток або збитки, яких вдалося уникнути), одержана порушником внаслідок вчинення порушення (якщо сума вигоди може бути визначена); 4) збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена; 5) інші порушення профільного законодавства, вчинені порушником протягом останніх 10 років, що передують дню винесення відповідної постанови; 6) умисність або необережність вчинення порушення; 7) співпраця порушника з Комісією; 8) заходи, вжиті порушником з метою запобігання повторному вчиненню порушення; 9) наслідки вчинення порушення для фінансової системи та/або системи організованих товарних ринків, зокрема виникнення системних ризиків для функціонування ринків капіталу внаслідок вчиненого порушення; 10) обставини, що відповідно до закону обтяжують відповідальність; 11) обставини, що пом'якшують відповідальність; 12) інші обставини, що мають значення для об'єктивного визначення заходів впливу контрольного характеру.
У разі якщо порушником профільного законодавства є фінансова установа, нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ також повинен (повинні) брати до уваги інформацію, отриману від Національного банку України, щодо діяльності зазначеного суб'єкта, зокрема про його фінансовий стан та прогнозовані для його діяльності наслідки, спричинені застосуванням фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства.
37. Відповідно до частини 24 статті 37 Закону №448/96-ВР уразі якщо станом на дату винесення постанови про встановлення факту порушення профільного законодавства або постанови про застосування заходів впливу контрольного характеру порушення профільного законодавства триває, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ одночасно з винесенням відповідної постанови видає (видають) розпорядження про усунення порушення профільного законодавства, в якому зазначаються: 1) заходи, яких особа зобов'язана вжити з метою припинення порушення; 2) строк вжиття заходів, передбачених пунктом 1 цієї частини; 3) порядок звітування про вжиті заходи; 4) наслідки невиконання розпорядження.
У разі якщо винесена відповідно до цієї статті постанова про застосування заходів впливу контрольного характеру, якою передбачено застосування до особи заходу контрольного характеру у вигляді накладення штрафу, протягом одного місяця з дня набрання нею чинності не була самостійно виконана особою, щодо якої застосовано такий захід контрольного характеру, або не була оскаржена у судовому порядку, така постанова набуває статусу виконавчого документа, підлягає оформленню Комісією відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та передається до органів державної виконавчої служби для примусового виконання згідно із законом.
У разі якщо зазначена постанова протягом одного місяця з дня набрання нею чинності була оскаржена у судовому порядку та адміністративним судом було відкрито провадження у справі про визнання зазначеної постанови протиправною та скасування, така постанова набуває статусу виконавчого документа з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням щодо такої постанови з урахуванням строків, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
38. Відповідно до частини першої статті 49 Закону №448/96-ВР Комісія відповідно до вимог цього Закону з метою виконання завдань щодо державного регулювання та нагляду, передбачених частиною першою статті 2 цього Закону, у встановленому нею порядку може здійснювати заходи правозастосування, до яких належать коригувальні заходи, заходи раннього втручання та заходи впливу контрольного характеру.
Заходи впливу контрольного характеру здійснюються Комісією за вчинення порушень профільного законодавства з урахуванням обставин, визначених частиною двадцять третьою статті 37 цього Закону. Такими заходами є: застосування фінансової санкції (штрафу) (пункт 2 частини четвертої статті 49 Закону №448/96-ВР ); зобов'язання припинити протиправне діяння (дії або бездіяльність) та утримуватися від такого діяння у майбутньому (пункт 9 частини четвертої статті 49 Закону №448/96-ВР ).
За одне правопорушення може бути призначено лише один основний захід впливу контрольного характеру. До основного заходу впливу контрольного характеру може бути приєднано один чи декілька додаткових заходів впливу контрольного характеру, при цьому призначення основного та додаткових заходів впливу контрольного характеру оформлюється однією постановою про застосування заходів впливу контрольного характеру (частина восьма статті 49 Закону №448/96-ВР ).
39. 27.04.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання та нагляду на ринках капіталу та організованих товарних ринках» №3585-IX.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3585-IX установлено, що тимчасово, до 1 січня 2026 року, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосовувати до фізичних та юридичних осіб фінансові санкції (штрафи) за: здійснення операції (операцій), пов'язаної (пов'язаних) з безпосереднім провадженням професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, для здійснення якої (яких) необхідна наявність відповідної ліцензії, без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності в межах такої професійної діяльності або провадження відповідного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню на підставі ліцензії, іншої ніж та, що надає право на провадження такого виду діяльності, або провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках з порушенням умов ліцензування - у розмірі від п'яти до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
40. Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 21.05.2024 №627 затверджено Порядок фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства та розгляду справ про порушення профільного законодавства в умовах воєнного стану (далі - Порядок).
За вчинення порушення профільного законодавства за результатом проведення розгляду справи про правопорушення до Порушника застосовуються заходи впливу контрольного характеру, передбачені законом (пункт 44 Порядку).
Згідно з пунктом 45 Порядку при визначенні заходів впливу контрольного характеру, які підлягають застосуванню за наслідками встановлення вчинення порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов'язаний (зобов'язані) взяти до уваги такі обставини: 1) тяжкість і тривалість порушення; 2) фінансовий стан порушника та прогнозовані наслідки для його фінансового стану, спричинені застосуванням до такого порушника фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства; 3) вигода (отриманий прибуток або збитки, яких вдалося уникнути), одержана порушником внаслідок вчинення порушення (якщо сума вигоди може бути визначена); 4) збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена; 5) інші порушення профільного законодавства, вчинені порушником протягом останніх 10 років, що передують дню винесення відповідної постанови; 6) умисність або необережність вчинення порушення; 7) співпраця порушника з НКЦПФР; 8) заходи, вжиті порушником з метою запобігання повторному вчиненню порушення; 9) наслідки вчинення порушення для фінансової системи та/або системи організованих товарних ринків, зокрема виникнення системних ризиків для функціонування ринків капіталу внаслідок вчиненого порушення; 10) обставини, що відповідно до закону обтяжують відповідальність; 11) обставини, що пом'якшують відповідальність; 12) інші обставини, що мають значення для об'єктивного визначення заходів впливу контрольного характеру.
41. Судами установлено, що між Товариством та АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс» (Фонд) укладено договір від 26.10.2021 №26/10-2021/1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, за умовами якого Фонд з метою проведення діяльності зі спільного інвестування доручає, а Компанія з управління активами за винагороду приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з управління активами Фонду від імені, в інтересах і за рахунок Фонду, відповідно до умов та протягом дії цього Договору та у відповідності до чинного законодавства України.
Компанія з управління активами зобов'язується здійснювати управління активами Фонду з метою отримання максимального інвестиційного доходу при мінімально можливих ризиках відповідно до Інвестиційної декларації Фонду, Регламенту Фонду, рішень Наглядової ради Фонду та чинного законодавства України.
За умовами вказаного договору, Компанія з управління активами зобов'язана, зокрема діяти в інтересах Фонду (формувати інвестиційний портфель відповідно до інвестиційної декларації з метою отримання максимального доходу при мінімально можливих ризиках з урахування умов, зазначених у договорі, кон'юнктури ринків капіталу, ризику вибору контрагента та інших факторів ризику) у відповідності до Регламенту Фонду, Інвестиційної декларації Фонду, рішень Наглядової ради Фонду та чинного законодавства України.
Компанія з управління активами під час провадження нею діяльності з управління активами Фонду не має права: набувати за рахунок активів Фонду майно та цінні папери тих видів, що не передбачені інвестиційною декларацією Фонду; здійснювати за власні кошти операції з активами Фонду; безоплатно відчужувати активи Фонду; брати позику або кредит, що підлягає поверненню за рахунок активів Фонду, в обсязі більше ніж 10 відсотків вартості чистих активів інституту спільного інвестування на строк понад три місяці з іншою метою, ніж використання цих коштів для викупу цінних паперів Фонду.
42. Відповідно до Інвестиційної Декларації Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Журжій Венчурс» пріоритетними напрямами інвестиційної діяльності Фонду є: фінансова та страхова діяльність, будівництво, сільськогосподарська діяльність, переробна промисловість, операції з нерухомим майном.
43. За інформацією, наданою Товариства на виконання вимог Положення про порядок складання та розкриття інформації компаніями з управління активами та особами, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та подання відповідних документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого рішенням Комісії від 02.10.2012 № 1343, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2012 за № 1764/22076, станом на 31.08.2023 в активах АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс» (реєстраційний код за ЄДРІСІ 13300251) наявні об'єкти незавершеного будівництва за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вулиця Київська діл.1/1.
44. 21.09.2023 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Журжій Венчурс» (Довіритель/Ініціатор), від імені, в інтересах та за рахунок якого на підставі Договору №26/10-2021/1 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 26 жовтня 2021 року, діє Товариство, що має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) серії АЕ №294702 ід 14.02.2015, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смайл Констракшн» (Повірений), за умовами якого Довіритель доручає, а Повірений або уповноважена особа від Повіреного зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок Довірителя здійснити юридичні дії (надати послуги).
45. Нацкомісією 17.10.2024 прийнято постанову про застосування заходів впливу контрольного характеру (№14/14/652/С03 від 24.10.2024), у відношенні Товариства.
Оскаржувана постанова вмотивована тим, що в результаті укладення договору доручення №21/09-23-1 від 21.09.2023 позивачем порушено вимоги пункту 1 глави 1 розділу ІІ Ліцензійних умов №92, частини першої статті 14, абзацу 1 частини шостої статті 63, пункту 13 частини другої статті 64, частини першої статті 70 Закону №5080-VI, підпункту 1 пункту 1 розділу IV Положення №1414, частини двадцять п'ятої статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», відповідно до якої професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не має права передавати ліцензію на провадження відповідного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках третім особам.
46. Згідно з актом про вчинення порушення профільного законодавства від 05.09.2024 (№14/14/1/С03 від 05.09.2024), мотивувальної частини постанови від 17.10.2024 (№14/14/652/С03 від 24.10.2024) вбачається, Нацкомісія дійшла висновку, що Товариство всупереч вимогам законодавства передало функцію управління активами АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс» щодо відчуження майнових прав на об'єкт будівництва які перебували в активах КІФ третій особі, а саме, ТОВ «Смайл Констракшн».
47. Відповідно до статті 66 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діяльність з управління активами інституційних інвесторів це професійна діяльність учасника ринків капіталу - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору з інституційними інвесторами.
Діяльність з управління активами інституційних інвесторів регулюється спеціальним законодавством.
48. Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування», активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості та спеціальних майнових прав на них, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
49. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про інститути спільного інвестування», управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.
50. Абзацом першим частини шостої статті 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування» передбачено, що у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах такого фонду на підставі договору про управління активами.
51. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 64 Закону України «Про інститути спільного інвестування», компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права: укладати від імені інституту спільного інвестування договори, які за своїм характером можуть бути укладені лише від імені компанії з управління активами.
52. Частиною першою статті 66 Закону України «Про інститути спільного інвестування», передбачено, що діяльність з управління активами інституту спільного інвестування провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством.
53. Частиною двадцять п'ятою статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», встановлено, що професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не має права передавати ліцензію на провадження відповідного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках третім особам.
54. Пунктом 2 Розділу І Положення №1414 визначено, що інвестиційна політика інституційного інвестора - система заходів, планування, програм, спрямованих на формування та здійснення управління інвестиційним портфелем інституційних інвесторів відповідно до основних напрямів інвестиційної діяльності інституційних інвесторів, визначених інвестиційною декларацією.
Пунктом 1 Розділу ІІІ Положення №1414, встановлено, особа, яка здійснює управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), виконує такі функції: 1) аналізує активи, що належать інституційному інвестору та знаходяться в її управлінні, та активи, у які планується здійснити інвестування; 2) здійснює моніторинг вартості активів, що належать інституційному інвестору та знаходяться в її управлінні; 3) проводить розрахунок ризиків при здійсненні інвестування активів, що належать інституційному інвестору та знаходяться в її управлінні; 4) здійснює розрахунок дохідності та ризикованості інвестиційного портфеля інституційного інвестора; 5) складає та надає до Комісії звітність та іншу інформацію відповідно до законодавства; 6) забезпечує режим конфіденційності щодо планування інвестиційної діяльності інституційного інвестора; 7) забезпечує розкриття інформації відповідно до законодавства.
Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 1 Розділу IV Положення №1414, КУА або особа, яка здійснює діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), повинна виконувати щодо активів інституційного інвестора, які перебувають в її управлінні, такі обов'язки: управляти активами інституційного інвестора відповідно до вимог законодавства; діяти в інтересах інституційного інвестора (формувати інвестиційний портфель відповідно до інвестиційної декларації з метою отримання максимального доходу при мінімально можливих ризиках з урахуванням умов, зазначених у договорі про управління активами, кон'юнктури ринку цінних паперів, ризику вибору контрагента та інших факторів ризику).
55. Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 21.05.2024 №627 затверджено Порядок фіксації факту вчинення порушення профільного законодавства та розгляду справ про порушення профільного законодавства в умовах воєнного стану (далі - Порядок №627).
Згідно з пунктом 45 Порядку №627 при визначенні заходів впливу контрольного характеру, які підлягають застосуванню за наслідками встановлення вчинення порушення профільного законодавства, уповноважений (уповноважені) на розгляд справ зобов'язаний (зобов'язані) взяти до уваги такі обставини: 1) тяжкість і тривалість порушення; 2) фінансовий стан порушника та прогнозовані наслідки для його фінансового стану, спричинені застосуванням до такого порушника фінансових санкцій (штрафів) за порушення профільного законодавства; 3) вигода (отриманий прибуток або збитки, яких вдалося уникнути), одержана порушником внаслідок вчинення порушення (якщо сума вигоди може бути визначена); 4) збитки третіх осіб, спричинені внаслідок вчинення порушення, якщо сума таких збитків може бути визначена; 5) інші порушення профільного законодавства, вчинені порушником протягом останніх 10 років, що передують дню винесення відповідної постанови; 6) умисність або необережність вчинення порушення; 7) співпраця порушника з НКЦПФР; 8) заходи, вжиті порушником з метою запобігання повторному вчиненню порушення; 9) наслідки вчинення порушення для фінансової системи та/або системи організованих товарних ринків, зокрема виникнення системних ризиків для функціонування ринків капіталу внаслідок вчиненого порушення; 10) обставини, що відповідно до закону обтяжують відповідальність; 11) обставини, що пом'якшують відповідальність; 12) інші обставини, що мають значення для об'єктивного визначення заходів впливу контрольного характеру.
56. Суди установили, що за результатом укладання Договору доручення було укладено Попередній договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно №29/09-23-1ЖВ від 29.09.2023 між АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс» (надалі КІФ, Продавець), від імені та в інтересах якого на підставі Договору доручення № 21/09-23-1 від 21.09.2023 діє ТОВ «Смайл Констракшн» (надалі Повірений) та ТОВ «Інжур» яке діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового інвестиційного фонду «ІнжурБУД» (надалі Покупець).
Відповідно до пункту 1.1.1. Договору № 29/09-23-1ЖВ від 29.09.2023, об'єкт будівництва - Будівництво багатоквартирних житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури по вул. Київській діл. 1/1 в с. Гатне, Києво-Святошинського району, Київської області.
Також, відповідно до пункту 1.2. Договору № 29/09-23-1ЖВ від 29.09.2023, майнові права на Квартири належать Продавцю, тобто АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс», на підставі договору генерального підряду № 3 від 19.01.2018.
Відповідно до пункту 4.2. Договору № 29/09-23-1ЖВ від 29.09.2023, кошти перераховані на рахунок ТОВ «Смайл Констракшн», що підтверджується копіями платіжних інструкцій в національній валюті № 4747 від 02.10.2023, № 4753 від 03.10.2023 та № 4754 від 04.10.2023.
Із системного аналізу умов договору доручення №21/09-23-1 вбачається, що ТОВ «Смайл Констракшн» (Повірений) уповноважений на укладання як попередніх, так і основних договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, власником якого є АТ «ЗНВКІФ «Журжій Венчурс», при цьому, за умовами вказаного договору, укладання таких договорів можливе, у тому числі, і на умовах, визначених за власним розсудом Повіреного. За вказаним договором Повірений не обмежений у визначенні умов договорів купівлі-продажу, внесенні змін до таких договорів та їх розірвання, а також надано право Повіреному передоручати третім особам свої повноваження.
57. Стосовно доводів скаржника про те, що договір доручення не передбачає права визначати юридичну долю майна КІФ, зі змісту Договору доручення вбачається, що ТОВ «Смайл Констракшн» не наділяється правом визначати юридичну долю активів АТ «Журжій Венчурс» (нерухомого майна), а розпорядження таким майном здійснює саме КІФ, від імені та в інтересах якого діє Товариство, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, майнові права, у тому числі майнові права на нерухоме майно, входять до складу активів інституту спільного інвестування, надання повіреному права власного розсуду щодо визначення умов таких договорів купівлі-продажу, у тому числі укладання і розірвання таких договорів, свідчить про наділення впливом повіреного на такі майнова права на нерухоме майно, таким чином, повірений, за вказаним договором, беззаперечно має вплив на зміну активу довірителя.
Ураховуючи умови Положення №1414 та Договору доручення № 21/09-23-1 від 21.09.2023 колегія суддів дійшла до висновку, що Повіреному фактично надані повноваження, які є аналогічними тим, що повинні виконуватись компанією з управління активами.
Таким чином, умови договору доручення від 21.09.2023 №21/09-23-1 розширюють автономію Повіреного до рівня, який несумісний із роллю виконавця, що обмежений інструкціями Довірителя. Це суперечить обов'язкам КУА за чинним законодавством України. Умови ліцензії зобов'язують КУА самостійно здійснювати управління активами фонду. Повноваження, надані третій особі, не відповідають законодавчим вимогам, що підтверджує порушення ліцензійних умов Товариством.
58. Колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що повіреним на підставі Договору доручення було вчинено виключно дії, визначені Замовленням Позивача, ТОВ «Смайл Констракшн» не передавались жодні права на управління майном АТ «Журжій Венчурс», оскільки Законом України «Про інститути спільного інвестування», встановлено, що діяльність з управління активами інституту спільного інвестування провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством.
Окрім того, частиною першою статті 14 Закону України «Про інститути спільного інвестування», встановлено, що управління активами є виключною компетенцією КУА. Будь-які внутрішні корпоративні документи не можуть суперечити цим вимогам, тобто вимоги законодавства мають пріоритет. Навіть якщо договори доручення прямо не заборонені, передача ключових функцій управління активами (укладення договорів, отримання коштів) третій особі є порушенням сутності управління активами в розумінні Закону про ІСІ, у даному випадку Повірений виконував дії, які безпосередньо впливають на активи корпоративного фонду, що порушує вимоги законодавства.
З огляду на викладене, управління активами є виключною компетенцією КУА, положення статуту та організаційно-господарські рішення не можуть суперечити вимогам законодавства та не є підставою для передачі функцій управління активами третім особам.
59. У контексті аргументів скаржника, що договір доручення містить ознаки аутсорсингу, договір доручення не можна ототожнювати з аутсорсингом колегія суддів враховує наступне.
60. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 64 Закону України «Про інститути спільного інвестування», компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами інституту спільного інвестування не має права: укладати від імені інституту спільного інвестування договори, які за своїм характером можуть бути укладені лише від імені компанії з управління активами.
61. Абзацом першим частини двадцять п'ятою статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», встановлено, що професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків не має права передавати ліцензію на провадження відповідного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках третім особам.
62. Разом з тим, частиною шостою статті 70 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», встановлено професійні учасники ринків капіталу та організованих товарних ринків під час провадження професійної діяльності можуть використовувати аутсорсинг. Професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків, який використовує аутсорсинг, несе повну та безумовну відповідальність за дії надавача послуг, що вчиняються таким надавачем послуг на виконання договору про аутсорсинг. Вимоги до використання аутсорсингу встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
63. Абзацом другим частини двадцять п'ятою статті 71 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», встановлено, що не є передачею ліцензії передача третім особам частини процесів або покладання на третіх осіб частини функцій, що забезпечують діяльність професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків на відповідному ринку, здійснена на підставі договору щодо аутсорсингу в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
64. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», аутсорсинг - залучення професійним учасником на підставі відповідного договору іншої особи (надавача послуг) до здійснення процесів, надання послуг, виконання робіт, що становлять частину провадження таким професійним учасником професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.
65. Із аналізу Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» вбачається, що розумінні вказаного закону, законодавець наділив аутсорсинг істотними ознаками, а саме: договір укладається між замовником, наприклад, КУА, та аутсорсером; аутсорсер залучається до надання послуг/вчинення робіт, що становлять частину провадження професійної діяльності замовника; аутсорсер забезпечує діяльність замовника; повну та безумовну відповідальність за дії аутсорсер несе замовник.
66. Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
67. Згідно з статтею 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
68. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність прямої заборони щодо укладання договору доручення повинна розцінюватись у взаємозв'язку з іншими нормами спеціального законодавства та, відповідно, з умовами самого договору.
69. Разом з тим, управління активами охоплює будь-які дії, які впливають на склад і вартість активів корпоративного фонду, незалежно від формальної конструкції правочинів. У спірних правовідносинах, передача ключових функцій управління активами (укладення договорів, отримання коштів) третій особі, є порушенням сутності управління активами в розумінні Закону України «Про інститути спільного інвестування».
70. Іншим доводам касаційної скарги суд апеляційної інстанції надав оцінку, ці доводи не спростовують докази, досліджені та перевірені судами попередніх інстанцій і не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваних рішеннях.
71. З цих підстав Верховний Суд констатує, що викладений судами першої та апеляційної інстанцій висновок про відсутність підстав для задоволення позову у справі, яка розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а прийнята ним постанова є законною та обґрунтованою й скасуванню не підлягає.
72. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
73. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Провівши касаційний розгляд справи у межах доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та не допустили порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскаржених рішень у цій справі, ухвалили законне та обґрунтоване судове рішення, а тому підстав для його скасування та задоволення касаційної скарги - не вбачає.
Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №320/52283/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя В.М. Шарапа