Справа № 354/670/26
Провадження № 2-з/354/11/26
11 травня 2026 року м. Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді Ваврійчук Т.Л., за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М., розглянувши заяву адвоката Манченко Олени Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-
Адвокат Манченко О.В. в інтересах ОСОБА_1 07.05.2026 подала через підсистему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме: до вирішення по суті спору, набрання законної сили та виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування транспортного засобу марки Volkswagen Atlas, білого кольору, 2018 року випуску, номер кузову(VIN) НОМЕР_1 , та стягнення моральної шкоди у сумі 100000,00 грн накласти арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 в межах загальної ціни позову 1358575,36 грн, заборонити розпоряджатися арештованим майном, залишивши право користування арештованим майном. В обґрунтування даної заяви зазначено, що згідносвідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 09.07.2020 ОСОБА_1 є власницею автомобіля VOLKSWAGEN ATLAS 2018 року випуску білого коліру, номер кузову (VIN) НОМЕР_3 , законність набуття нею права власності на вказане майно підтверджено рішенням Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 11.06.2024, яке набрало законної сили. З 2022 по 2024 рік ОСОБА_1 в статусі ВПО фактично проживала за адресою АДРЕСА_1 разом з родиною своєї рідної тітки ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_2 . 25.10.2022 ОСОБА_2 потрапив в ДТП та пошкодив свій автомобіль, і на його прохання ОСОБА_1 надала йому у тимчасове користування свій автомобіль. Надалі стосунки між тіткою заявниці та її чоловіком погіршились, почалися спори про розірвання шлюбу, поділ майна, стягнення аліментів і ОСОБА_2 відмовився повертати заявниці належний їй автомобіль, яким незаконно володіє на даний час. Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.04.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення половини вартості автомобіля, а 03.06.2025 за заявою ОСОБА_1 внесено до ЄРДР відомості та розпочато розслідування у кримінальному проадженні № 12025091010000944 за ст.191 КК України за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 спірним автомобілем.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2026 вказану заяву передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову, згідно ч.2 ст.149 ЦПК України, допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно положень ч.ч.3,6 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Таким чином, за змістом ст.150 ЦПК України забезпечення позову- це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові від 04.09.2020 №200/12227/17 Верховний Суд вказав, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/2022 зазначено, що як характер спору (майновий або не майновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушення прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та долучених доказів ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу марки Volkswagen модель Atlas номер кузову(VIN) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджено судовими рішеннями. 03.06.2025 за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР за №12025091010000944 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.191 КК України за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_2 вказаним транспортним засобом.
Таким чином, із заяви про забезпечення позову слідує, що між заявницею та ОСОБА_2 виник спір щодо витребування транспортного засобу із чужого незаконного володіння.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову представник заявниці посилається на те, що незважаючи на судові рішення, якими підтверджено право власності ОСОБА_1 на автомобіль Volkswagen Atlas, ОСОБА_2 продовжує протиправно утримувати вказаний транспортний засіб у своєму володінні, що свідчить про його намір ухилятися від виконання майбутнього рішення суду, зокрема приховувати, відчужувати своє майно з метою ухилення від виконання рішення суду щодо витребування майна чи відшкодування компенсації за автомобіль та/або відшкодування збитків, завданих своїми неправомірними діями у разі протиправного розпорядження спірним майном.
За таких обставин, враховуючи те, що предметом спору у даному випадку є витребування рухомого майна із чужого незаконного володіння, а не стягнення компенсаційної вартості майна чи відшкодування завданих збитків, суд приходить до висновку, що застосування вказаних заявником заходів забезпечення позову не є співмірним та пропорційним заявленими позовним вимогам.
При цьому суд враховує те, що до заяви про забезпечення позову не долучено доказів щодо наявності у ОСОБА_2 на праві власності будь-якого рухомого чи нерухомого майна та його вартості.
Також заявник не зазначила та не долучила до вказаної заяви жодних доказів, що свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист прав позивача за майбутнім позовом та виконання рішення суду.
Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки жодним чином не підтверджує наявність у відповідача наміру ухилятися від виконання рішення суду у вказаній справі чи створити умови за яких його виконання та ефективний захист порушених прав позивача будуть значно утрудненими чи неможливими.
Відтак, вищенаведені обставини позбавляють суд можливості зробити висновок про належність та достатність заходів забезпечення позову, які просить вжити заявник, меті на досягнення якої вони спрямовані, зокрема, встановити є такі необхідними, пропорційними та достатніми на даний час, чи спроможні вони забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви адвоката Манченко О.В. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити за необґрунтованістю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.151-153, 258-260, п.4 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд,-
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.151-153, 258-260, п.4 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви адвоката Манченко Олени Віталіївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви-відмовити.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК