Справа № 240/3686/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
12 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
13.01.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та брав безпосередню участь у бойових діях з 23.01.2023 по 16.02.2023, з 11.01.2024 по 29.04.2024.
Під час перебування на військовій службі позивач проходив стаціонарне лікування, що підтверджено виписками №24/0972 від 27.05.2024, б/н від 17.06.2024, №2349/200 від 26.06.2024, №2721/228 від 30.07.2024, №24/0308 від 20.08.2024, №3062/254 від 27.08.2024, №3221/268 від 18.09.2024, а 23.09.2024 позивачу була виконана операція.
Згідно довідки до свідоцтва про хворобу №5884 гарнізонної ВЛК захворювання позивача ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини, а згідно висновку гарнізонної ВЛК, викладеного у свідоцтві про хворобу №5884, захворювання позивача ТАК, пов'язано із проходженням військової служби.
В січні 2025 року представник позивача звернувся до Головного Військово - медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України зі скаргою, у якій просив переглянути причинно-наслідковий зв'язок захворювання позивача, вказаний у висновку гарнізонної ВЛК, викладеному у свідоцтві про хворобу №5884 та пов'язати таке захворювання із захистом Батьківщини.
Вищевказану скаргу Головним Військово - медичним клінічним центром (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України за належністю надіслано до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України.
Листом Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України №13.1/111 від 29.01.2025 позивачу відмовлено у перегляді причинно -наслідкового зв'язку його захворювання та, відповідно, його пов'язання із захистом Батьківщини.
Вважаючи, що у даному випадку дії Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби є протиправними, оскільки нею не враховано та проігноровано обставини, що свідчать про те, що захворювання позивача розвинулося під час участі у бойових діях, а стан здоров'я позивача значно погіршився одразу після участі в бойових діях і є їх наслідком, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, коелгія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
За приписами статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби), а лише перевіряється юридична процедура прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача на рішення ВЛК.
Відповідно до пункту 7 глави 2 Розділу ІІ Положення № 441, на ЦВЛК покладаються, зокрема: контроль за правильністю надання ВЛК, ЛЛК до ЦВЛК медичної документації з питань проведення медичного огляду; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК.
Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК, окрім іншого, має право: приймати постанови згідно з цим Положенням, розглядати, переглядати скасовувати, затверджувати, контролювати постанови ВЛК, ЛЛК, переглядати власні постанови. У разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.
Згідно пункту 11 ЦВЛК перевіряє відповідність прийнятих ВЛК, ЛЛК постанов вимогам цього Положення на підставі звернень, до яких додаються оригінали медичних документів або належним чином завірені їх копії.
Отже, вказаними нормами визначені повноваження ЦВЛК, на яку покладається зокрема: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК; у разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.
Відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. У разі визнання ЦВЛК звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК. ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". На повторний або контрольний медичний огляд особи, зазначені в пункті 1 розділу I цього Положення, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров'я Держприкордонслужби, ніж той, у якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої скасована або оскаржується. У разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян". Постанови ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК оскаржуються в строки, визначені статтею 17 Закону України "Про звернення громадян".
Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 441 дає підстави для висновку, що ЦВЛК при розгляді звернення на постанову ВЛК приймає рішення, із зазначенням порядку його оскарження, а у разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням саме в частині формулювання причинного зв'язку захворювання як такого, що пов'язане з проходженням військової служби, а не пов'язане із захистом Батьківщини, звернувся через свого представника до відповідача щодо перегляду постанови про причинний зв'язок захворювання, оформленої свідоцтвом про хворобу №5884/581 від 31.10.2024.
До заяви надано копії таких документів:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер;
- паспорт Позивача;
- ІПН Позивача;
- військовй квиток Позивача;
- довідка до свідоцтва про хворобу № 5884 від 01.11.2024 року;
- свідоцтво про хворобу № 5884/851 від 23.11.2024 року;
- довідка про участь в бойови діях №9 669 від 22.07.2024 року;
- довідка лікаря ОСОБА_2 від 03.05.2024 року;
- виписка № 24/0972;
- виписка від 17.06.2024 з МРЦ МВО України "Південний Буг";
- виписка № 2349/200;
- виписка № 2731/228;
- виписка № 24/0308;
- виписка № 3062/254;
- виписка №9 3221/268;
- виписка № 3960.
Відповідач за результатами розгляду скарги позивача про перегляд постанови Гар.ВЛК ГВМКЦ ДПСУ № 5884/851 від 31.10.2024 надав останньому відповідь листом №13.1/111 від 29.01.2025, у якому повідомлено про відсутність підстав щодо перегляду постанови в частині причинного зв'язку захворювання.
Зокрема позивачу роз'яснено, що:
- за результатами розгляду медичної документації, а саме виписки із карти стаціонарного хворого №3062/254 ГВМКЦ ДПСУ, захворювання щитовидної залози йому вперше діагностовано у травні 2022 року, коли було встановлено діагноз: аутоімунний тиреоїдит. Вузловий зоб І ст. без порушення функції. Відповідно, етіопатогенечно початок захворювання не відноситься до періоду участі у бойових діях;
- постанова Гар.ВЛК ГВМКЦ ДПСУ, оформлена свідоцтвом про хворобу за № 5884/851 від 31.10.2024 щодо гр. ОСОБА_1 , оформлена у відповідності до Положення та вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби. Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено вірно;
- ЦВЛК ДПСУ не вбачає підстав щодо перегляду постанови Гар.ВЛК ГВМКЦ ДПСУ, оформленої свідоцтвом про хворобу за №5884/851 від 31.10.2024 щодо гр. ОСОБА_1 в частині причинного зв'язку захворювання;
- дану відповідь позивач може оскаржити у суді.
З матеріалів справи встановлено, що ЦВЛК ДПСУ, у межах компетенції, на підставі наданих медичних документів, надала позивачу вмотивовану відповідь про відсутність підстав для перегляду постанови Гар.ВЛК ГВМКЦ ДПСУ, оформленої свідоцтвом про хворобу за №5884/851 від 31.10.2024, що узгоджується з Положенням №441.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення, оскільки під час розгляду справи встановлено, що відповідачем належним чином і у встановлені строки розглянуто заяву позивача і надано вмотивовану відповідь, що свідчить про належне виконання ним своїх обов'язків згідно Положення №441, а тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача переглянути ОСОБА_1 причинно-наслідковий зв'язок захворювання, вказаний у висновку гарнізонної військово-лікарської комісії, викладеному у свідоцтві про хворобу від 01.11.2024 № 5884, та пов'язати таке захворювання із захистом Батьківщини
Враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.