Справа № 240/381/26
Головуючий у 1-й інстанції: Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
12 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) про визнання протиправними дій щодо призупинення з 30 червня 2025 року виплати соціальної пільги за користування комунальними послугами відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання поновити таку.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що є пенсіонером та потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Зауважує, що відповідач з 01 травня 2025 року протиправно припинив нарахування та виплати 50-процентної знижки плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Наголошує, що згідно приписів Конституції України та усталеної судової практики відповідач повинен керуватися положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389, зі змінами внесеними постановою Уряду від 31 грудня 2025 року №1553.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що пунктами 6 та 7 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IX (далі - Закон України №4059-IX) установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема пункт 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пункт 11 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На реалізацію наведених положень Урядом 31 грудня 2024 року прийнято постанову «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389» №1553, якою внесені відповідні зміни. З огляду на те, що середньомісячний сукупний дохід позивача та членів його сім'ї становить 9016,64 грн, який перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу в розмірі 4240,00 грн, з 01 травня 2025 року позивачу припинено нарахування пільги у вигляді 50-відсоткової знижки як плати за користування житлом так і плати за комунальні послуги в межах соціальних нормативів. Додатково зауважує, що у рішенні від 02 березня 1999 року №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України звернув увагу на те, що здійснення загалом політики соціального захисту не належить до виняткових повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23 та Верховний Суд в постанові від 18 червня 2025 року у справі №600/7719/23. Наголошує, що в цьому випадку Законом України №4059-IX не зупинено та не скасовано пільг, передбачених пунктом 6 статті 6 Закону України №203/98, так само як і Постановою Уряду №389, тому не заслуговують на увагу посилання позивача на нерелевантні до спору, який виник у цій справі, юридичні позиції Конституційного Суду України та правові позиції Верховного Суду, які стосуються того, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, є пенсіонером та особою потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII.
Згідно статті 20 Закону України №796-ХІІ позивач користувалася пільгами по сплаті за житлово-комунальні послуги.
У зв'язку з припиненням нарахування пільги на оплату житлово-комунальних послуг позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування пільг на оплату житлово-комунальних послуг.
Листом від 25 грудня 2025 року відповідач повідомив, що пільга не нараховується, оскільки середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Уважаючи такі дії протиправними, позивач подала цей позов до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що положення пункту 7 розділу «Прикінцеві положення» Закону України №4059-ІХ не порушують приписи Конституції України та не призводять до порушення права позивача на соціальний захист у розмірі, що забезпечує рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а їх прийняття обумовлене необхідністю перерозподілу коштів з метою забезпечення балансу інтересів усього суспільства держави, яка потерпає від військової агресії російської федерації.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі - Закон №203/98-ВР) ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги у вигляді 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI (пункту 82 розділу ІІ) статтю 7 Закону №203/98-ВР було доповнено новою частиною четвертою такого змісту: «Пільги, передбачені пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».
Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів: 6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
З прийняттям Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28 січня 2021 року №1150-IX його пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень статтю 7 Закону №203/98-ВР викладено у новій редакції із зазначенням частини четвертої, яку вже визнано неконституційною.
Однак подальші редакції Закону №1150-IX, аж до редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин, викладали нові редакції статті 7 Закону №203/98-ВР без зазначення частини четвертої, яка була визнана неконституційною, хоча у самому тексті Закону №203/98-ВР ця частина збереглася.
Зазначене у своїй сукупності свідчить, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 7 Закону №203/98-ВР не містила положення, яким би встановлювалася додаткова умова для отримання пільги, передбачена пунктами 6 та 11 статті 6 цього Закону.
Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №373 (Порядок №373), дія якого поширюється на осіб, які мають право на пільги, в тому числі згідно із Законом №203/98-ВР, про що зазначено у пункті 3 цього Порядку.
Згідно з пунктом 19 Порядку №373 суми пільг, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пільговика або неповідомлення ним уповноваженому органу про зміну обставин, зазначених у пункті 3 цього Порядку, на вимогу уповноваженого органу повертаються пільговиком.
Надання пільги припиняється: з причин, що унеможливлюють її надання, зокрема в разі смерті пільговика, втрати права на пільгу, призначення житлової субсидії, - з місяця, що настає за місяцем настання зазначеної події; за заявою пільговика - з місяця, що настає за місяцем її подання, якщо інше не обумовлено заявою.
Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону №4059-IX встановлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема пункт 6 частини першої статті 6, стаття 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
У свою чергу Кабінет Міністрів України на виконання положень пункту 7 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX змінив порядок визначення права на отримання пільги, передбаченої пунктом 6 частини першої статті 6 Закону № 203/98-ВР, встановивши додаткову умову для отримання такої, - не перевищення розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Законодавець вже запроваджував подібний підхід до визначення права на пільги шляхом внесення змін до статті 7 Закону №203/98-ВР, проте такі, були визнані неконституційними.
Варто зауважити, що зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, які підпадають під дію, зокрема, Закону №203/98-ВР, можлива лише у випадках внесення змін до цього ж закону, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Колегія суддів наголошує, що зміни до Закону №203/98-ВР у частині, яка регламентує спірні правовідносини, не вносилися.
Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
При конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №203/98-ВР, а положення Закону №4059-IX вважати загальними нормами.
Водночас, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
У спірному випадку пунктом 7 Прикінцевих положень Закону №4059-IX не вносились зміни до Закону №203/98-ВР, водночас здійснено врегулювання відносин, які регламентовані пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР, шляхом встановлення нових (додаткових) умов (правил) надання соціальної пільги особам, статус яких визначений Законом №203/98-ВР, що обмежило безумовне право таких осіб на отримання відповідної соціальної пільги.
Беручи до уваги, що норми Постанови №389 в частині надання пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР лише за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, не відповідають положенням пункту 6 частини 1 статті 6 Закону №203/98-ВР, які не містять такої умови, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд констатує, що застосуванню підлягають саме норми Закону №203/98-ВР, а не Постанови №389.
Колегія суддів наголошує, що застосування обмеження пільг для категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пільги на підставі Закону №203/98-ВР, призводить до протиправного обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений саме спеціальним законом, до якого зміни не внесені.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, яку Верховний Суд сформулював за результатом розгляду справи №440/11441/25 як зразкової, вказавши, що оскільки зміни порядку призначення пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п.6 ч.1 ст.6 Закону №203/98-ВР, які фактично встановлюють додаткову умову - вимогу щодо розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, були введені не у спеціальному Законі №203/98-ВР, а через положення Закону про Держбюджет та підзаконний нормативно-правовий акт (Постанова №389 у редакції Постанови №1553), то застосуванню підлягають положення спеціального закону - Закону №203/98-ВР, а отже, відмова ГУ ПФУ у поновленні позивачу виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2025 року є протиправною.
Отже, з урахуванням вказаного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення адміністративного позову, а саме визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 з 01.05.2025 соціальної пільги за користування житлово-комунальними послугами відповідно до Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити виплату ОСОБА_2 з 01.05.2025 соціальної пільги за користування житлово-комунальними послугами відповідно до Закону України від 24 березня 1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які призвели до припинення з 30.06.2025 року нарахування та виплат ОСОБА_1 пільг, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи І категорії та яким незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунках на одну особу за попередні шість місяців має право па користування 50-процентною знижкою на оплату житлово-комунальних послуг в межах соціальних нормативів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до вимог п. 11 ч.1 ст.20 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відновити з 30.06.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пільг, як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1 категорії та який незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має право на користування 50-процентною знижкою на оплату житлово-комунальних послуг в межах соціальних нормативів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.