Справа № 560/3943/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
11 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом від 19.03.2025 в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці за станом здоров'я після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а саме за період з 17 лютого 2024 року по 07 жовтня 2024 року включно, з яких в період з 17 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року перебування на стаціонарному лікуванні, а в період з 21 березня по 07 жовтня 2024 року перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарських комісій;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", збільшеної до 100 000 гривень, за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці за станом здоров'я після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, а саме за період з 17 лютого 2024 року по 07 жовтня 2024 року включно, з яких в період з 17 лютого 2024 року по 20 березня 2024 року перебування на стаціонарному л ікуванні, а в період з 21 березня по 07 жовтня 2024 року перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарських комісій.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 13.10.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо недотримання постанови КМ України від 28 лютого 2022 року N168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", зокрема, не видання наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди за час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, відповідно до довідок: від 23 травня 2024 року №8021; від 19 березня 2024 року №169; від 22 квітня 2024 року №376; 28 травня 2024 року №2065; від 02 липня 2024 року №2608; від 25 липня 2024 року №909; від 09 серпня 2024 року №977; від 07 жовтня 2024 року №4361.
Зобов'язав Військову частини НОМЕР_1 видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, відповідно до довідок: від 23 травня 2024 року за №8021; від 19 березня 2024 року №169; від 22 квітня 2024 року №376; 28 травня 2024 року №2065; від 02 липня 2024 року №2608; від 25 липня 2024 року №909; від 09 серпня 2024 року №977; від 07 жовтня 2024 року №4361, відповідно до вимог постанови КМ України від 28 лютого 2022 року N168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", враховуючи фактично виплачені суми та обставини встановлені у цій адміністративній справі. В решті вимог позову відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони фактично не оспорюють отримання солдатом Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, травма тяжкого ступеня та проходження ним лікування, відповідно до Довідок військової частини та ВЛК, що підтверджено також матеріалами справи, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.
Відповідно до п.4 витягу із наказу Військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2025 за №23 солдата ОСОБА_1 з 23.01.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та знято з котлового забезпечення зі сніданку, а також вирішено провести належні йому виплати грошового забезпечення, зокрема: "... додаткову винагороду по "23" січня 2025 року пропорційно часу участі у таких діях та заходах." (арк. спр.61).
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 0308.2025 за №2084/2391/15/4182 констатовано, що солдату ОСОБА_1 за період з 01.02.2024 по 31.10.2024, за лютий місяць 2024 року нараховано додаткової винагороди 100000 гривень, а до сплати 99327,59 гривень (арк. спр.103).
Отже, позивачу нараховано додаткову винагороду тільки за лютий місяць 2024 року у розмірі 100000 гривень, а до сплати 99327,59 гривень, і немає доказів цієї виплати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, частиною 1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з п.1-1 постанови КМ України від 28 лютого 2022 року N 168 " Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) встановлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацом 7 п.1-1 Постанови №168 визначено, що військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Відповідно до п.1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказів та виплати додаткової винагороди за час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, відповідно до довідок: від 23.05.2024 №8021; від 19 березня 2024 року №169; від 22 квітня 2024 року №376; 28 травня 2024 року №2065; від 02 липня 2024 року №2608; від 25 липня 2024 року №909; від 09 серпня 2024 року №977; від 07 жовтня 2024 року №4361, що підтверджено доказами, які перевірено судом.
При цьому, потрібно враховувати, що періоди лікування визначаються довідками ВЛК з урахуванням наказів про надання відпусток для лікування, яких сторони не надали суду, як і наказу про зарахування позивача у розпорядження (у наказі №23 від 23.01.2025 вказано, що ОСОБА_1 перебуває у розпорядженні командира), для врахування абзацу 7 п.1-1 Постанови №168.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, так як суб'єкт владних повноважень не спростував доводи та докази позивача. Відтак, належним захистом порушеного права позивача буде задоволення зобов'язальної вимоги, відповідно до встановлених обставин справи.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.