Справа № 560/488/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
11 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправними дії військової частини в частині виплати 50% грошового забезпечення безвісті зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - його матері ОСОБА_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (яка 08.04.2024 року включена до складу військової частини НОМЕР_2 ) з дня зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 - 26 квітня 2024 року - нарахувати грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до п.6 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України №884 від 30.11.2016 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" його єдині доньці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та виплатити нараховане грошове забезпечення їй у повному обсязі, починаючи з дня зникнення батька - військовослужбовця ОСОБА_3 - 26 квітня 2024 року, припинивши незаконне нарахування та виплату грошового забезпечення матері зниклого безвісти військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (яка 08.04.2024 року включена до складу військової частини НОМЕР_2 ) повернути вже виплачене грошове забезпечення військовослужбовця матері зниклого безвісти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його єдиній доньці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 29.09.2025 в задоволенні позову відмовив. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами скарги зазначає, що позивач отримує 50% грошового забезпечення зниклого батька ( ОСОБА_3 ), а інші 50% безпідставно нараховувалися матері зниклого безвісти військовослужбовця - ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884), виплата грошового забезпечення здійснюється повнолітнім дітям, які проживають разом з військовослужбовцем.
Вважає, що за наявності у зниклого безвісті військовослужбовця дитини, батьки виключаються з числа осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення замість нього.
У відзиві на апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_2 зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 .
Відповідно до довідок виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області та акту про встановлення факту №33 від 11.04.2025 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровані та проживають за однією адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_4 28.04.2024 за вих. №5/3584 надіслано ОСОБА_4 сповіщення (сповіщення сім'ї №188 від 28.04.2024), в якому зазначено, що її чоловік ОСОБА_3 , призваний на військову службу по мобілізації 15.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 , 25.04.2024, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, зник безвісти.
На запит ОСОБА_1 від 24.09.2024 Міністерство внутрішніх справ України надало витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин (від 25.09.2024 №20240925-2132), в якому зазначено про зникнення ОСОБА_3 та набуття ним статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 19.06.2024.
За заявою позивача від 29.04.2024 внесено 29.04.2024 запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12024244000000699).
У витязі з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.06.2024 №1039 «Про результати службового розслідування» зазначено, що слід вважати зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 , стрільця помічника гранатометника 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 таким, що настало 26.04.2024 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, пов'язане з захистом Батьківщини під час дії воєнного стану. Начальнику фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 здійснювати виплату грошового забезпечення безвісно зниклого військовослужбовця - ОСОБА_3 члена його сім'ї на підставі пункту 6 Порядку №884.
Листом від 09.10.2024 №3576/2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 №182 здійснюються усі належні виплати грошового забезпечення зниклого безвісти солдата ОСОБА_3 його матері - ОСОБА_2 та його доньці - ОСОБА_1 рівними частками.
Позивач, вважаючи порушеними його права на отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 у повному обсязі, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Згідно з пунктом 7 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Пунктом 1 розділу ХХХ «Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Приписами пункту 2 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (пункт 3 розділу ХХХ Порядку №260).
З наведеного слідує, що пунктом 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ, пунктом 7 Порядку №884) та розділом ХХХ Порядку №260, визначено чіткий перелік членів сімей зазначених військовослужбовців, яким здійснюється виплата грошового забезпечення та встановлений наступний порядок черговості виплати грошового забезпечення сім'ям зазначених військовослужбовців:
перша черга - дружині (чоловіку);
друга черга - повнолітнім дітям, які проживають разом з військовослужбовцем, або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців;
третя черга - батькам військовослужбовців.
При цьому, зміст процитованих правових норм дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.
В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.
У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця.
При цьому, у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.
Цей висновок слідує з абзацу 2 пункту 7 Порядку №884, яким визначено, що у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Слід також зазначити, що Статтею 51 Конституції України встановлено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини 1 статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
З наведеного слідує, що грошове забезпечення зниклого безвісно військовослужбовця виплачується особам, які перебувають на утриманні такого військовослужбовця, а саме, непрацездатним батькам.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Як встановив суд першої інстанції і не є спірним у справі, військовослужбовець ОСОБА_3 вважається таким, що зник безвісти у квітні 2024 року.
З 19.06.2024 ОСОБА_3 набув статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
ОСОБА_3 не перебував на час зникнення безвісти в офіційному шлюбі.
ОСОБА_1 є повнолітньою дитиною ОСОБА_3 , яка проживає разом з військовослужбовцем.
Доказів фактичного не проживання ОСОБА_3 суду не надано.
Позивач та ОСОБА_2 зверталися з заявами щодо отримання грошового забезпечення ОСОБА_3 .
Доводи позивача, що заява ОСОБА_2 написана іншою особою суд вважає необґрунтованими, оскільки вони гуртуються на суб'єктивних судженнях позивача та не підтверджені жодними доказами.
Мати безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є непрацездатною так як на час подачі заяви про виплату (28.05.2024) досягла віку, що дає право на призначення пенсії.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, виплата грошового забезпечення, зокрема, особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, здійснюється на рівні, а не першочергово, як зазначає позивач, з повнолітніми дітьми, які проживають разом з військовослужбовцем, в межах другої черги за умови відсутності у військовослужбовця дружини (чоловіка), оскільки саме така особа має першочергове право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідачем правомірно здійснено виплату грошового забезпечення ОСОБА_3 в рівних частинах позивачу та ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.