Справа № 560/16149/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Савицька Н.В.
12 травня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Савицької Н.В.
суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у застосуванні при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки календарні роки (2020-2022), що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 15.03.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022), що передують року звернення за призначенням пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому підстави для застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутні.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2017 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вих. №2200-0203-8/43977 обрахунок пенсії за вислугою років позивачу було припинено з 06 вересня 2017 року за її заявою у зв'язку з тим, що остання продовжила працювати на посаді лікаря. Пенсію за один день у розмірі 93,93 грн. було сплачено позивачу в червні 2018 року через поштове відділення за місцем її проживання.
22 грудня 2022 року позивачу відповідно до висновків медико-соціальної експертної комісії встановлена друга група інвалідності.
31 січня 2023 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до пункту другого частини першої статті 9 Закону України «Про загальнодержавне державне пенсійне страхування» від 09 липня 2023 року № 1058-IV.
Починаючи з 31.01.2023, позивачу була призначена пенсія по інвалідності, при цьому відповідачем був застосований показник середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за 2014-2016 роки.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача ОСОБА_1 звернулася до відповідача з листом про проведення перерахунку призначеної пенсії по інвалідності з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за 2020-2022 роки, та з проведенням відповідної індексації отриманого в результаті перерахунку розміру пенсії за показниками встановленими Постановами КМУ від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 №209.
Листом від 09 липня 2025 року вихідний № 8398/7416/Д-03/8-2200/25 ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомило, що не вбачає підстав для застосування показників середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки шляхом збільшення на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 посилаючись на те, що пенсія за вислугу років була призначена у 2017 році, відповідно й показники взяті за три роки, що передували її призначенню.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обчислення пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, позивач звернулася з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що до переходу на пенсію відповідно до Закону №1058-ІV позивач не користувалася жодним з видів пенсії, передбачених Законом №1058-IV, призначення відповідачем пенсії за віком позивачу відповідно до Закону №1058-IV у січні 2023 року відбулося вперше. Тому, у цьому разі при призначенні пенсії вперше за Законом №1058-IV для розрахунку пенсії має враховуватися показник середньої заробітної плати за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії вперше за цим Законом.
У контексті спірних правовідносин, враховуючи, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, та те, що позивачу пенсія відповідно до Закону №1058-ІV призначена вперше з 31.01.2023, суд дійшов висновку, що при обчисленні пенсії по інвалідності вперше відповідно до Закону №1058-IV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2020-2022 роки.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача відносно неправильного визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вони призвели до обчислення пенсії позивача відповідно до Закону №1058-IV у значно меншому розмірі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду врегульовані Законом № 1058-IV.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Приписи частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Разом з тим, у випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу з 05.09.2017 призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, на підставі заяви з 31.01.2023 позивачу була призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Тобто, оскільки вперше позивачу було призначено пенсію за вислугу років, а за призначенням пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулася вперше 31.01.2023, колегія суддів критично оцінює аргументи апелянта відповідача стосовно того, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, в межах даної справи мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2020-2022 роки, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Савицька Н.В.
Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.