Справа № 600/5700/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
12 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 (позивач), звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною та скасувати винесену Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкову вимогу № 0004907-1303-2413 від 20.10.2025;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про опис майна у податкову заставу № 366/2025 від 21.10.2025;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Чернівецькій області виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис № 62067636 від 27.10.2025, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданого позову вказала, що приймаючи оскаржувану вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, контролюючий орган безпідставно проігнорував факт судового оскарження податкових повідомлень-рішень. Зазначені обставини свідчать про неузгодженість податкового боргу, що має наслідком передчасність формування відповідачем вимоги про сплату такого податкового боргу та, відповідно, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо винесення податкової вимоги № 0004907-1303-2413 від 20.10.2025.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про опис майна у податкову заставу № 366/2025 від 21.10.2025.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Чернівецькій області виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис № 62067636 від 27.10.2025, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 6949,71 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Вказує, що на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.07.2025 № 23328/Ж5/24-13-24-04-06/2463614049 позивачу нараховане грошове зобов'язання у сумі 747613,58 грн. Набуття статусу узгодженого грошового зобов'язання є підставою для формування податкової вимоги. Разом з тим, згідно даних інформаційної системи ДПС України 17.11.2025 податковий борг позивача вилучений з особової картки платника у зв'язку з надходженням та опрацюванням ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду №600/4637/25-а від 13.10.2025. Податкова вимога форми «Ф» № 0004907-1303-2413 від 20.10.2025 відкликана, з огляду на зазначене, позовна вимога у цій частині є безпідставною.
Також вказував, що відповідно до п.93.1 ст.93 ПКУ майно платника податків звільняється з податкової застави з дня, в тому числі, отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п.93.2 ст.93 ПКУ підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених п.93.1 цієї статті.
Враховуючи, що справа № 600/4637/25-а про оскарження податкових повідомлень-рішень перебуває на розгляді суду, рішення по суті позовних вимог не ухвалено, підстави для звільнення майна з податкової застави відсутні. Отже, з огляду на вищенаведене вважає, що вищевказані рішення контролюючого органу прийнято з дотриманням норм матеріального права, в межах наданих повноважень, а тому підстав для їх скасування немає.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 28.04.2025 № 961-п посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за ознакою доходу 126 - "Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Податкового кодексу України) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Податкового кодексу України)" за період з 01.01.2019 до 31.12.2019, за результатами якої 01.07.2025 складено акт №23328/Ж5/24-13-24-04-06/2463614049.
На підставі виявлених під час перевірки порушень, відповідачем 25.08.2025 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
№00000/26529/Ж10/24-13-24-04 щодо сплати податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб у розмірі 551833,81 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 137958,45 грн;
№00000/26526/Ж10/24-13-24-04 щодо сплати податкового зобов'язання з військового збору у розмірі 45986,15 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11496,54 грн;
№ 00000/26530/Ж10/24-13-24-04 щодо сплати штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 16.09.2025, що не заперечувалося сторонами у судовому засіданні.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 25.08.2025, позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.
Згідно програми "Діловодство спеціалізованого суду" позовна заява про оскарження податкових повідомлень-рішень надійшла до Чернівецького адміністративного суду 29.09.2025.
Ухвалою суду від 01.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі №600/4637/25-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2025 №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, від 25.08.2025 №00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та від 25.08.2025 №00000/26530/Ж10/24-13-24-04.
20.10.2025 Головне управління ДПС у Чернівецькій області сформовано податкову вимогу форми "Ф" №0004907/1303/2413 про наявність у позивача станом на 16.10.2025 податкового боргу у сумі 747613,58 грн.
21.10.2025 Головним управління ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення №366/2025 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення податковим керуючим Костащуком С.І. проведено опис майна позивача, а саме: земельної ділянки, реєстраційний номер:3083066173101, кадастровий номер: 7310136900:66:002:0176, площею 0,0605 га, за результати якого 21.10.2025 складено акт опису майна №366/2025 та який 27.10.2025 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним записом №62067636, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Окрім того судом встановлено, що 17.11.2025 у зв'язку з надходженням ухвали суду у справі №600/4637/25-а від 13.10.2025 податковий борг позивача вилучений з особової картки платника, що стало підставою для відкликання податкової вимоги форми "Ф" №0004907/1303/2413 від 20.10.2025.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У силу вимог пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку
Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З положень зазначених норм закону слідує, що обов'язок зі сплати грошового зобов'язання у платника податків виникає з наступного дня за днем узгодження такого зобов'язання і має бути виконаний протягом десяти днів. У разі оскарження до суду податкового повідомлення-рішення днем узгодження грошового зобов'язання є день набрання законної сили судовим рішенням.
Несплачені грошові зобов'язання у встановлений законом строк - протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, яке відбувається в день набрання законної сили судовим рішенням, є податковим боргом платника податків, з виникненням якого контролюючий орган має вжити заходів для його погашення, зокрема надіслати платникові податкову вимогу щодо погашення суми податкового боргу.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09 червня 2020 року у справі № 810/272/16.
Пунктами 88.1 та 88.2 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до п. п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.
Згідно зі статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації. - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом. - з дня виникнення податкового боргу.
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до норм статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586 та зареєстрованого в Міністерства юстиції України 14.07.2017 за №859/30727, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області були прийняті податкова вимога від 20.10.2025 №0004907-1303-2413 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2025 №366/2025.
Підставою прийняття спірних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу слугував факт наявності у позивача заборгованості у розмірі 747613,58 грн, яка була визначена контролюючим органом до сплати на підставі податкових повідомлень-рішень від 25.08.2025 №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, №00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та №00000/26530/Ж10/24-13-24-04.
У свою чергу, Верховний Суд у постановах від 21.06.2022 у справі №240/6321/20 та від 17.11.2021 у справі №160/15095/20 дійшов висновку про те, що передумовою винесення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
Крім того, у постанові від 29.01.2019 у справі № 826/17624/16 Верховний Суд вказав, що відсутність узгодженого грошового зобов'язання унеможливлює надання такому зобов'язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв'язку із наявністю непогашеного податкового боргу.
Відтак, ключовим при вирішенні даного спору питанням є з'ясування факту наявності або відсутності податкового боргу, тобто податкового зобов'язання позивача, яке є узгодженим, проте не сплаченим у встановлені законом строки станом на дату прийняття оскаржуваних у даній справі вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу .
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відтак, зі змісту пункту 56.18 ст. 56 ПК України вбачається, що грошове зобов'язання набуває статусу неузгодженого саме з моменту звернення платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що на момент прийняття спірної податкової вимоги від 20.10.2025 та рішення про опис майна у податкову заставу від 21.10.2025 грошове зобов'язання, нараховане на підставі податкових повідомлень-рішень (ППР), не набуло статусу узгодженого.
Це обумовлено тим, що 29.09.2025 позивач розпочав процедуру судового оскарження вказаних ППР, що підтверджується ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі №600/4637/25-а про відкриття провадження. Зазначений факт сторонами під час судового розгляду не заперечувався.
Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення, контролюючий орган безпідставно проігнорував наявність судового спору. Як наслідок, податковий борг у розумінні норм Податкового кодексу (ПК) України на момент винесення рішень був відсутній, оскільки сума грошового зобов'язання вважалася неузгодженою. У цьому контексті суд наголошує на правовій позиції ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04), де підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування".
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Отже, у день прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу сума нарахувань, на яку посилається відповідач, не була узгодженою, а відтак - не набула статусу податкового боргу згідно з пп. 14.1.175 ПК України. Відсутність узгодженого податкового боргу виключає передумови як для направлення податкової вимоги (п. 59.1 ст. 59 ПК України), так і для застосування податкової застави (ст. 88, 89 ПК України).
З огляду на те, що 17.11.2025 відповідач відкликав податкову вимогу форми «Ф» №0004907/1303/2413 від 20.10.2025, та враховуючи ознаки протиправності в діях органу щодо її видання, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо винесення вказаної вимоги.
Колегія суддів акцентує: оскарження позивачем ППР у судовому порядку свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань. Відповідно до абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, це виключало правові підстави для винесення податкової вимоги №0004907-1303-2413 від 20.10.2025 та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу №366/2025 від 21.10.2025.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про опис майна у податкову заставу №366/2025 від 21.10.2025.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Чернівецькій області виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис № 62067636 від 27.10.2025, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п.89.8 ст.89 ПК України).
Судом встановлено, що на підставі рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області про опис майна у податкову заставу № 366/2025 від 21.10.2025 податковим керуючим Костащуком С.І. проведено опис майна позивача, а саме: земельної ділянки, реєстраційний номер: 3083066173101, кадастровий номер: 7310136900:66:002:0176, площею 0,0605 га, за результати якого 21.10.2025 складено акт опису майна №366/2025 та, який 27.10.2025 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним записом №62067636, яким здійснено обтяження майна ОСОБА_1 .
Умови припинення податкової застави визначені статтею 93 ПК України.
Відповідно до п.93.1 ст.93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.
Згідно з пунктом 93.2 статті 93 ПК України передбачено, що підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Аналіз вищевказаних правових норм свідчить на користь того, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
При цьому, підставою для звільнення майна з податкової застави є відповідний документ, що засвідчує закінчення подій, наявність яких зумовили виникнення права податкової застави.
За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 12.11.2019 у справі №826/22115/15, від 13.02.2020 у справі №560/495/19, від 13.05.2020 у справі №826/7273/18, від 20.08.2020 у справі №808/2726/16, від 23.10.2023 у справі №826/5102/17) акт опису майна не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт не підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. У спірній ситуації належним способом захисту може бути визначено зобов'язання контролюючого органу виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження згідно з актом опису майна у податкову заставу.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку пр
Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в ході розгляду цієї справи суд дійшов висновку про скасування рішення про опис майна у податкову заставу №366/2025 від 21.10.2025, на підставі якого складено акт опису майна №366/2025, то реєстраційний запис 62067636, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.10.2025, підлягає виключенню з державного реєстру.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.