Справа № 175/1493/26
Провадження № 2/175/463/26
12 травня 2026 року Дніпровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого
судді Васюченка О.Г.
з секретарем Кульпіною Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Третя Краматорська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВЕЛІР СЕРВІС» про скасування арешту з майна та стягнення витрат,
ОСОБА_1 у січні 2026 року звернулася до суду з позовом до відповідача Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Третя Краматорська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВЕЛІР СЕРВІС» про скасування арешту з майна та стягнення витрат, позовні вимоги змінювалися та уточнювалися. Позивач в своєму позові (остання редакція) посилається на те, що позивач є матір'ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого входить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Маючи намір отримати спадок вона звернулася до приватного нотаріуса Фареника Олега Олександровича, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №4299, місце провадження діяльності: Донецька обл., Краматорський р., м. Краматорськ, 84301, вул. Ярослава Мудрого, 30, від якого їй стало відомо, що Відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, відкрито виконавче провадження та постановою накладено арешт на все майно боржника та заборону на його відчуження. Тим самим вона не може отримати спадщину та вільно володіти своїм майном.
У зв'язку з викладеним, позивач просив суд скасувати арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 84306. Власниками якого є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), який було накладено Відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, реєстраційний номер обтяження: 5947625, яке зареєстроване зареєстровано 01.11.2007 року, реєстратором Третя краматорська державна нотаріальна контора, 84301, Донецька обл., Краматорський р., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 30, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 . НОМЕР_3 ) судовий збір збір у розмірі: 2129,92 грн.
Представник позивача просив розглядати справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав надав відзив на позовну заяву у якому із позовом не погодився, вважав позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі та справу розглядати без його участі.
Представник Третьої Краматорської державної нотаріальної контори надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи ТОВ «ЮВЕЛІР СЕРВІС» в судове засідання не з'явився, про час та дату повідомлявся належним чином, проте про причини неявки не повідомив, відповідних заяв чи клопотань не надавав.
Враховуючи наведене суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи, відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України.
Згідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого входить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Маючи намір отримати спадок вона звернулася до приватного нотаріуса Фареника Олега Олександровича, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №4299, місце провадження діяльності: Донецька обл., Краматорський р., м. Краматорськ, 84301, вул. Ярослава Мудрого, 30, від якого їй стало відомо, що Відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, відкрито виконавче провадження та постановою накладено арешт на все майно боржника та заборону на його відчуження.
Також встановлено, що Краматорським міським судом Донецької області, видано виконавчий документ №1-481 від 14.06.2001 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь юридичної особи ТОВ «Ювелірсервіс» ЄДРПОУ 37145190, грошові кошти на загальну суму 46868 грн.14 коп. 09 жовтня 2007 року, Державним виконавцем Рапота М. А. Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 , та оголошення заборони на його відчуження, АА 326606, 09.10.2007, Відділ ДВС Краматорського МУЮ, 01 жовтня 2007 року, Третьою Краматорською Державною нотаріальною конторою, 84301, Донецька обл., Краматорський р., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 30, info.3krmt.dn.notary@sumyjust.gov.ua, внесено відомості про арешт нерухомого майна до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Реєстраційний номер 5947625. ІНФОРМАЦІЯ_1 , боржник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 29 січня 2014 року, органом державної реєстрації актів цивільного стану Краматорського, міського управління юстиції у Донецькій області.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна № 459230606 сформованої 04.01.2026 року, слідує, що на майно боржника якого він є власником, на квартиру АДРЕСА_2 , накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 5947625, зареєстровано 01.11.2007 року реєстратором: Третя краматорська державна нотаріальна контора, 84301, Донецька обл., Краматорський р., м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, буд. 30, Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, № 459230538 сформованої 04.01.2026 року, слідує, що позивач ОСОБА_1 , також є власницею майна на квартиру АДРЕСА_2 , на яку накладено арешт в рамках виконавчого провадження.
Також встановлено, що за даними АСВП (спецрозділ) у Краматорському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало на виконанні виконавче провадження № 10970632 з примусового виконання виконавчого листа № 1-481 від 14.06.2001 виданого Краматорським міським судом Донецької області про стягнення з засудженого ОСОБА_2 (солідарно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) на користь ТОВ ПТП "Ювелірсервіс" збиток на суму 46868,14 грн. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі за текстом - Реєстру), постановою відділу ДВС Краматорського МУЮ АА 326606 від 09.10.2007 року на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 накладено арешт № 5947625 від 01.11.2007, реєстратор: Третя краматорська державна нотаріальна контора. Згідно до постанови АА 326606 від 09.10.2007 року арешт на нерухоме майно накладено при виконанні виконавчого листа № 1-481 від 14.06.2001 виданого Краматорським міським судом Донецької області про стягнення ОСОБА_2 на користь ТОВ ПТП "Ювелірсервіс" збиток на суму 46868,14 грн. До Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надходило документів, які підтверджують виконання рішення суду. Станом на 16.03.2026 року у Краматорському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_2 .
Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз'яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (3,45 ЦПК).
Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (ст.3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).
На підставі наведеного, суд вважає, що належним відповідачем у цій справі є особа, в інтересах якого накладено арешт на майно позивача, тобто ТОВ «Ювелірсервіс» ЄДРПОУ 37145190 на кросить якого з ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти на загальну суму 46868 грн.14 коп.
Суд вважає, що позивачем не доведено, в чому полягає порушення прав позивача з боку відповідача, Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адже останній діяв в межах повноважень, передбачених нормами діючого на той час законодавства України.
Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що закріплено у частині 6 статті 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Слід також зазначити, що вказаний позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
На підставі наведеного та встановленого судом у сукупності наданих та добутих доказів, суд приходить до переконливого висновку, що зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про скасування арешту з майна та стягнення витрат.
Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст. 13 ЦПК України).
Статтею 5 ЦПК України визначені способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача та його представника на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Третя Краматорська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВЕЛІР СЕРВІС» про скасування арешту з майна та стягнення витрат - відмовити.
Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню в межах заявлених і доведених вимог.
Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Третя Краматорська державна нотаріальна контора, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВЕЛІР СЕРВІС» про скасування арешту з майна та стягнення витрат - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя О.Г. Васюченко