Справа № 580/748/25 Суддя (судді) першої інстанції: Янківська В.П.
11 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Кравченко Є.Д.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17043/23-00-24-04-01 від 08.11.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №17044/23-00-24-04-01 від 08.11.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення №17046/23-00-24-04-01 від 08.11.2024;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-17045/23-00- 24-04-01 від 08.11.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та неврахування всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. ФОП ОСОБА_1 не заперечує той факт, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 перетинали кордон на його транспортних засобах. Проте, контролюючим органом, помилково зроблені висновки про трудові відносини із зазначеними вище фізичними особами. Фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не укладались трудові договори, заробітна плата не нараховувалась і не виплачувалась, жодних трудових відносин з вищезазначеними фізичними особами у ФОП ОСОБА_1 не було.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС у Черкаській області керуючись пп. 20.1.2 п. 20.1.4 п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 та п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) та ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2464), згідно наказу Головного управління ДПС у Черкаській області № 1764-п від 06 серпня 2024 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», головним державним ревізором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Черкаській області ОСОБА_13 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати та винагороди за цивільно-правовими договорами, за період діяльності з 01.01.2022 по 31.03.2024.
За результатами перевірки складено акт від 01.10.2024 № 12109/23-00-24-04-01/ НОМЕР_1 , в якому встановлено такі порушення:
1) порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413, із змінами та доповненнями; ст.2, ст.24 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року №322-VIII, із змінами та доповненнями;
2) ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, що призвело до використання в діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 праці найманої особи без оформлення трудових відносин в період з 01.01.2022 по 31.03.2024;
3) пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.167.1 ст.167, п.176.2 «а» ст.176, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 37530,00 грн., в тому числі за 2023 рік в сумі 34974,00 грн., за 2024 рік в сумі 2556,00 грн;
4) пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.161 підрозд.10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.167.1 ст.167, п.176.2 «а» ст.176, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 3127,50 грн., в тому числі за 2023 рік в сумі 2914,50 грн., за 2024 року в сумі 213,00 грн;
5) п.2 4.2 ст.6 та ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 208500,00 грн., в тому числі за 2023 рік в сумі 194300,00 грн., за 2024 рік в сумі 14200,00 грн. - п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 та ч.5 ст.8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску на загальну суму 45870,00 грн., за 2023 рік в сумі 42746,00 грн., за 2024 рік в сумі 3124,00 грн.
На підставі висновку Акту документальної позапланової перевірки ГУ ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення №17043/23-00-24-04-01 від 08.11.2024, податкове повідомлення-рішення №17044/23-00-24-04-01 від 08.11.2024, рішення №17046/23-00-24-04-01 від 08.11.2024, вимогу про сплату боргу №Ф-17045/23-00- 24-04-01 від 08.11.2024.
Податкові повідомлення-рішення від 08.11.2024 року № 17043/23-00-24- 04-01 та № 17044/23-00-24-04-01, рішення від 08.11.2024 № 17046/23-00-24-04-01 та вимогу про сплату боргу від 08.11.2024 № Ф-17045/23-00-24-04-01 позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України.
Так, згідно рішення ДПС України від 23.12.2024 року № 38382/6/99-00-06-02-01-06 та від 24.12.2024 року № 38590/6/99-00- 06-01-02-06 скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Вважаючи прийняті відповідачем рішеннями протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Згідно п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Згідно ст. 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.
Згідно п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Згідно п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначений статтею 168 ПК України.
Згідно п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 1,5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту; Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту; Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон №2464-V1).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-V1 застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-V1 страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-V1 платниками єдиного внеску є роботодавці.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-V1 платник єдиного внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Порядок визначення бази нарахування єдиного внеску передбачений нормами статті 7 Закону №2464-V1.
Згідно частини 1 статті 7 Закону №2464-V11 єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Отже, за змістом вказаних приписів роботодавець зобов'язаний укласти з працівником трудовий договір, повідомити територіальний орган Державної податкової служби про укладення трудового договору, щомісячно виплачувати працівнику заробітну плату, нараховувати податок на доходи фізичних осіб, військовий податок та єдиний внесок, та перераховувати їх до Державного бюджету України та на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування або на єдиний рахунок.
Як встановлено судом першої інстанції та з вбачається матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , під час якої від Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) отримано листи від 22.02.2024 № 2696/2.1.2/15-24, від 14.03.2024 № 3814/2.1.2/15- 24, від 13.08.2024 №8343/2.1.1/15-24 з інформацією з Єдиного комплексу інформаційних систем Державної служби України з безпеки на транспорті, який умовно позначається як система «Шлях» (далі - ЄКІС) про фізичних осіб, які перетинали державний кордон, як водії фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 як перевізника (експортера), а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Перевезення здійснювалися на автотранспортних засобах: 1. НОМЕР_2 , марка - NEOPLAN, модель - 116, вид - автобус;
2. НОМЕР_3 , марка - NEOPLAN, модель - N 122, вид - автобус;
3. НОМЕР_4 , марка - NEOPLAN, модель - N 1216-HD, вид - автобус;
4. НОМЕР_5 , марка - SETRA, модель - S 415GT-HD, вид - автобус.
У той же час, повідомлення про вищезазначені об'єкти оподаткування/об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 до контролюючого органу не подано.
Наразі. Дані про найманих працівників позивачем до податкового органу не подавалися, податки на доходи вказаних фізичних осіб не сплачувалися.
Отже, актом перевірки підтверджено факт використання в діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 праці найманих осіб (водіїв): ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , без оформлення трудових відносин, що призвело до порушення норм статей 2 та 24 КЗпП, статті 3 Закону України «Про оплату праці».
Апелянт факт перетину кордону України вказаними вище особами на належних йому транспортних засобах не заперечує, але стверджує, що між ним та вказаними особами існували цивільно-правові відносини на підставі відповідних договорів, що ,на думку апелянта ,звільняє його від обов'язку працевлаштовувати вказаних осіб.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344).
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовано Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 222).
Законом № 222 визначено перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Відповідно до пункту 21 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609 (зі змінами), Укртрансбезпека здійснює ліцензування господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Згідно пункту 24 частини першої статті 7 Закону № 222 ліцензуванню підлягають перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до приписів частини першою статті 9 Закону № 222 ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її отримання - відповідати ліцензійним умовам.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001, зі змінами (далі - Ліцензійні умови).
Ліцензійними умовами визначений вичерпний перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Зокрема, через Єдиний комплекс інформаційних систем Укртрансбезпеки, який умовно позначається як система «Шлях» і введений в експлуатацію з 13 квітня 2022 року наказом Укртрансбезпеки від 13 квітня 2022 року № 237 «Про введення в дослідну експлуатацію підсистеми «Ліцензування» Єдиного комплексу інформаційних систем Державної служби України з безпеки на транспорті». Здобувач ліцензії подає у спосіб, передбачений Законом № 222 органу ліцензування заяву на отримання ліцензії, крім того, до заяви на отримання ліцензії, додаються за підписом здобувача ліцензії або уповноваженої ним особи підтвердні документи, у тому числі: відомості про власні, орендовані, надані ліцензіату в кредит або лізинг транспортні засоби та завірені заявником копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів, якщо передбачено їх оформлення; відомості про кваліфікацію персоналу. Підпунктом 6 пункту 16 Ліцензійних умов, визначено, що ліцензіат зобов'язаний допускати до перевезень транспортні засоби, які відповідають вимогам Ліцензійних умов та інформацію про які подано органу ліцензування у відомостях про транспортні засоби.
Статтею 16 Закону № 2344 визначається статус персоналу автомобільного транспорту, до якого належать працівники, які безпосередньо надають послуги з перевезення пасажирів чи вантажів, виконують роботи з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, надають допоміжні послуги, пов'язані з перевезеннями. Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Пунктом 9 Ліцензійних умов регламентовано, що здобувач ліцензії, ліцензіат оформлює трудові відносини з персоналом автомобільного транспорту, шляхом укладання трудового договору відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Стаття 24 КЗпП зазначає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Окрім того, порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 із змінами та доповненнями (далі - Правила перетину кордону).
Відповідно до пункту 29 Правил перетину кордону у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата. Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата.
З огляду на наведені вище положення діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАСУ країни, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(повний текст постанови складено 11.05.2026р.)