Справа № 699/368/26
11 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Чаку Є.В., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови.
Корсунь-Шевченківський районний суд ухвалою від 15 квітня 2026 року повернув позовну заяву без розгляду позивачу.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Разом з апеляційною скаргою позивач подав до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження АСВП за НОМЕР_1 і зупинення дії постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.12.2025 за № 4365.
Розглянувши доводи заяви, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до пункту 4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, приймаючи рішення щодо необхідності надання особі тимчасового захисту, суд бере до уваги всі фактори та інтереси, які мають відношення до цієї справи. Рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд (prima facie) наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №460зп-23/160, від 02 квітня 2025 року у справі №320/16011/24 та від 07 квітня 2025 року у справі №242зп-24/160.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначав, що 20.04.2026 працівниками територіального органу ДВС було відкрито виконавче провадження на виконання оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.12.2025 за № 4365. Позивач зазначив, що має реальні побоювання, що до вирішення поданого позову по суті, з нього можуть "автоматично" стягнути спірний штраф через арештовані банківські рахунки, що зумовить його необхідність докладання додаткових зусиль та додаткових витрат
Позивач вважає, що вказані обставини є підставою для забезпечення позову у спосіб передбачений ст. 151 КАС України.
Дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та є передчасними, що суперечать нормам адміністративного судочинства.
Колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення позову не має доказів того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, не доведено, що існує небезпека з боку дій відповідача.
Фактично позивач просить зупинити здійснення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження АСВП за НОМЕР_1, суб'єкта владних повноважень, який не є відповідачем у справі.
Відносини ОСОБА_1 з державним виконавцем Корсунь-Шевченківського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м.Київ) щодо стягнення в межах виконавчого провадженння коштів є новими правовідносинами та не розглядається у межах судової справи №699/368/26.
Позивач оскаржує постанову від 30 грудня 2025 року про накладення штрафу, винесену ІНФОРМАЦІЯ_3 , натомість заявою про забезпечення позову розширює свої вимоги до суду, які виникли у інших правовідносинах у межах виконавчого провадження.
Крім того, як свідчать матеріали справи, апелянтом оскаржується процесуальна ухвала Корсунь-Шевченківського районного суду від 15 квітня 2026 року, якою повернуто позов без розгляду.
Отже, вимоги викладені в заяві про забезпечення позову про застосування заходів забезпечення, не відповідають предмету спору в даній справі, а тому колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких