Справа № 161/26094/25
Провадження № 2/161/1030/26
04 травня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участі секретаря судових засідань Камінського Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/26094/25 за позовною заявою ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 08.05.2025-100002690 від 08 травня 2025 року в сумі 38 300,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 10 000 гривень, заборгованість за процентами - 21 300,00 гривень, заборгованість за комісією - 2 000,00 гривень, заборгованість за неустойкою - 5 000,00 гривень та судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляли. Представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Заявлений позов визнала частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву..
Розгляд справи проводиться судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
08 травня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.05.2025-100002690 (а.с. 12-18). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору ТзОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 10 000,00 гривень, на строк 214 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом - 1 % від суми кредиту за кожен день користування. Комісія - 20% від суми кредиту (2 000,00 гривень). Неустойка - 100 гривень за день невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором № 08.05.2025-100002690 від 08 травня 2025 року належним чином не виконала. В результаті чого, в неї, згідно розрахунку позивача, мається заборгованість перед ТзОВ «Споживчий центр» в сумі 38 300,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 10 000 гривень, заборгованість за процентами - 21 300,00 гривень, заборгованість за комісією - 2 000,00 гривень, заборгованість за неустойкою - 5 000,00 гривень.
Судом не приймаються до уваги невизнання позову відповідачем, з наступних підстав.
Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Суд звертає увагу, що заперечення відповідача зводяться виключно до нібито несправедливих умов кредитного договору, в тому числі щодо завищеного розміру відсоткової ставки. При цьому, предмет договору та його істотні умови, включно з сумою кредиту, розміром процентної ставки та строком кредитування були достовірно відомі відповідачу станом на момент укладання кредитного договору № 08.05.2025-100002690 від 08 травня 2025 року. Однак, ОСОБА_1 повністю погодилась з умовами кредитного договору
При цьому, скрутний матеріальний стан відповідача не може бути підставою для звільнення її від виконання зобов'язання.
Також суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві безпідставно просить суд зменшити розмір процентів за кредитним договором, посилаючись на положення ЦК України щодо зменшення розміру виключно неустойки та штрафу.
Однак, суд звертає особливу увагу, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено та в подальшому продовжено режим воєнного стану.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Внаслідок чого, не підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 неустойка в розмірі 5 000,00 гривень. До вказаних висновків суд приходить, виходячи з наявного в ОСОБА_1 простроченого грошового зобов'язання за кредитним договором, укладеним за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (в електронній формі), яке виникло в період дії в Україні воєнного стану.
В результаті чого, в ОСОБА_1 , мається заборгованість перед ТзОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 08.05.2025-100002690 від 08 травня 2025 року в сумі 33 300,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 10 000 гривень, заборгованість за процентами - 21 300,00 гривень, заборгованість за комісією - 2 000,00 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень (а.с. 1). При цьому, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі - 2 106,16 гривень.
А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Споживчий центр» виниклої заборгованості та судових витрат.
Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ТзОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) - 33 300,00 гривень заборгованості за кредитним договором № 08.05.2025-100002690 від 08 травня 2025 року, з яких заборгованість за кредитом - 10 000 гривень, заборгованість за процентами - 21 300,00 гривень, заборгованість за комісією - 2 000,00 гривень.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 106,16 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Ковтуненко