П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16445/25
Категорія: 102000000 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:01.12.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - 25 ПЗПРУ ДПСУ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасувати Рішення №1265 про відмову в перетинанні державного України від 25 травня 2025 року, прийняте начальником групи віпс (тип А) впс " ІНФОРМАЦІЯ_2 " старшим лейтенантом ОСОБА_3 НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яким ОСОБА_1 було відмовлено в перетинанні державного України.
Стягнуто з 25 ПЗПРУ ДПСУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 грн.
26 листопада 2025 року на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій останній просить ухвалити у справі №420/16445/25 додаткове рішення суду в частині стягнення та розподілу судових витрат за яким: стягнути з 25 ПЗПРУ ДПСУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року Заяву представника позивача від 26 листопада 2025 року про ухвалення додаткового рішення по справі №420/16445/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 25 ПЗПРУ ДПСУ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Стягнуто з 25 ПЗПРУ ДПСУ на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
У задоволені решти вимог заяви - відмовлено.
В апеляційній скарзі ПЗПРУ ДПСУ ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що скасування цього рішення в судовому порядку і ухвалення рішення на користь позивача жодним чином не вплине на юридичний, майновий, немайнові та інші можливі стани сторін, отже взагалі не було ніякого практичного сенсу в поданні цього позову, навіть за 5 000 грн. Якби представник позивача дійсно надавав професійну правничу допомогу, то позивача б було повідомлено про неефективність обраного способу захисту своїх прав, про одноразовий характер рішення та відсутність впливу на подальші та інші суб'єктивні права та обов'язки позивача. Підсумовуючи все вищевикладене, слід дійти обґрунтованих висновків що дане рішення в оскаржуваній частині прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права при порушенні норм процесуального права, отже підлягає скасуванню.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги 25 ПЗПРУ ДПСУ, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, з огляду на розгляд справи без проведення судових засідань, а також наявність сталої судової практики щодо спорів з даним предметом позову, суд вважає справедливим, розумним та співмірним розміром професійної правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача - 5 000 грн.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 134, 139 КАС України.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст. 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ч.6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
За правилами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст. 139 КАС України).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічні правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18, суд зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів, на підтвердження наданих послуг адвокатом до суду надано
договір про надання правничої допомоги №25/05У від 25 травня 2025 року, відповідно до предмету якого ОСОБА_4 зобов'язується надати правову (правничу) допомогу ОСОБА_1 , в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта;
додаткова угода №1 до договору про надання правничої допомоги №25/05У від 25 травня 2025 року, якою сторони визначили порядок оплати та розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги Клієнту;
акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №25/05-У від 25 травня 2025 року (до Додаткової угоди №1) від 24 листопада 2025 року.
Відповідно до акту наданих послуг від 24 листопада 2025 року Адвокатом надано, а Клієнтом отримано послуги за надання правової допомоги в судді 1- ї інстанції, щодо ведення та представництва інтересів Клієнта у справі №420/16445/25: допомоги:
ознайомлення з наданими Замовником документами з метою надання консультацій та, написання позову та вивчення законодавства та судової практики з аналогічних справ - 3 години, загальна вартість 6 000,00 грн.;
надання клієнту юридичної консультації та щодо перспектив судової справи - 1 година, загальна вартість 2 000,00 грн.;
ознайомлення з матеріалами справи у судді - 1 година, загальна вартість 2 000,00 грн.;
складання та подання запитів, пояснень, клопотань по справі, інших необхідних процесуальних документів - 1 година, загальна вартість 6 000,00 грн.;
участь адвоката (Виконавця) y судових засіданнях - 2 засідання по 1 год., загальна вартість 4 000,00 грн.
Відповідно до акту наданих послуг від 24 листопада 2025 року адвокатом було надано позивачу послуг на загальну вартість 20 000 гривень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., оскільки, таке відшкодування є співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.
Крім того, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.
Варто зазначити, що апелянт, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.
Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.
Фактично доводи апеляційної скарги 25 ПЗПРУ ДПСУ зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними ч.5 ст. 134 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що аналізуючи документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, з огляду на розгляд справи без проведення судових засідань, а також наявність сталої судової практики щодо спорів з даним предметом позову, суд вважає справедливим, розумним та співмірним розміром професійної правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача - 5 000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують факти та мотивування яких повністю підтверджуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 252, 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.