П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33041/25
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д. К.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні відомостей у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення інформації про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови внесення інформації про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у зв'язку із непридатністю до проходження військової служби; відмови виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання його у розшук протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 про внесення змін до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку за результатами розгляду якої прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.09.2025, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та постановити нове рішення, яким позов визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що апеляційна скарга подається виключно в частині відмови у безпосередньому зобов'язанні відповідача внести до Реєстру зазначені відомості. В решті рішення суду апелянтом не оскаржується.
Зазначає, що суд неправильно обрав спосіб захисту порушеного права: направлення на повторний розгляд замість зобов'язання вчинити конкретну дію
У справі, що розглядається, жодної дискреції відповідача немає: частина 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) прямо встановлює, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Це норма прямої дії, яка не надає органу жодної можливості для вільного розсуду: рішення ВЛК прийнято - виключення обов'язкове. Усі фактичні підстави для внесення відомостей до Реєстру встановлені судом першої інстанції безпосередньо в тексті оскаржуваного рішення
Натомість рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання повторно розглянути заяву від 05.09.2025 є неефективним: відповідач може знову відмовити з нових підстав або затягнути розгляд, і позивач буде змушений знову звертатись до суду.
Зазначає, що обов'язок ТЦК та СП внести відповідні відомості до Реєстру виник не з дати подання заяви позивача (05.09.2025), а з дати прийняття рішення ВЛК - 10.09.2022. Заява позивача лише надала відповідачу формальну можливість усунути вже існуюче порушення, але не змінила момент виникнення обов'язку та правову кваліфікацію бездіяльності.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10 вересня 2009 року №192/4921 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової згідно зі статтею 61 “б» графи ІІІ.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 09.06.2023 року за №2239 ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 62 “а» графи II Розкладу хвороб.
З військово-облікового документа, сформованого у застосунку “Резерв+» станом на 06 серпня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 та має статус військовозобов'язаного; тут же наявний запис про порушення правил військового обліку та що дані позивачем уточнено вчасно (16.07.2024 року).
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 11.08.2025 року в якому просив Надати інформацію про наявність будь-яких адміністративних проваджень, що стосуються порушень правил військового обліку ОСОБА_1 ; 2. Надати інформацію про підстави звернення ТЦК та СП до правоохоронних органів із заявою про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 із надісланням відповідних копій документів (постанова про притягнення до відповідальності тощо); 3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (ч.7 ст. 38, ст. 247 КУпАП); 4. Виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та подання його у розшук; направити повідомлення відповідним органам Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На звернення представника позивача, відповідач листом від 15 серпня 2025 року за №ЮР-15897 повідомив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 . ОСОБА_1 , 23.10.1982 року є порушником військового обліку, у зв'язку з несвоєчасним прибуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 . м. Одеси, повістка № НОМЕР_1 про прибуття 03.02.2025 року о 09:00, направлена за адресою: АДРЕСА_1 , для проходження медичного огляду. ІНФОРМАЦІЯ_10 було подано звернення до ГУНП в Одеській області за № Е1694107 від 20.03.2025 року для здійснення адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. З метою врегулювання питань порушених в адвокатському запиті рекомендуємо ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто.
На звернення представника позивача відповідач листом від 09.09.2025 року за №ГА-17565 надано відповідь в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів перебуваєте на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 . За ОСОБА_1 , обліковується порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не проходження військово-лікарської комісії. Чим вчинив адміністративне правопорушення передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП та підлягає доставці до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколу про адміністративне правопорушення на підставі ст. 259 КУПАН. Зважаючи на викладене ОСОБА_1 необхідно самостійно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 для вирішення питання щодо притягнення або не притягнення його до адміністративної відповідальності. При собі мати військово облікові документи, медичні документи, а також за наявності документи, що підтверджують виключення з обліку або причину зняття, або надати відомості про перебування на обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На звернення позивача про внесення даних до електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 05.09.2025 року за №2520 надано відповідь від 15.09.2025 року за №ВО:Б/17793 в якій (крім іншого) зазначено, що внесення змін до військово-облікових даних та виключення з військового обліку здійснюється на підставі поданих Громадянином особисто документів, що підтверджують наявність передбачених законодавством підстав. Внесення змін до військово-облікових даних чи виключення з військового обліку здійснюється виключно на підставі особистого звернення громадянина з поданням відповідних документів. Надіслання заяви поштою саме по собі не є підставою для внесення таких змін. Для вирішення порушеного у запиті питання необхідно особисто звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування (реєстрації) з відповідними підтверджуючими документами, попередньо записавшись до електронної черги через офіційний сервіс https://echerga.mod.gov.ua/index.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі виходив з того, що відповідач не розглянув по суті заяву позивача та не вирішив порушене у ньому питання про внесення даних у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про стан здоров'я позивача, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про внесення до Реєстру відомостей щодо виключення його з військового обліку.
При цьому вказав, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено обставини порушення позивачем правил військового обліку, а факт виключення його з військового обліку на підставі рішення ВЛК про непридатність до військової служби за станом здоров'я вказує на протиправність внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку з боку позивача з усіма наслідками, а тому прийшов до висновку, що позов у цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Частинами 2, 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку
Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ).
Згідно з частиною 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції на 20.10.2022 року) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу;
2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі Положення №402) (у редакції, чинній з 16.04.2021 року по 03.05.2024 року), постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну з таких постанов:
«Придатний до військової служби»;
«Тимчасово непридатний до військової служби»;
«Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
З аналізу наведених положень частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ та пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 слідує висновок про те, що прийняття військово-лікарською комісією під час мобілізації 10.09.2022 року відносно позивача рішення про непридатність позивача до військової служби за станом здоров'я фактично мало наслідком і виключення позивача з військового обліку, оскільки ці та інші норми законодавства станом на 10.09.2022 року не передбачали можливість прийняття під час мобілізації відповідними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки та/або відповідними військово-лікарськими комісіями рішень про визнання військовозобов'язаного непридатним до військової служби за станом здоров'я із залишенням такого військовозобов'язаного на військовому обліку.
Приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ передбачено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти) визначені в Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).
Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Так, частиною 1 ст.5 Закону № 1951-VIII передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 2 ч.1 ст. 9 № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
На виконання частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною (частина 3 статті 14 Закону № 1951-VIII).
Отже, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів встановлено Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктами 2-4, 6 розділу І Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, реєстр - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є:
- ведення військового обліку громадян України;
- забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період;
- інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Основними засадами ведення Реєстру є:
- обов'язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- повнота та актуалізація відомостей Реєстру;
- захищеність Реєстру та внесення до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу, зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного та програмного забезпечення відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Дані Реєстру використовуються для реалізації завдань військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також для інформаційного забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку.
Пунктами 1, 2, 16, 18 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, передбачено, що суб'єктами Реєстру є володілець Реєстру, розпорядник Реєстру, органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.
Володільцем Реєстру є Міністерство оборони України.
Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов'язків здійснює:
- внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів з існуючими обліковими даними;
- внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними та резервістами;
- верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію;
- перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ;
- знищення повторного запису з Реєстру.
Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), визначено в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 (далі Порядок №1487)
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.
Таким чином, обов'язки щодо ведення обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (надалі по тексту також - Порядок №559) та форму військово-облікового документа. Відповідно до пункту 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року за № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Згідно з абз. 5 п. 7 Порядку № 559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, колегія суддів звертає увагу, що зміни вносяться на підставі заяви, у разі невідповідності даних військового квитка з даними які містяться в реєстрі.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що в даному випадку спірним питанням є бездіяльність відповідача щодо невнесення актуальних даних до Реєстру стосовно виключення його з військового обліку.
Як вбачається з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.09.2025 року, наданої на заяву позивача щодо актуалізації даних в Реєстрі, відповідач повідомив, що надіслання заяви поштою саме по собі не є підставою для внесення таких змін. Для вирішення порушеного у запиті питання необхідно особисто звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування (реєстрації) з відповідними підтверджуючими документами, попередньо записавшись до електронної черги через офіційний сервіс https://echerga.mod.gov.ua/index.
Тобто відповідь на заяву позивача було надано не по-суті поставленого у заяві питання.
Колегія суддів звертає увагу, що надання листа з вимогою з'явитися особисто без прийняття рішення щодо внесення відомостей до Реєстру є порушенням процедури розгляду звернення по суті.
При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ні положеннями Закону №2232-ХІІ, ні Законом України №3543-XII, ні Порядком №559 не передбачено обов'язку особистого фізичного відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби та приведення таких відомостей у відповідність до паперової форми військово-облікового документа. Обов'язок особисто подати заяву, особисто повідомити не означає особисту фізичну присутність, особисто прибути, якщо документи подані у встановленому законом порядку (поштою з описом вкладення).
Колегія суддів зазначає, що лист ТЦК про необхідність особистої явки не є актом індивідуальної дії та не містить жодної оцінки наданих документів (висновку ВЛК, тощо) та не вирішує заявлених у зверненні прохань щодо внесення до Реєстру відомостей, які, за твердженням позивача, вже підтверджуються висновком ВЛК.
Водночас зі змісту листа відповідача не вбачається, що таким відомостям була надана належна правова оцінка у контексті заявлених позивачем вимог, а також не наведено жодних мотивів, з яких відомості, що містяться у висновку ВЛК, не були враховані при вирішенні питання щодо внесення відповідних записів до Реєстру.
Так, встановленому законодавцем праву призовника, військовозобов'язаного та резервіста звертатися в порядку до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру кореспондує обов'язок органу ведення Реєстру (яким в даному випадку є відповідач) розглянути таку заяву, перевірити відповідність персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним і привести відомості Реєстру у відповідність з персональними даними призовника, військовозобов'язаного та резервіста.
Враховуючи наведені вище норми, колегія суддів зазначає, що відповідач, як орган ведення Реєстру, був зобов'язаний розглянути по суті подану позивачем заяву та додані до неї документи у строки, визначені Порядком № 559, тобто протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення (про внесення змін/виправлення відомостей або про відмову із зазначенням правових підстав), надавши заявнику мотивовану відповідь.
Оскільки орган влади не надав оцінку підставам для внесення відомостей (не підтвердив і не спростував їх), суд правильно визнав це протиправною бездіяльністю.
Зобов'язання розглянути заяву по суті є належним способом захисту, оскільки саме на етапі розгляду орган зобов'язаний надати правову оцінку підставам, чого зроблено не було.
Проте, між іншого колегія суддів зазначає, що сумніви відповідача щодо достовірності довідки ВЛК від 09.06.2023 року, про які відповідач зазначає під час розгляду справи у суді, не підтверджені жодними доказами її недійсності чи скасування, а тому не можуть бути підставою для невиконання покладеного на відповідача обов'язку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач фактично ухилився від належного розгляду заяви позивача по суті, не перевірив подані ним документи у межах заявленого прохання та не прийняв належного вмотивованого рішення щодо можливості або неможливості внесення відповідних змін до Реєстру, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин буде зобов'язання відповідача розглянути заяву.
Щодо доводів апелянта, що повноваження відповідача стосовно внесення змін до реєстру на підставі поданих документів не є дискреційними, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Варто зазначити, що колегія суддів погоджується із зауваженнями апелянта про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Водночас, при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний контекст та обставини справи. Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення його прав.
Відтак, як вже зазначалося, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та обранням належного способу захисту порушеного права у вигляді зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача, а доводи апелянта таких висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині обраного способу захисту порушеного права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Щодо стягнення на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу та судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з логікою статей 134 та 139 КАС України, право на відшкодування судових витрат прямо залежить від результату вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються на користь сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Хоча стаття 134 визначає склад витрат на правничу допомогу, їх фактичне стягнення регулюється статтею 139 КАС. Остання не передбачає компенсації витрат особі, чиї вимоги були судом відхилені.
Отже, оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то витрати на правову допомогу стягненню не підлягають.
Вимоги апелянта про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги, задоволенню не підлягають, оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а отже відсутні підстави для відшкодування таких витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 08 вересня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст., 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 12 травня 2026 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова