П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 494/316/26
Головуючий в 1 інстанції: Панчишин А. Ю.
Час і місце ухвалення: смт. Березівка
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Потомському А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Березівського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
Визнати незаконною та скасувати постанову винесену старшим лейтенантом Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Ткаченком Миколою Васильовичем про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6589797 від 30 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що підстави для зупинки транспортного засобу не було, адже будь- яких порушень ПДР ОСОБА_1 не допускав.
Жодних доказів щодо порушення правил дорожнього руху позивачем старший інспектор поліції не надав.
Наголошує, що позивач рухався будучи пристебнутим та відстебнувся після зупинки з метою дістати документи, які знаходились у бардачку, тому вважає, що старший лейтенант поліції не з'ясував обставини справи та виніс постанову передчасно, чим порушив права позивача. Таким чином, на час руху позивач користувався ременем безпеки та був пристебнутий. Після зупинки, позивач ремінь безпеки скинув та в момент, коли підійшов працівник поліції, ремінь був знятий, тому поліцейський зробив помилковий висновок, що не відповідає дійсності.
Враховуючи наведене, просить визнати незаконною та скасувати спірну постанову.
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року адміністративний позов Ковтун Катерини Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6589797 від 30 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч.5 ст. 121 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 121 КУпАП закрито в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнуто з Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 665 гривень 60 копійок сплаченого при подачі позову судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду Березівський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що із відеозаписів розгляду справи вбачається, що поліцейські роз'яснили позивачу причину зупинки, його права та обов'язки, а також надали копію постанови. Таким чином, позивачу було забезпечено реальну можливість реалізувати права, визначені ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи.
Вказує, що з відеозапису чітко видно, що руки позивача перебували на кермі автомобіля, жодних документів із бардачка він у цей момент не діставав, а ременем безпеки пристебнутий не був. Також відеозапис не підтверджує, що після зупинки транспортного засобу позивач відстібавав ремінь безпеки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6589797 від 30 січня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 о 12:33 годині в м. Березівка на вул. Перемоги керував транспортним засобом ВАЗ 21099 Д.Н. НОМЕР_1 був не пристебнутим паском безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП.
На підставі даної постанови по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 510 гривень.
Вважаючи рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та таким, що порушує права позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не досліджувалось жодного доказу, окрім його власних припущень, які б підтверджували вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП України визначено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися такими засобами пасивної безпеки, зокрема бути пристебнутим ременем безпеки, а порушення правил користування ременями безпеки, зокрема керування автомобілем без використання ременя безпеки, тягнена за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу, що передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.
Так, колегією суддів було здійснено перегляд наявних в матеріалах справи відеозаписів, з яких неможливо встановити те, що позивач був не пристебнутий ременем безпеки під час руху автомобіля.
Так, з відеозапису вбачаються обставини щодо зупинення автомобіля під керуванням позивача (рух автомобіля, його перестроювання, зупинка на вимогу поліцейських). Натомість з такого відеозапису не вбачається за можливе встановити факт фіксації або відсутності фіксації тіла водія ременем безпеки.
Щодо відеозапису з бодікамери поліцейського, який підійшов до автомобіля позивача вже після його зупинки, то вищезазначеним відеозаписом підтверджується факт роз'яснення позивачу права, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності та зафіксовано факт спілкування між сторонами даної справи.
Отже, чи був водій пристебнутий ременем безпеки під час руху транспортного засобу до зупинки працівниками поліції з наданих відеозаписів не вбачається, а отже доводи апелянта що позивач жодних маніпуляцій щодо відстібування ременя безпеки не проводив, так як був не пристебнутим на момент зупинки є безпідставними та такими що не підтверджені належними доказами.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).
Крім того, в п.30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірною та підлягає скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено та підписано 12 травня 2026 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова