П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36405/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року, прийняте у складі суду судді Харченко Ю.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року Nє 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру одноразової допомоги при звільненні, невикористані дні щорічної відпустки за 2023, 2024, роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022, 2023, 2024, 2025 роки.
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023, 2024, 2925 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022, 2023, 2024 2025 роки, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням додаткової передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року Nє 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.02.2022 по 30.06.2023 ним проходилася військова служба у в/ч НОМЕР_2 , з 01.07.2023 по 17.07.2025 - у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2025 № 205 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я. При звільненні позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, при цьому зазначені виплати обчислені з грошового забезпечення до якого безпідставно не включено суми виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168), що слугувало підставою для отримання такої виплати не у повному розмірі та звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення суду таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково включив додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки. Апелянт наголошує, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, не містить ознак щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, оскільки нараховується пропорційно дням виконання бойових завдань і має тимчасовий, непостійний характер. Також зазначає на помилкове застосування та використання судом першої інстанції норм наказу Міноборони №260, який не поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 , як встановлено судом, у період з 25.02.2022 по 30.06.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , з 01.07.2023 по 17.07.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2025 № 205 позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я. При звільненні позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, при цьому зазначені виплати обчислені з грошового забезпечення до якого безпідставно не включено суми виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі - Постанова №168).
У відповідь на звернення позивача військовою частиною НОМЕР_1 надано розрахунок суми оплачуваних відпусток та одноразової допомоги при звільненні, а також архівної відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2025 рік (лист від 27.08.2025 № 10/29/13/1-Г-120-ЕП) без обґрунтування підстав неврахування додаткової винагороди, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, оскільки виплачувалася позивачу систематично протягом тривалого періоду проходження служби. Суд зазначив, що на відміну від правових норм, які регулюють виплату допомоги на оздоровлення чи матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, спеціальне законодавство не містить прямої заборони або застережень щодо неврахування винагород при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Положеннями ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частиною 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до пунктів 2-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Колегія суддів звертає увагу, що на виконання приписів ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України визначені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 729 «Деякі питання виплати військовослужбовцям Національної гвардії України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, помилково керувався положеннями Наказу Міністерства оборони України № 260, який не розповсюджується на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем.
Разом з тим, аналізуючи правомірність вимог позивача щодо включення додаткової винагороди за Постановою Кабінету Міністрів України № 168 до розрахунку спірних виплат, колегія суддів виходить з наступного.
Так, як було зазначено вище, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац 3 частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону №2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Спір у цій справі виник у зв'язку з невключенням відповідачем сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено одноразову грошової допомогу при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток.
Колегія суддів зазначає, що положення четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).
Колегія суддів зауважує, що відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою визначення особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, було затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 вересня 2023 року № 729 «Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України».
Такі Особливості визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), передбачених Постановою № 168, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, для здійснення такої виплати з урахуванням завдань, покладених на Національної гвардії України.
Так, п. 1 Особливостей визначено, що вони визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), порядок і умови виплати одноразової винагороди, встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Національну гвардію України.
Пунктом 2 цих Особливостей визначено розміри додаткової винагороди (залежно від підстав її нарахування) та винагород за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
Пунктом 17 Особливостей зазначено, що винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей (а саме додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
З приводу питання, чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено одноразову грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток, колегія суддів зазначає таке.
Так, варто наголосити, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23. Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 28 жовтня 2024 року у справі № 240/23483/23, від 07 листопада 2024 року у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 20 грудня 2024 року у справі № 240/21650/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 240/31239/23. Суд не бачить підстав для відступу від цих висновків та уважає їх застосовними в межах цього спору.
Тобто, досліджуючи правову природу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, з урахуванням пункту 17 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 вересня 2023 року № 729, дійшов висновку, що означена додаткова винагорода та винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Тобто, аналізуючи все вищевикладене, у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток військовослужбовцю Національної гвардії України.
Аналогічні висновки стосовно врахування додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 до грошового забезпечення, з якого обраховано грошову компенсацію за невикористані дні відпусток викладені у постанові Верховного Суду від 17.04.2026 у справі №420/39934/24.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, за своєю правовою суттю є тимчасовою виплатою, встановленою виключно на період дії воєнного стану, виплата якої не є стабільною чи безумовною, а її розмір не є сталим та прямо залежить від характеру виконуваних завдань, часу участі у бойових діях та місця проходження служби.
Оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до структури місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено одноразову грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток.
За таких обставин, правові підстави для включення додаткової винагороди до складу грошового забезпечення позивача при обчисленні як одноразової грошової допомоги при звільненні, так і грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, на думку колегії суддів, відсутні.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька