П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32160/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Самборської Надії Петрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, прийняте у складі суду судді Білостоцького О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, яка полягала в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 07.11.2015 року по 27.04.2018 року (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) через неврахування до стажу служби в поліції наявної вислуги років ОСОБА_1 в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій в період 01 вересня 1997 року по 06 листопада 2015 року;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку) за час служби в органах поліції (з 07 листопада 2015 року по 27 квітня 2018 року), зарахувавши до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу в Департамент патрульної поліції Національної поліції України вислугу років з 01.09.1997 року по 06.11.2015 року в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Самборська Надія Петрівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані всі обставини справи, не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а також порушені норми процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не з'ясовані причини часткового зарахування відповідачем стажу роботи ОСОБА_1 на посадах в органах ДСНС до стажу роботи поліцейського. Апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відсутність органів ДСНС в переліку ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», є безумовною підставою для незарахування стажу служби в органах ДСНС до стажу служби поліцейського. Апелянт вважає, що період роботи позивача в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України та ДСНС є службою в органах цивільного захисту (первісно входили до складу Цивільної оборони України та в подальшому були правонаступниками органів Цивільної оборони України), а тому ця служба має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України та Цивільній обороні України
Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.1997 року по 06.11.2015 року перебував на службі в органах ДСНС України в Одеській області, а з 07.11.2015 року по 27.04.2018 року - на службі в органах Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію підполковника поліції ОСОБА_1 , станом на 27.04.2018 року позивач мав 20 років 07 місяців 24 дні вислуги.
Однак, згідно грошового атестату №240 Департаменту патрульної поліції вбачається, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення проводилися з розрахунку стажу служби в поліції у календарному обчисленні лише у кількості 9 років 5 місяців 16 днів (визначено наказом Департаменту патрульної поліції №14 о/с від 25.11.2015 року).
Згідно відповіді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 02.01.2025 року вбачається, що стаж служби в органах ДСНС позивачу не зарахований у зв'язку з тим, що в переліку ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» відсутня служба в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Водночас, повивач посилається на те, що відповідач не зарахував йому більше 11 років служби до стажу служби в поліції. За його твердженням, оскільки у період з 01.09.1997 року по 06.11.2015 року він служив у територіальному органі служби цивільного захисту, який входив у систему органів Цивільної оборони України, то на нього поширюється дія п.2 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII, згідно якого служба в Цивільній обороні України зараховується до стажу служби в поліції.
Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою позивачу грошового забезпечення в період з 07.11.2015 року по 27.04.2018 року в частині надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку через неврахування до стажу служби в поліції наявної вислуги років в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій за період з 01.09.1997 року по 06.11.2015 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що приписи Закону №580-VIII не передбачають можливості зарахування до стажу служби в поліції період служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За визначенням наведеним у частині першій статті 78 Закону № 580-VIII саме стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно з вимогами частин другою-четвертою статті 78 Закону № 580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Колегія суддів зауважує, що позивач стверджуючи про протиправність незарахування відповідачем періоду служби позивача в органах ДСНС України, органах та підрозділах цивільного захисту до стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, компенсації за невикористану додаткову відпустку наполягає, що проходження ним служби в МНС та ДСНС на посадах є фактично службою в органах внутрішніх справ, а тому така службу в силу ч.2 ст.78 Закону № 580-VIII повинна зараховуватися до стажу в поліції.
Однак вказані твердження не можна вважати обґрунтованими, беручи до уваги наступне.
Правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту, станом на час набуття позивачем спірного стажу було визначено Законом України "Про правові засади цивільного захисту" від 24.06.2004, № 1859-IV (далі - Закон № 1859-IV).
Згідно з ч.1 ст.42 Закону № 1859-IV порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту ( 629-2005-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в силу ч.4 ст.42 Закону № 1859-IV час проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Також, відносини, пов'язані з проходженням служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) за період служби позивача в органах МНС України, органах та підрозділах цивільного захисту з 06.09.2005 по 30.05.2012 були врегульовані Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 629 (далі - Положення № 629).
Аналіз наведених Закону № 1859-IV та Положення № 629 дозволяє дійти висновку, що останні не містять норм, якими було б передбачено поширення на осіб начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту гарантій соціального і правового захисту, передбачених статтями 20-23 Закону України "Про міліцію", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29.07.1991, № 114, що унеможливлює прирівняти статус осіб, які проходили службу в органах та підрозділах цивільного захисту до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
За таких обставин посилання апелянта на те, що служба в органах цивільного захисту, в органах МНС України, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу та повинна зараховуватись до стажу служби в органах внутрішніх справ, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та компенсації за невикористану додаткову відпустку є безпідставним.
Колегія суддів наголошує, що станом на час прийняття позивача на службу до Національної поліції України діяв Закон № 580-VIII, частиною другою статті 78 якого і було наведено виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми саме цього Закону.
Щодо посилань апелянта про те, що служба Цивільного захисту населення є тотожною Цивільній обороні Україні та прирівнюється до інших військових формувань, утворених відповідно до Закону, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про війська цивільної оборони України» (чинного на час набуття позивачем спірного стажу в МНС, в органах та підрозділах цивільного захисту) від 03.02.1993, № 2974-XII (далі по тексту - № 2974-XII) визначено, що війська Цивільної оборони України - це спеціалізовані військові формування, які підпорядковуються керівнику центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших передбачених законом завдань.
Відповідно до статті 6 Закону № 2974-XII до складу військ Цивільної оборони України входять військові з'єднання, частини і підрозділи, навчальні військові частини і підрозділи, органи управління військами, відповідні кафедри військової підготовки вищих навчальних закладів.
Приписами статті 14 Закону № 2974-XII встановлювалось, що умови, порядок і строки проходження служби військовослужбовцями військ Цивільної оборони України, їх статус, права і обов'язки, порядок переміщення по службі, присвоєння військових звань, атестації та звільнення із служби визначаються законами з питань проходження військової служби та іншими виданими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що війська цивільної оборони хоча і були підпорядковані Міністерству надзвичайних ситуацій, проте не мали єдиного правового статусу з органами та підрозділами цивільного захисту, оскільки цивільна оборона є військовим формуванням на відміну від формувань цивільного захисту.
При цьому в преамбулах Положення № 629 та Закону № 1859-IV не вказано, що органи та підрозділи цивільного захисту є військовим формуванням, чи стаж служби в органах та підрозділах цивільного захисту прирівняно до військової служби, що дає підстави стверджувати, що служба в органах Міністерства надзвичайних ситуацій та в подальшому в органах та підрозділах цивільного захисту населення не має аналогічного правового статусу військової служби.
Слід також відмітити, що положення п.56 Положення № 629 розмежовують (виокремлюють) органи МНС, військові формування та правоохоронні органи, що також спростовує посилання апелянта в цій частині.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, за висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Отже, у частині другій статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" наведено виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, і цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню.
Колегія суддів звертає увагу, що у вказаному переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, відсутня служба в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту.
Враховуючи, що перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, визначений частиною другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" є вичерпним, незазначення в ньому служби в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту є підставою для незарахування періоду такої служби до стажу служби в поліції.
Щодо посилань апелянта на не з'ясування судом першої інстанції причин часткового зарахування відповідачем стажу роботи ОСОБА_1 на посадах в органах ДСНС до стажу роботи поліцейського, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, у вказані періоди позивач проходив службу у підрозділах, що були віднесені до структури МВС України.
Посилання у позовній заяві на положення постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" №393 від 17 липня 1992 року (далі - постанова № 393) також не є підставою для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з преамбулою постанови № 393 ця постанова прийнята відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 року №2262-XII.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, положення постанови № 393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону №580-VIII, оскільки постанова № 393 прийнята на виконання Закону № 2262-XII та може бути застосована для визначення вислуги років саме у випадку призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону №580-VIII, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
Постанова №393 встановлює порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII.
Отже, положення постанови №393 не можуть бути застосовані при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки в порядку статті 78 Закону № 580-VIII.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Самборської Надії Петрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька