12 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21817/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №160/21817/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №ЦО 18031/1 від 11.07.2025 про скасування ОСОБА_1 2 групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 вказує на відсутність у відповідача правових підстав для перегляду висновку щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, оскільки до ЦМСЕК МОЗ України надійшли не запити СБУ, а листи СБУ та ДБР, тобто документи не передбачені законодавством. Також, позивач зазначає про порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, адже такий перегляд мав місце без участі позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» №ЦО 18031/1 від 11.07.2025 про скасування ОСОБА_1 2 групи інвалідності.
Рішення суду мотивовано тим, що державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» при прийнятті оскаржуваного рішення порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або перегляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, адже огляд позивача 11.07.2025 відбувся заочно, тобто без участі позивача, при цьому, доказів проведення повного медичного обстеження позивача та проведення необхідних досліджень суду відповідачем не надано, відтак оскаржуване рішення прийнято із порушенням процедурних норм, тому підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що 11.07.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико - експертної справи позивача, та з урахуванням медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, було встановлено, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, строком на 3 роки, встановлена необґрунтовано та не відповідають чинному законодавству. Враховуючи дані наявної медичної документації та обстеження надані в медичній справі ОСОБА_1 , при оцінюванні функціонального стану, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю з 2023 року. Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі ОСОБА_1 , а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головного управління Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності 2 грипу (загальне захворювання) згідно пенсійного посвідчення від 26.02.2025 № НОМЕР_1 , строк дії якого встановлено до 31.12.2026 року (а.с. 9).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №772506 від 13.12.2023, ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням з 13.12.2023 до 01.01.2027, строк чергового переогляду 13.12.2026 року (а.с. 16).
Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування позивача Центру оцінювання функціонального стану особи на підставі листа від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024, у період з 31.01.2025 по 11.07.2025 розглядала оскаржуване рішення №706 від 13.12.2023 щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності за загальним захворюванням.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.01.2025 позивач отримав від Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України лист-повідомлення від 27.12.2024 №130/03-19, відповідно до якого ОСОБА_1 необхідно прибути до клініки Інституту з 06.01.2025 до 17.01.2025 (а.с. 13-14).
Згідно листа позивача до Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ України від 05.02.2025, ОСОБА_1 16.01.2025 прибув до приймального відділення клініки Інституту за адресою: м. Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А, для початку обстеження, проте його не прийняли та призначили нову дату обстеження - 21.01.2025. У зв'язку із захворюванням позивача на COVID-19, лікування якого тривало з 21.01.2025 по 05.02.2025 включно, останній не зміг з'явитися обстеження. Разом з тим, у вказаному листі зазначено, що ОСОБА_1 від проходження обстеження не відмовлявся.
Відповідно до витягу з рішення від 11.07.2025 №ЦО18031/1 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, команда дійшла висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, на три роки, встановлена необгрунтовано: «При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку ендокринної, серцево-судинної системи, які обмежують його функціонування в легкому ступені та не дають підстав для встановлення групи інвалідності з 13.12.2023 (згідно Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009)» (а.с. 17).
Вважаючи, рішення експертної команди №ЦО 18031/1 від 11.07.2025 про скасування ОСОБА_1 2 групи інвалідності протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX) адміністративним органом є будь-який суб'єкт, уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.
Відповідно до пункту 11 частини першої цієї ж статті, функції публічної адміністрації охоплюють, зокрема, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності та вирішення справ за власною ініціативою.
Таким чином, здійснюючи перевірку обґрунтованості раніше прийнятих рішень нижчестоящих комісій, відповідач виступав як адміністративний орган у межах адміністративного провадження, що зобов'язує його дотримуватися принципів, визначених статтею 4 цього Закону.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, предметом судового контролю у цій справі є перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно із статтею 3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону №2073-IX та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзацах 4, 8 частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
Вказане рішення ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.
На виконання Рішення РНБО Кабінет Міністрів України прийняв постанови «Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» від 25 жовтня 2024 року №1207 та «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317» від 08 листопада 2024 року №1276, якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 03 грудня 2009 року №1317.
Згідно з пунктом 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених зазначеними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
На виконання Рішення РНБО наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» від 26 жовтня 2024 року №1809:
- права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі - Положення №1809);
- зазначено, що виконуючій обов'язки головного лікаря державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» згідно з актом приймання-передачі;
- в процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України».
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ утворюється Міністерством охорони здоров'я України. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Таким чином, з 26 жовтня 2024 року на Установу було покладено права та обов'язки ЦМСЕК МОЗ України.
Пунктом 3 Положення №1317 передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 13 Положення №1317 ЦМСЕК МОЗ:
- здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;
- розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;
- проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;
- узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;
- повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
- проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;
- надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;
- направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;
- на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;
- забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов'язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;
- впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;
- бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;
- проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;
- бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.
Відповідно до пункту 14 Положення №1317 комісії мають право:
- одержувати від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;
- направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;
- подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;
- допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.
Згідно пункту 20 Положення №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
Отже, відповідно до абзаців четвертого та десятого пункту 13 Положення №1317, відповідач мав право проводити перевірку обґрунтованості рішень стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями і приймати відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, Експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування позивача Центру оцінювання функціонального стану особи на підставі листа від ДБР №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025, кримінальне провадження №62024000000000923 від 21.10.2024, у період з 31.01.2025 по 11.07.2025 розглядала оскаржуване рішення №706 від 13.12.2023 щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності за загальним захворюванням (а.с. 17).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що ініціювання такої перевірки на підставі запита ДБР викладеного у формі листа №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 не спростовує факт виникнення у відповідача обов'язку провести відповідну перевірку відповідно до абзаців четвертого та десятого пункту 13 Положення №1317.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення перевірки обґрунтованості рішення встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Щодо доводів позивача про порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, адже такий перегляд мав місце без участі позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.11.2011 №561 затверджено Інструкцію про встановлення груп інвалідності.
Пунктом 1.4 Інструкції визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року прийнятої у справі №360/660/25 зробив висновок про те, що висновок судів про необхідність дотримання процедури, встановленої Інструкцією №561, під час здійснення перевірки обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій, є юридично помилковим. Якщо ЦМСЕК МОЗ встановлює, що рішення про інвалідність було прийнято без належної клінічної бази або з порушенням критеріїв, визначених у медичних стандартах, вона може скасувати таке рішення заочно. У цьому випадку об'єктом перевірки є не сама особа (її фізичний стан), а легітимність та медична достовірність акта комісії, що перевіряється. Отже, Інструкція №561 не відповідає всім ознакам акта, який застосовується для регулювання порядку здійснення перевірки обґрунтованості рішень органом вищого рівня.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що у відповідача були визначені законом підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а також те, що під час здійснення перевірки обґрунтованості рішень нижчестоящих комісій відсутні підстави для дотримання процедури встановленої Інструкцією №561, колегія суддів зробила висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №160/21817/25 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі №160/21817/25 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко