12 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/330/26
Суддя І інстанції Голобутовський Р.З.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати:
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №2642;
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за квітень 2024 року» від 04.05.2024 №2685;
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про завершення службового розслідування» від 16.06.2024 №3351;
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 22.06.2024 №3469;
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за червень 2024 року» від 04.07.2024 №3716 щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску.
19.01.2026 позивачем подано до суду клопотання про поновлення процесуального строку, в якому заявник просила поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
При цьому, в ухвалі суду було зазначено, що, для належного вирішення питання щодо можливості поновлення строку звернення до суду, суддя вважає за необхідне відкрити провадження у справі та витребувати від учасників справи додаткові докази.
У зв'язку з цим судом витребувано у Військової частини НОМЕР_1 засвідчені належним чином копії доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказами командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №2642; командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за квітень 2024 року» від 04.05.2024 №2685; командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про завершення службового розслідування» від 16.06.2024 №3351; командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 22.06.2024 №3469; командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за червень 2024 року» від 04.07.2024 №3716 щодо ОСОБА_1 .
Витребувано у ОСОБА_1 засвідчені належним чином копії заяви від 11.09.2025 про видачу оскаржуваних наказів, відповідь військової частини НОМЕР_1 на заяву від 11.09.2025; доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на ознайомлення з оскаржуваними наказами; доказів виконання бойових завдань (накази), та інші докази на підтвердження обставин, викладених в заяві про поновлення строку звернення до суду.
27.01.2025 ОСОБА_1 подано до суду заяву на виконання вимог ухвали суду, до якої додано заяву ОСОБА_1 від 13.07.2025 щодо витребування документів; повідомлення про отримання заяви ОСОБА_1 від 13.07.2025; відповідь військової частини НОМЕР_1 на заяву ОСОБА_1 від 13.07.2025; заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025 щодо витребування документів; повідомлення про отримання заяви ОСОБА_1 від 11.09.2025; відповідь військової частини НОМЕР_1 на заяву ОСОБА_1 від 11.09.2025; витяг з наказу від 30.04.2024 №2642; витяг з наказу від 22.06.2024 №3469; витяг з наказу від 04.05.2024 №2685; витяг з наказу від 04.07.2024 №3716; витяг з наказу від 16.06.2024 №3351.
19.02.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду витребувані накази, що становлять предмет спору у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Зазначена ухвала мотивована тим, що позивачем було пропущено місячний строк звернення до суду з позовом про скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2024 №2642, від 04.05.2024 №2685, від 16.06.2024 №3351, від 04.07.2024 №3716. При цьому, суд першої інстанції вказав про те, що ОСОБА_1 в період винесення спірних наказів займала посаду начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 . Позивачем здійснювалось візування оскаржуваних наказів, датованих 30.04.2024, 04.05.2024, 16.06.2024, 22.06.2024, 04.07.2024. Позивач була обізнана про наявність перелічених наказів, оскільки вони безпосередньо використовувались нею в роботі, крім того, про зменшене нарахування премії за квітень та червень 2024 року, як наслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач була обізнана як при нарахуванні відповідних сум, так і під час отримання таких сум в складі грошового забезпечення за квітень та червень 2024 року. При цьому, про оскаржуваний наказ «Про завершення службового розслідування» від 16.06.2024 №3351 позивач дізналась 17.06.2024, що підтверджується особистим підписом та датою ознайомлення на наказі.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви. Вказує на те, що суд першої інстанції допустив підміну правових понять, ототожнивши факт візування наказів із фактом належної обізнаності позивача про порушення її прав. Скаржник зазначає, що саме з моменту належного доведення наказу до відома особи, виникає можливість усвідомлення змісту рішення, оцінки його впливу на права та, відповідно, реалізації права на судовий захист.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як визначено у п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №362/643/21 від 08.06.2022, зокрема, викладений наступний правовий висновок:
“ Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 05.02.2018; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23.06.2018).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів».
В свою чергу, аналіз позовних вимог у справі свідчить про те, що позов направлений на скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №2642, «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за квітень 2024 року» від 04.05.2024 №2685, «Про завершення службового розслідування» від 16.06.2024 №3351, «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 22.06.2024 №3469, «Про виплату щомісячної премії військовослужбовцям частини за червень 2024 року» від 04.07.2024 №3716 щодо ОСОБА_1 .
Колегія суддів також враховує, що ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, у спірному випадку строк звернення позивача до суду з цим позовом обмежується місячним строком, встановленим ч. 5 ст. 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом апеляційної інстанції при перевірці дотримання позивачем строку звернення до суду враховано правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.10.2023 у справі №990/139/23 відповідно до якої:
«аналіз норм КАС України свідчить, що, в разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою».
В свою чергу, як правильно було встановлено судом першої інстанції позивачем здійснювалось візування оскаржуваних наказів, датованих 30.04.2024, 04.05.2024, 16.06.2024, 22.06.2024, 04.07.2024.
Позивач була обізнана про наявність перелічених наказів, оскільки вони безпосередньо використовувались нею в роботі, крім того, про зменшене нарахування премії за квітень та червень 2024 року, як наслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач була обізнана як при нарахуванні відповідних сум, так і під час отримання таких сум в складі грошового забезпечення за квітень та червень 2024 року.
Про оскаржуваний наказ “Про завершення службового розслідування» від 16.06.2024 №3351 позивач дізналась 17.06.2024, що підтверджується особистим підписом та датою ознайомлення на наказі.
Зазначені обставини вказують на те, що позивач знала про обставини прийняття спірних наказів, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Натомість з позовною заявою позивач звернулась 06.01.2026, тобто з суттєвим пропуском встановленого місячного строку звернення до суду.
Разом з тим, належних доказів наявності об'єктивних причин, які перешкодили позивачу звернутися до суду з дотримання визначеного ч.5 ст. 122 КАС України строку, матеріали справи не містять.
При цьому, з приводу посилання скаржника на те, що візування наказу не є юридичним фактом обізнаності особи, колегія суддів зауважує на тому, що наявність підпису ОСОБА_1 на оскаржуваних наказах підтверджує обізнаність її про зміст документу, та, відповідно, можливість їх оскарження в судовому порядку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропущення строку звернення до суду з позовом неповажними, та залишив позов без розгляду.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник