12 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/256/26
Суддя І інстанції - Ремез К.І.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) викладені в рішенні №046350021057 від 04.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №74973-56301/С-01 /8- 0400/25 від 17.12.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1, період строкової військової служби в лавах збройних Сил України з 07.05.2004 по 02.11.2005, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09 липня 2003 року із застосуванням Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з дня звернення за призначенням пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тобто, з 28 жовтня 2025 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення №046350021057 від 04.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1, період строкової військової служби в лавах збройних Сил України з 07.05.2004 по 02.11.2005.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.10.2025 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на правомірність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 28.10.2025 звернувся до відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, згідно частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши необхідні документи.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046350021057 від 04.11.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списом №1.
Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що: "вік заявника 41 рік 7 місяців 16 днів на дату звернення. Страховий стаж складає 24 роки 5 місяців 14 днів. Страховий стаж з урахуванням кратності 44 роки 5 місяців 14 днів. Пільговий стаж на підземних роботах за Постановою №202 (25років) складає 24 роки 2 місяці 20 днів. Навчання за фахом складає 3 роки 0 місяців14 днів.
До загального страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів.
Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, згідно частини 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»".
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Аналогічні положення містить ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ст. 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Тобто, підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, який повинен бути підтверджений відповідними доказами, зокрема, трудовою книжкою. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046350021057 від 04.11.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду документів, вік заявника 41 рік 7 місяців 16 днів на дату звернення. Страховий стаж складає 24 роки 5 місяців 14 днів. Страховий стаж з урахуванням кратності 44 роки 5 місяців 14 днів. Пільговий стаж на підземних роботах за Постановою №202 (25років) складає 24 роки 2 місяці 20 днів. Навчання за фахом складає 3 роки 0 місяців14 днів.
Разом з тим, з розрахунку стажу позивача Форма РС-право вбачається, що пенсійним органом до пільгового стажу позивача не було враховано період перебування на строковій службі в Збройних Силах України.
Щодо правомірності відмови у зарахуванні до страхового та пільгового стажу роботи позивача за Списком №1, періоду строкової військової служби в лавах збройних Сил України з 07.05.2004 по 02.11.2005, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. «в» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з відомостями, викладеними у військовому квитку серії НОМЕР_2 , позивач проходив військову службу у період з 07.05.2004 по 02.11.2005.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.07.2003, позивач був звільнений 05.05.2004 у зв'язку з призовом на військову службу за п.3 ст. 36 КЗпП.
Слід зазначити, що період роботи позивача до 05.05.2004 року зарахований пенсійним органом до пільгового стажу роботи за Списком №1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зважаючи на викладене, період проходження позивачем військової служби з 07.05.2004 по 02.11.2005 має бути зарахований до страхового та пільгового стажу за Списком №1.
При цьому, щодо посилання пенсійного органу на відсутність даних про сплату страхових внесків за період військової служби позивача, колегія суддів зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 по справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 по справі № 482/434/17.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046350021057 від 04.11.2025, а також зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу роботи за Списком №1, період строкової військової служби в лавах збройних Сил України з 07.05.2004 по 02.11.2005 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 28.10.2025 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
В повному обсязі постанова складена 12 травня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Кальник