12 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33051/25 (суддя Ніколайчук С.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі №160/33051/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 19 листопада 2025 року звернувся до суду з позовом до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" згідно з яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) щодо не проведення нарахування та виплати позивачу забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу установи суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- стягнути з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з служби та виключенні зі списків особового складу установи у розмірі - 84328,29 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він проходив службу у державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№ 3) та відповідно до наказу №346/ОС-25 від 04.09.2025 з 10.09.2025 року звільнився зі служби. Проте, відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року, позов задоволено.
Суд визнав протиправною бездіяльність Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Світла , буд.2, ЄДРПОУ 14316899) щодо не проведення нарахування та виплати позивачу забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу установи суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнув з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (50066, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Світла , буд.2, ЄДРПОУ 14316899) за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з служби та виключенні зі списків особового складу установи у розмірі - 84328,29 грн
Вирішуючи спірні правовідносини суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання позивачем грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та наведений факт не заперечується сторонами.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування судом обставин справи оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову в частині стягнення з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно при звільненні з служби та виключенні зі списків особового складу установи у розмірі - 84328,29 грн відмовити.
В апеляційній скарзі зазначає, що на час звільнення у відповідача «була відсутня заява» позивача про виплату йому компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування. Заява надійшла 03.11.2025 року.
Позивачем не правильно розраховано розмір грошової компенсації, оскільки помилково застосовано п. 27 Порядку 578 без врахування внесених до нього змін. Сума компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування, згідно з довідкою відповідача № 50 від 21.11.2025 року складає 33554,95 грн, яка була виплачена позивачу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№ 3) та відповідно до наказу №346/ОС-25 від 04.09.2025 його з 10.09.2025 року було звільнено зі служби (а.с.6 об.ст).
Після звільнення, а саме 03.11.2025 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому суму компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування (а.с.31).
Згідно з наданою відповідачем суду апеляційної інстанції платіжною інструкцією №2043 від 18 грудня 2025 року виплата позивачу «компенсації за обмундирування відповідно до законодавства» на суму 31877,20 грн відбулась 19 грудня 2025 року.
Правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації позивачу за належні до отримання предмети речового майна особистого користування є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 578 «Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» (далі - Порядок - №578) визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.
Пунктом 23 Порядку № 578 передбачено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін'юстом за пропозицією державної установи “Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.
Згідно з пунктом 27 Порядку - № 578 передбачено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Згідно з пунктом 60 Порядку - №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що підставою для виплати грошової компенсація замість предметів речового майна особистого користування, є заява особи, а не обставина звільнення зі служби.
Після отримання якої відповідачем оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна розмір якої розраховується із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна та визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).
Як вбачається з матеріалів справи позивач після звільнення зі служби 10.09.2025 року, 03.11.2025 року звернувся до відповідача з заявою про виплату йому суму компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування (а.с.31).
Отже на день звільнення права позивача на отримання суми компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування порушено не було, оскільки заяву про отримання зазначеної компенсації позивачем було подано відповідачу після звільнення зі служби.
21.11.2025 року відповідачем складено довідку № 50 від 21.11.2025 року, згідно з якою розмір суму компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування складає 33554,95 грн.
Зазначені обставини свідчать про те, що права позивача на отримання суми компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування на день звільнення порушено не було, оскільки заяву про отримання зазначеної компенсації позивачем було подано відповідачу після звільнення зі служби.
Отже суд першої інстанції, дійшов неправильного висновку про порушення відповідачем прав позивача на отримання зазначеної компенсації при звільненні з військової служби.
Крім того, вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою те, що відповідачем, на виконання вимог п.60 Порядку № 578 та в порядку передбаченому п.27 Порядку №578, 21.11.2025 року було оформлено довідку про розмір виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
При цьому, п. 60 Порядку № 578 не передбачає заміну такої довідки альтернативним розрахунком позивача щодо розміру виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Згідно з довідкою відповідача № 50 від 21.11.2025 року розмір суму компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування складає 33554,95 грн. Зазначений розрахунок позивачем під сумнів під час розгляду справи поставлено не було.
Водночас, як вбачається з розрахунку розміру виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, наданого позивачем, при його здійснені не було враховано положення п. 2 ст. 27 Порядку №578 в частині здійснення розрахунку розміру грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення), а отже он є неправильним.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість рішення суду першої інстанції про «задоволення позову» та наявність підстав для його часткового задоволення.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для його скасування та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1,4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)"- задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року у справі №160/33051/25 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суми грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування.
Стягнути з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» (ЄДРПОУ 14316899) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі - 33554,95 грн з урахуванням виплачених сум.
У задоволені позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва