Справа № 627/1233/25
11 травня 2026 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої судді Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
учасники справи :
позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»,
представник позивача, адвокат Соломко О.В.,
відповідачка ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача .
В грудні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» ( далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») , через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 157799 від 22.10.2024 у розмірі 19 426,10 грн, яка складається з 11 900,00 грн -заборгованості за тілом, 7025,10 грн - заборгованості за відсотками та 501,00 грн - заборгованості за комісією.
В обгрунтування позову зазначено , що 22.10.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» ( далі - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» ) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 157799 (далі - кредитний договір) на суму 12 000,00 грн, згідно умов якого, відповідачка зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеним кредитним договором . Позивач виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі , а відповідачка не виконала свого обов'язку та не повернула наданий їй кредит в строки , передбачені кредитним договором . 16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 16042025 , згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №157799. Загальна сума заборгованості за кредитним договором , на час подання позову , становить 19 426,10 грн, яка складається з 11 900,00 грн - заборгованості за тілом, 7025,10 грн - заборгованості за відсотками та 501,00 грн- заборгованості за комісією.
21.04.2026 до суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог , в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 157799 від 22.10.2024 у сумі 11 900,00 грн , яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
06 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено перше судове засідання на 12.02.2026, об 11:00. Крім того, за клопотанням позивача, витребувані докази з АТ «ОЩАДБАНК».
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив справу розглядати у відсутність представника ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», позов задовольнити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася , подала заяву заслухати справу у її відсутність , позов визнала частково, оскільки є дружиною військовослужбовця та має право на пільги .
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
22.10.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» ) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 157799 на суму 12 000,00 грн, згідно умов якого, відповідачка зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку , визначеним кредитним договором.
16.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 16042025 , згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №157799.
Оскільки Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів.
Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом НОМЕР_1 , що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.
З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису відповідачки підтверджує її волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.
Умовами кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування Позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості Позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з Кредитодавцем.
Пунктом 2.2.1. кредитного договору встановлено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 4876,01 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №150878 від 21.08.2024 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4123,99 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті ( далі - рахунок Позичальника) : у розмірі 3000,00 грн, шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.
На виконання умов кредитного договору, 22.10.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_3 -ХХХХ-8156 відповідачки що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію Первісного кредитора.
Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів .
Із витребуваної судом інформації з АТ «Ощадбанк» установлено, що на ім'я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 (UAH), до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 . Крім того, надано підтверджуючий документ щодо зарахування коштів у сумі 4 123,99 грн, за зазначений період часу, на банківський рахунок № НОМЕР_4 (UAH), до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_5 .
Таким чином позивачем було перераховано на рахунок відповідачки кредитні кошти у сумі 4 123,99 грн згідно умов кредитного договору.
16.04.2025 Первісний Кредитор та позивач уклали договір факторингу № 16042025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №157799 від 22.10.2024.
Відповідно до виписки з особового рахунку за період 16.04.2025 -01.11.2025 загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором, становить 19 426,00, що складається з 11 900,00 грн - заборгованості по тілу кредиту; 7 025,10 грн - заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом; 501,00 грн - заборгованості по комісії; 1 200,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Оскільки ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 , вона має право , на встановлені Законом України « Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , пільги , а саме звільнення від сплати відсотків за користування кредитом ; звільнення від сплати штрафів /пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
Також відповідачкою здійснювались погашення за кредитним договором 13.12.2024 на суму 100,00 грн за тілом кредиту.
Станом на 21.04.2026 загальна заборгованість за кредитним договором відповідачки становить 11900,00 грн ( 12000,00 грн -100,00 грн =11900,00 грн) .
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Згідно зі ст.10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Відповідно до ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 даного Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
22.10.2024 ОСОБА_1 підписала Договір про споживчий кредит № 157799, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 2b9bfcd9 .
Отже встановлено, що між позивачем та відповідачкою укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася з ними.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 порушує взяті на себе зобов'язання за цим Договором.
Як убачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На час розгляду справи судом, відповідачкою не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Отже, оскільки відповідачка порушила зобов'язання, встановлені кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11 900,00 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7 000,00 грн.
Так, згідно наявного в матеріалах справи Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, вартість надання правової допомоги склала 7 000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
Окрім того , позивачка подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу .
Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню , то з відповідачки слід стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн .
На підставі викладеного і керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 263-265, 268 ,354 ЦПК України, суд
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №157799 від 22.10.2024 у сумі 11 900 (одинадцять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп, яка складається заборгованості за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн, а всього у сумі 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. №34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Повний текст рішення складено 11.05.2026.
Суддя Л. В. Вовк