Справа № 626/1910/21
Провадження № 1-кс/626/351/2026
12 травня 2026 року м.Берестин
Слідчий суддя Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення № 2 СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-
Начальник відділення № 2 СВ Красноградського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 . Клопотання погоджено прокурором Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури ОСОБА_5 .
Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2017 року за №12017220720000293. Попередня правова кваліфікація визначена за ч.3 ст.185 КК України.
08.02.2019 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 09.10.2017 по 14.10.2017, більш точну дату та час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, умисно, таємно та протиправно, з метою особистого збагачення, підійшов до приміщення гаражу потерпілого ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його дії не помічені сторонніми особами, шляхом зняття шиферини з даху гаражу проник до нього, звідки вчинив крадіжку металевої каністри ємністю 20 л з маркуванням «ГОСТ 5105-82», вартість якої згідно висновку експерта №1765 від 04.06.2018 становить 200 гривень, та, відповідно, вчинив крадіжку 20-ти літрів бензину А-92, який знаходився у вищевказаній каністрі, та вартість яких згідно висновку експерта №1765 від 04.06.2018 становить 513 гривень 20 копійок.
11.02.2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220720000293 зупинено та слідчим оголошено підозрюваного в розшук.
Працівниками Берестинського РВП ГУНП в Харківській області встановлено, що ОСОБА_4 11.05.2018 перетнув державний кордон України через пункт пропуску "Гоптівка" , після чого на територію України не повертався.
13.02.2026 слідчим винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_4 у міжнародний розшук.
Слідчий у клопотанні, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,3 ч.1 ст.177 КПК України, клопотав перед слідчим суддею про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, на стадії обрання запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст.178 КПК України, зокрема: вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного , дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, що його створює підозрюваний.
Застосування запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків.
Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
СВ Берестинського РВП ГУНП України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220720000293 від 23.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
08.02.2019 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру, яке в день складання підозрюваному вручене не було. 13.02.2026 винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_4 у міжнародний розшук.
Начальник відділення № 2 СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області з клопотанням, погодженим з прокурором Кегичівського відділу Берестинськоїокружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та клопотав перед слідчим суддею про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Отже, з огляду на приписи вищевказаних норм закону, слідчий суддя вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного повинен з'ясувати та перевірити: 1) наявність обґрунтованої підозри; 2) наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; 3) можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КК України; 4) наявність та достатність доказів, того, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220720000293 від 23.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
За змістом частин 1 та 2 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадках, передбачених ч. 1 ст. 276 КПК України, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені ст. 42 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Статтею 135 КПК України встановлено наступне. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
Згідно ст. 136 КПК України , належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З матеріалів клопотання вбачається, що 08.02.2019 року начальником СВ Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором, було складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 , яке в день складання підозрюваному вручено не було.
Згідно інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 11.05.2018 перетнув кордон на транспортному засобі , державний номер НОМЕР_1 . На теперішній час відсутня інформація та не встановлено місцезнаходження підозрюваного.
Доказів про фактичне отримання повідомлення про підозру разом з пам'яткою про процесуальні права та обов'язки підозрюваного матеріали клопотання не містять. Не було надано таких доказів і у судовому засіданні.
Прокурор в клопотанні як на підставу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою посилається на перебування підозрюваного у міжнародному розшуку.
Проте міжнародний розшук це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.
За нормами Правил Інтерполу щодо обробки інформації належним органом, який має повноваження оголошувати особу у міжнародний розшук є Генеральний Секретаріат Інтерполу після отримання відповідних документів та виконання певного алгоритму дій. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідне РА НЦБ Інтерполу.
Особа оголошується у міжнародний розшук у такому порядку: ухвалення слідчим або прокурором постанови про оголошення особи у розшук; підготовка та направлення слідчим запиту в Укрбюро Інтерполу, а саме, в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим чинним законодавством України, міжнародними договорами та внутрішніми документами Інтерполу; направлення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва в Генеральний Секретаріат запиту щодо публікації повідомлення в базі даних; здійснення Генеральним Секретаріатом перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим Правилами Інтерполу щодо обробки інформації; внесення Генеральним Секретаріатом повідомлення, наведеного в запиті, до баз даних Інтерполу, й інформування про це всіх НБЦ Інтерполу; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва контролю за оновленням інформації в повідомленні.
Моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до РА Укрбюро Інтерполу усіх країн-учасниць.
При цьому особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтверджуючих документів (довідка, витяг із бази даних Інтерполу; надсилання запиту про розшук та прийняття його до виконання іншою державою, яка не є членом Інтерполу; надсилання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди тощо).
Повідомлення щодо оголошення в розшук публікується у вигляді так званої картки (notice) оповіщення. Статус "оголошеної в міжнародний розшук" особа набуває лише після публікації щодо неї картки оповіщення червоного кольору.
Крім того, якщо на момент здійснення процесуальних дій ОСОБА_4 перебував за межами України, орган досудового розслідування мав застосувати порядок вручення повідомлення про підозру, передбачений ч.7 ст.135 КПК України, тобто шляхом направлення відповідного запиту про міжнародну правову допомогу або через дипломатичні (консульські) установи України. Доказів вжиття таких заходів матеріали клопотання не містять.
Постанова про оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_4 винесена 13.02.2026 і сама по собі не є актом, за наслідками якого автоматично визначається статус особи, як такої, що оголошена в міжнародний розшук.
Прийняття слідчим, прокурором відповідного процесуального рішення в рамках кримінального провадження є лише першим етапом для оголошення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у міжнародний розшук.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Матеріали, додані до клопотання, не містять ані доказів направлення органом досудового слідства відповідного запити до Укрбюро Інтерполу, а саме до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, для здійснення перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим чинним законодавством України, міжнародними договорами та внутрішніми документами Інтерполу, ані відмови у прийнятті такого запиту у зв'язку з поданням неповного пакету документів, зокрема відсутністю ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу, тому відсутні правові підстави для висновку про можливість застосувати до підозрюваного правові механізми, встановлені у ч. 6 ст. 193 КПК України
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність прокурором підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому клопотання належить залишити без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 196, 309 КПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання начальника відділення № 2 СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, поданого в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання ним копії ухвали суду.
Слідчий суддя
Берестинського районного суду ОСОБА_1