Справа № 953/1252/26
Провадження № 1-кп/953/602/26
11 травня 2026 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000003 від 01.01.2026, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця станиці Камишеватської Єйського району Краснодарського краю РФ, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 23.05.2024 Київським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 (три) роки,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачений - ОСОБА_2 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1. 17.10.2025 у вечірній період часу, близько 18 години 00 хвилин, за адресою: м. Харків, вул. Гацева, 1, ОСОБА_2 за проханням сусідки на ім'я ОСОБА_5 вирішив допомогти сусіду ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піднятись до нього у квартиру, оскільки останній упав на землю через раптове погіршення самопочуття. У цей момент у під'їзді на першому поверсі у ОСОБА_6 з кишені випав гаманець чорного кольору.
У цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи який, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, та неодноразово продовженого, останній раз 15.07.2025 Указом Президента України 14.07.2025, затвердженого Законом України № 4524-ІХ від 15.07.2025 на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повернувся на перший поверх та шляхом вільного доступу підняв із землі, тим самим таємно викрав гаманець шкіряний чорного кольору квадратної форми з частковим пошкодженням зовнішньої обшивки з написом «Men-Bense» на лицьовій стороні у правовому нижньому куті в середині якого знаходились грошові кошти у розмірі 8140 грн, документи, які належить ОСОБА_6 , а саме пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , яке видане на ім'я останнього 16.08.2016, пільгова картка на ім'я ОСОБА_6 , перепустка, яка видана на ім'я останнього, банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та банківська картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном, діставши з гаманця грошові кошти у розмірі 8140 грн та розпорядившись ними на власний розсуд, тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 8140 грн.
Таким чином, органом обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців.
2.1.2. На підставі ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведений за відсутності потерпілого ОСОБА_6 .
2.1.3. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу їх вчинення, про які зазначено в обвинувальних актах з приводу пред'явлених обвинувачень, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та просив суворо не карати.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності його позиції відсутні, вислухавши думки сторін кримінального провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
2.2.2. Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вважає доведеною у повному обсязі винуватість ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.
3.1.1. Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
3.1.2. Тож, при встановленні обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.
З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття.
3.3. Обставиною, яка відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, його вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має вищу освіту, розлучений, офіційно не працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого, відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.
4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
Також, обвинуваченим ОСОБА_2 не відбуте покарання, призначене вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024, яким останній засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, від відбування якого ОСОБА_2 звільнений на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відтак, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців.
4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
5.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. Речові докази.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
6.2. Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.3.1. Арешт майна.
Питання про скасування арешту майна, накладеного у межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2026, суд вирішує відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.
6.3.2. Запобіжний захід.
Станом на час розгляду судового провадження ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22-00 до 06-00 години (за винятком необхідності пройти в укриття при повітряній тривозі).
Ураховуючи те, що під час судового розгляду кримінального провадження клопотань про зміну запобіжного заходу від сторін кримінального провадження на розгляд суду не надходило, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 23.05.2024, остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 9 (дев'ять) місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22-00 до 06-00 години (за винятком необхідності пройти в укриття при повітряній тривозі) до набрання вироком законної сили, - залишити без змін.
Речові докази: гаманець шкіряний чорного кольору квадратної форми з частковим пошкодженням зовнішньої обшивки, з написом «Men-Bense» на лицьовій стороні у правовому нижньому куті, у середині якого знаходяться документи, які належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , яке видане на ім'я останнього 16.08.2016, пільгова картка на ім'я ОСОБА_6 , перепустка, яка видана ім'я ОСОБА_6 , банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та банківська картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 ., - після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2026 на тимчасово вилучене 09.01.2026 майно, а саме на гаманець шкіряний чорного кольору квадратної форми з частковим пошкодженням зовнішньої обшивки, з написом «Men-Bense» на лицьовій стороні у правовому нижньому куті, у середині якого знаходяться документи, які належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , яке видане на ім'я останнього 16.08.2016, пільгова картка на ім'я ОСОБА_6 , перепустка, яка видана ім'я ОСОБА_6 , банківська картка АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та банківська картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя - ОСОБА_1