Справа № 953/2744/26
н/п 1-кс/953/2575/26
"11" травня 2026 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі :
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_4 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого СВ Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №62026050010001888 від 21.01.2026 про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мінськ Республіки Білорусь, громадянина Республіки Білорусь, який має вищу освіту, одружений, має малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
Сторона обвинувачення просить продовжити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що ОСОБА_7 , який, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 140 від 18.06.2025, призначений на посаду командира розвідувального взводу 1 штурмового батальйону, на всі види забезпечення, вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Відповідно до наказу №273 від 25.10.2025 вибув з військової частини НОМЕР_1 у щорічну основну відпустку з 25.10.2025 по 10.11.2025. Відповідно до наказу №6339 від 29.10.2025 у зв'язку з загостренням бойової обстановки, сержанту ОСОБА_7 було припинено щорічну відпустку з 30.10.2025 та зобов'язано останнього протягом доби з моменту доведення, але не пізніше 21:00 год. 30.10.2025 прибути в розташування 1 штурмового батальйону для виконання службових (бойових) завдань.
Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_7 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов'язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов'язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою ставитися до інших військовослужбовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, дотримуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативо, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.
Однак, ОСОБА_7 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин, та незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин не з'явився вчасно на службу без поважних причин.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_7 в період з 31.10.2026 по 06.11.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на службі ОСОБА_7 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням своїх службових обов'язків.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез'явленні вчасно без поважних причин на службу з відпустки, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 у невстановлений слідством день, час, місці та спосіб, але не пізніше 14.03.2026, в порушення вимог п. 1 Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням із вогнепальною зброєю та боєприпасами, без передбаченого законом дозволу незаконно придбав 3 корпуси гранати типу Ф-1 з маркуванням, яке не читається, РГО (корпус гранати поєднані з підшивачем УДЗ), з маркуванням «РГО80/14/89» та маркуванням на важелі підривача УДЗ «УДЗ 350 90 - _3_-89» та 2 підривача УЗРГМ - 2з маркуваннями «21 - 79 УЗРГМ - 2 УЗЧП 386 - 178 - 79» та «44-83 УЗРГМ 2 УЗЧП 386-117-83», набої калібру 5,45 у кількості 347 шт., набої калібру 5,56 - 171 шт. та зберігав у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де ОСОБА_7 зареєстрований та фактично мешкає.
14.03.2026 в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого районного судді м. Харкова від 09.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , у підвальному приміщенні було виявлено та вилучено 3 корпуси гранати типу Ф-1 з маркуванням, яке не читається, які згідно довідки працівників ВОАЗОР «М» УВТВС від 14.03.2026 про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, належать до категорії обмеженої небезпечності, РГО (корпус гранати поєднані з підшивачем УДЗ), відноситься до категорії небезпечно, з маркуванням «РГО80/14/89» та маркуванням на важелі підривача УДЗ «УДЗ 350 90 - _3_-89», належить до категорії небезпечних та 2 підривача УЗРГМ - 2 з маркуваннями «21 - 79 УЗРГМ - 2 УЗЧП 386 - 178 - 79» та «44-83 УЗРГМ 2 УЗЧП 386-117-83», відносяться до категорії небезпечно та набої калібру 5,45 у кількості 347 шт., набої калібру 5,56 - 171 шт.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, зберіганні бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
14.03.2026 о 19:48 год. ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
15.03.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 16.03.2026 до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком до 12.05.2026.
Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду, а також вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1.77 КПК України.
Водночас в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 , громадянин Республіки Білорусь, раніше не судимий, одружений, на утриманні має малолітню дитину, осіб похилого віку на утриманні немає, однак вказані факти недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов'язків покладених на обвинуваченого, у тому числі щодо забезпечення його явки до суду та правоохоронних органів, оскільки, зазначені обставини існували на час вчинення злочину, який інкримінується, та не стали для нього стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування його від правосуддя, а тому ОСОБА_7 , усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, здійснювати вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що може привести до перешкоджання встановлення істини по справі, а тому наявні ризики для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
Зазначені ризики та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.
За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість обвинуваченого свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно обрати підозрюваному ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Одночасно, положенням ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Також необхідно врахувати той факт, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2025 № 316 ОСОБА_7 звільнено з посади командира розвідувального взводу НОМЕР_2 штурмового батальйону, останній на даний час ніде не працює та службу не проходить, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В разі застосування до ОСОБА_7 , більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з позбавленням волі, таких як застава, особиста порука, особисте зобов'язання, домашній арешт сторона обвинувачення не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійснення останнім впливу на свідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджанню виконанню процесуальних рішень шляхом неявки в судові засідання та до органу досудового розслідування по справі за надуманими приводами, в тому числі і тимчасової непрацездатності. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування.
Враховуючи викладене, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 під час досудового розслідування та запобігти вищевказаним ризикам можливо лише у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, вказував на недоведеність ризиків та необґрунтованість повідомленої підозри, підтримав письмові заперечення на клопотання, згідно яким ОСОБА_7 має дружину - ОСОБА_10 , яка є співробітником ГУР МО України, військовослужбовцем. Враховуючи це, щодо ОСОБА_10 діє обмеження - заборона залишати м. Київ та Київську область без спеціального дозволу ВБ ГУР МО України. Донька ОСОБА_7 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має ІІ групу інвалідності з дитинства. ОСОБА_7 має родину, яка складається з дружини, яка у 2022 р. добровільно долучилась до Сил Оборони України та доньки, яка позбавлена можливості самостійно себе обслуговувати, як внаслідок віку, так і внаслідок наявних захворювань. З моменту прибуття в Україну ОСОБА_7 постійно проживав за однією і тією ж адресою - АДРЕСА_1 . Під час періоду, який сторона обвинувачення зазначає, як «СЗЧ», ОСОБА_7 не змінював місце проживання, не переховувався та продовжував проживати за вищевказаною адресою, а після затримання ОСОБА_7 його сім'я продовжує проживати за цією ж адресою. ОСОБА_7 є білоруським добровольцем, який у березні 2022 року долучився до міжнародного легіону ГУР МО України в складі полка імені Кастуся Калиновського. У 2024 р. долучився до складу 225 ОШП та очолив спецпідрозділ «ТУР», який активно приймав участь у оборонній операції на території Курської обл. та, зокрема, деокупував село Любимівка, Курська обл. ОСОБА_7 є повним кавалером ордену «За мужність» та нагороджений: відзнакою Президента України «За оборону України»; заохочувальною відзнакою ГУР МО України «За мужність при виконанні спецзавдань»; знаком Департаменту контррозвідки Служби Безпеки України; нагрудним знаком Командувача об?єднаних сил Збройних сил України «За службу та звитягу» 1 ступеня. Під командуванням ОСОБА_7 , спецпідрозділ «ТУР» мав найкращі показника результативності серед військових формувань евакуації. Як зазначено вище, ОСОБА_7 у березні 2022 р. розпочав військову кар'єру та до 07.11.2025 перебував на військовій службі у підрозділах Сил Оборони України. 02.10.2026 ОСОБА_7 подав заяву до 1 центру рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ з метою долучитися до складу 125ОВМБр та до дати затримання ОСОБА_7 тривала процедура укладання контракту, зокрема, проходження ВЛК та перевірок. Перебування ОСОБА_7 у процесі долучення до лав 125ОВМБр вказує на відсутність умислу на ухилення від військової служби. ОСОБА_7 не має у власності об'єктів нерухомості та транспортних засобів. Враховуючи необхідність лікування та реабілітації доньки ОСОБА_7 - ОСОБА_11 та розмір заробітної плати його дружини - ОСОБА_12 , фінансово - майновий стан ОСОБА_7 та його сім'ї є досить невтішним, що навряд чи створює сприятливі умови задля перешкоджання діяльності органів обвинувачення чи здійснення спроб уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_7 не притягувався до жодного із видів юридичної відповідальності. ОСОБА_7 не перебуває на обліку у наркологічному та/або психоневрологічному диспансері. За час військової служби до ОСОБА_7 не застосовувалось жодних дисциплінарних стягнень. За час перебування у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до ОСОБА_7 не застосовувалось жодних дисциплінарних стягнень. ОСОБА_7 не заперечує обставини щодо своєї відсутності у місці розташування в/ч НОМЕР_1 у період, за який йому інкримінується «СЗЧ». Така позиція не є визнанням вини, однак свідчить про відсутність спору щодо таких елементів об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, як форма діяння та тривалість. Стороною обвинувачення не наведено жодних конкретних даних, які б свідчили про наміри, спроби або можливість ОСОБА_7 здійснювати вплив на свідків, не зазначено та не надано жодних доказів про підготовку до втечі, намір залишити територію України, ухилення від слідчих дій. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією ОСОБА_7 від суспільства, який буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , з урахуванням необхідності участі ОСОБА_7 , у лікуванні, вихованні та догляді за його донькою ОСОБА_11 .
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції) заперечував проти задоволення клопотання, вказував на недоведеність ризиків, підтримав пояснення адвоката ОСОБА_6 , просив відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію своїх захисників, просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Надав пояснення щодо проходження ним служби за контрактом та її припинення, просив також врахувати його сімейні обставини.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники просили у разі задоволення клопотання та доведеності ризиків обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації, або визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.
При розгляді клопотання слідчим суддею з пояснень підозрюваного ОСОБА_7 встановлено, що він показання дає добровільно, до нього не застосовується насильство у даному кримінальному провадженні, під час затримання та в період перебування в якості затриманої особи.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Харківським районним управлінням поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №62026050010001888 від 21.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263, ст. 368-5, ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.03.2026, 14.03.2026 о 19.48 год. ОСОБА_7 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
15.03.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення вчасно без поважних причин на службу з відпустки, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану; ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2026 застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування, до 12.05.2026 включно.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення; ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2026 щодо застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, залишено без змін.
Постановою виконувача обов'язків керівника Харківської сспеціалізованої прокуратури сфері оборони Східного регіону від 08.05.2026 продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, до 3 (трьох) місяців, тобто до 14.06.2026.
Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2025; показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; вимогою відносно ОСОБА_7 ; рапортом ст. о/у СРЗПО ВКП ХРУП №1 ГУНП в Харківській обл. ОСОБА_20 від 03.03.2026; протоколом обшуку від 14.03.2026; проколом обшуку від 14.03.2026; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.03.2026 із запереченням до протоколу затримання ОСОБА_7 від 14.03.2026; висновком експерта №СЕ-19/121-26/7728-БЛ від 31.03.2026; висновком експерта №КСЕ-19/121-26/7647 від 27.03.2026; відповіддю з НСЗУ; запитами до пунктів пропусків «Сеньківка», «Краківець-Корчова», «Мостиська-залізничний»; відповіддю з військової частин НОМЕР_3 від 07.04.2026; повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення від 24.03.2026, 26.03.2026.
Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконний вплив на свідків; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Щодо доводів захисників про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя враховує, що, як зазначено вище, ухвалою Харківського апеляційного суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 залишено без задоволення; ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2026 щодо застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, залишено без змін.
Отже, з моменту перегляду ухвали про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 апеляційним судом минуло чотири дні. Слідчому судді не надано даних, що встановлені вище та доведені прокурором ризики за цей період зменшилися чи відпали.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Мінськ Республіки Білорусь, громадянин Республіки Білорусь, має вищу освіту, одружений, має доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно наданих даних, ОСОБА_7 має нагороди від Служби безпеки України, Збройних Сил України, Президента України.
Згідно наданої стороною захисту службової характеристики тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_4 від 27.04.2026, за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_4 солдат ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ) зарекомендував себе з позитивної сторони. На зауваження командирів реагував, та завжди робив правильні висновки. До виконання службових обов'язків ставився сумлінно, згідно вимог Статутів Збройних Сил України та інших керівних документів, та завжди користувався ними у повсякденному житті. Був спроможний вирішувати складні питання особисто та вмів критично оцінювати свою діяльність. Постійно вдосконалював свої знання. При виконанні завдань не потребував контролю. Фізично розвинений добре, здоровий. Обмундирування та форму одягу носив охайно. В стройовому відношенні підтягнутий. За характером спокійний, врівноважений, на зауваження від командирів реагував правильно. Користувався повагою серед товаришів по службі.
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Згідно ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання. З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, на 35 днів, до 14.06.2026 включно.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Висновок суду щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного під вартою.
При постановленні даної ухвали слідчий суддя, керуючись абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 при продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що останньому повідомлено про підозру, в тому числі, за ч. 5 ст. 407 КК України, в період воєнного стану.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним в порядку ст. 206 КПК України забезпечити проведення медичного огляду в Харківській міській медичній частині №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях підозрюваного ОСОБА_7 . Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Харківської міської медичної частини №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях. Довідку за результатами медичного огляду направити до суду.
При цьому, щодо клопотання сторони обвинувачення в частині заборони ОСОБА_7 користування ІР-телефонією та Інтернетом, слідчий суддя вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно п. 2 розділу ІІІ Порядку облаштування камер з поліпшеними умовами тримання та надання особам, взятим під варту, у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України платних послуг із забезпечення поліпшених умов тримання, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 15.09.2023 № 3292/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.09.2023 за № 1641/40697, особі, взятій під варту, може бути відмовлено в наданні платної послуги з доступу до Інтернету та телефонного зв'язку в разі:
відсутності технічної можливості в установі змонтувати та експлуатувати обладнання для забезпечення надання доступу до Інтернету та телефонного зв'язку;
залучення персоналу до режимних заходів.
У разі накладення на особу, взяту під варту, яка злісно порушує вимоги режиму, стягнення у виді поміщення до карцеру під час відбування такого стягнення платна послуга з доступу до Інтернету та телефонного зв'язку не надається.
Якщо слідчим суддею, судом застосовано до особи, взятої під варту, обмеження щодо спілкування з будь-якою особою, заборони листування або телефонних переговорів, платна послуга з доступу до Інтернету та телефонного зв'язку не надається.
Зазначені вище ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що доведені прокурором, є підставою до продовження запобіжного заходу.
Однак, прокурор не зазначив та не довів в ході розгляду клопотання підстави до заборони ОСОБА_7 користування ІР-телефонією та Інтернетом.
Підстави до такого обмеження стороною обвинувачення не зазначені та не доведені, а тому слідчий суддя не застосовує такі обмеження прав особи за відсутності до того правових підстав при розгляді даного клопотання.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 35 (тридцять п'ять) днів - до 14 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати слідчого СВ Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_7 про тримання під вартою останнього.
Встановити строк дії даної ухвали, в межах строку досудового розслідування, з 11 травня 2026 року до 14 червня 2026 року включно.
В порядку ст. 206 КПК України забезпечити проведення медичного огляду в Харківській міській медичній частині №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Забезпечення проведення вказаного обстеження доручити відповідним посадовим особам Харківської міської медичної частини №27 Філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України у Харківській та Луганській областях. Довідку за результатами медичного огляду направити до суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_7 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1