Справа № 624/35/26
№ провадження 2/624/115/26
12 травня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду, в с-щі Кегичівці, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 аліменти на користь прийомних батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) з кожного, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду.
Позовна заява обґрунтована тим, що на первинному обліку Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради перебуває дитина, позбавлена батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до розпорядження Красноградської районної державної адміністрації від 18 лютого 2021 року № 16-р малолітній дитині ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Відповідно до акту прийому дитини від 15 березня 2021 року дитину було влаштовано до КЗ «Харківський обласний центр соціальної підтримки дітей та сімей «Гармонія» Харківської обласної ради. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 25 березня 2021 року № 87 дитину влаштовано 31 березня року до прийомної сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , де вона проживає по теперішній час. Батько дитини, ОСОБА_1 на цей час перебуває у державному розшуку та місцезнаходження його невідоме з 2021 року по теперішній час. Мати дитини, ОСОБА_2 . Відповідно до довідки КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» від 09 квітня 2025 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті і відповідно до довідки КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» від 18 липня 2025 року за вих. № 18/9534 мати дитини періодично проходить лікування в медичному закладі. Мати дитини не працює, доходу немає, має 2 групу інвалідності дитинства, можливості утримувати доньки не вбачається можливим. Тому, після народження дитини написала заяву про відмову забрати дитину з пологового будинку (заява від 18 червня 2020 року). З породіллею заходами Служби у справах дітей у межах повноважень було проведено спілкування, роз'яснено наслідки її вчинку, доведено до відома положення чинного законодавства, також повідомлено про терміни та її подальші дії у випадку прийняття рішення про повернення дитини на спільне проживання та виховання. Відповідно до заяви від 10 липня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до служби у справах дітей з проханням скасувати заяву від 18 червня 2020 року, мотивуючи це тим, що батько дитини ОСОБА_1 має намір оформити батьківство на доньку і спільно виховувати доньку разом з ним. 27.08.2020 ОСОБА_2 надала розписку про відмову від своєї дитини та остаточно прийняла рішення покинути дитину в КНП КРР «Кегичівська ЦРЛ». Батько дитини 02.09.2020 звертався з заявою надати дозвіл забрати дитину з лікарні, але йому було відмовлено у зв'язку з засудженням його вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 17.01.2020 до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Обстеження житлово-побутових умов проживання батьків дитини виявило, що умови для проживання дитини батьками не створено. Батьки зловживають спиртними напоями, дитину в медичному закладі не провідують. Фактично батьки самоусунулися від виховання доньки, зникали на довгий час без пояснень, не цікавилися здоров'ям, розвитком та вихованням дитини. Вони свідомо не звертали уваги на розвиток дитини в фізичних та духовних аспектах. Батько взагалі зник з поля зору дитини без будь-яких пояснень, не зміг знайти можливості спілкуватися з дитиною хоча б інколи її провідуючи, а потім взагалі зник не турбуючись про долю дитини. Мати дитини просто самоусунулася і не захотіла взяти на себе відповідальність за малолітню дитину, при цьому просто зникла з поле зору працівників служби та центру до теперішнього часу. На телефонні дзвінки не відповідає. Батьки не вбачали за потрібне облаштувати належні умови та безпечний простір для повернення дитини додому, щоб проживати однією родиною, а навпаки, вели аморальний спосіб життя, зловживали спиртними напоями, батько вчиняв нові злочини, вів себе агресивно, притягувався до кримінальної відповідальності, в результаті чого просто зник у невідомому для всіх напрямку. Мати дитини за своїм психологічним станом здоров'ям не розуміла можливі наслідки своїх дій, хоча не позбавлена дієздатності.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 20.01.2026 у цій справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 09.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись належним чином.
Представник позивача Богинська Т.І. подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 подала заяву, в якій повідомила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення. Розгляд справи просить провести у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання викликався належним чином за зареєстрованою адресою проживання. У судове засідання повторно не з'явився, перебуває у розшуку з 12.01.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Кегичівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 02.09.2020, актовий запис №1304 складений 08.05.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Відповідно до копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00026744147 від 19.06.2020 відомості про батька дитини під час реєстрації народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були внесені 08.05.2020 до актового запису №1304 відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою заявника. Дитині було присвоєно прізвище матері ОСОБА_8 , по батькові зі слів матері записано « ОСОБА_9 ».
Відповідно до акту оцінки потреб сім'ї та висновку від 06.06.2020 було здійснено оцінку потреб родини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_10 . За результатами оцінювання потреб з'ясовано, що мати передчасно народила дитину, але по цей час дитина перебуває в КНП КРР «Кегичівська ЦРЛ» у дитячому відділенні. На час обстеження вдома нікого не було.
Відповідно до копії заяви ОСОБА_2 від 18.06.2020 поданої до Служби у справах дітей Кегичівської РДА, мати дитини відмовляється від дитини і не заперечує проти всиновлення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу служби у справах дітей Кегичівської районної державної адміністрації від 22 червня 2020 року № 30 «Про взяття на облік дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах» взято на облік служби у справах дітей малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з копією заяви ОСОБА_2 від 10.07.2020 адресованої Службі у справах дітей Кегичівської РДА, мати дитини просить скасувати її заяву про відмову від дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В зв'язку з тим, що батько дитини бажає оформити батьківство щодо дитини. ОСОБА_2 має намір виховувати дитину.
Мати дитини ОСОБА_2 13.07.2020 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується копією постанови Кегичівського районного суду Харківської області від 13.07.2020. З постанови вбачається, що 17.06.2020 близько 23-00 год ОСОБА_2 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків по забезпеченню необхідних умов життя дитини, а саме: відмовилася супроводжувати свою новонароджену доньку в лікарню м. Харків, про що надала відмову медичному персоналу Кегичівської ЦРЛ.
Згідно з копією розписки матері дитини ОСОБА_2 від 27.08.2020, остання відмовляється від дитини ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 та залишає її в дитячому відділенні.
Відповідно до копії заяви від 02.09.2020 батько дитини ОСОБА_1 звертався з заявою до Служби у справах дітей, в якій просив надати дозвіл забрати з дитячого відділення Кегичівської ЦРЛ його дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на постійне місце проживання та виховання. В зв'язку з визнанням ним батьківства.
Батьки дитини, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровали шлюб 11 грудня 2020 року у Кегичівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Шлюб був розірваний заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 03 червня 2025 року, що підтверджується копією цього рішення ухваленого у справі № 624/326/25. Рішення набрало законної сили 04.07.2025.
Відповідно до інформації адміністрації КНП КРР «Кегичівська центральна районна лікарня» від 19 червня 2020 року за вих. № 478 та від 14 вересня 2020 року за вих. № 685, №684 малолітня дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була доставлена в дитяче відділення з «Харківського регіонального перинатального центру» де перебувала з 20 травня 2020 року по 04 червня 2020 року на стаціонарному лікуванні у відділенні постінтенсивного догляду, реабілітації та виходжування недоношених новонароджених. Однак, стан дитини погіршився і 17 червня 2020 року для подальшого лікування дитину переведено до ОДКЛ № 1 в місті Харків по лінії сан авіації. Мати відмовилася брати участь у піклуванні та лікуванні та самовільно покинула медичний заклад. Під час перебування дитини в КНП КРР «Кегичівська ЦРЛ» її іноді відвідували мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_1 . Адаптовані суміші купував дитині батько. Ліками та одягом дитина не забезпечена. Станом на 15.09.2020 батьки дитини можуть виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідно до інформації адміністрації КНП КРР «Кегичівська центральна районна лікарня» від 14 вересня 2020 року за вих.№ 684, дитина ОСОБА_10 знаходиться по соціальним показанням в дитячому відділенні КНП КРР з 04.06.2020 по час видачі цієї довідки (14.09.2020). Від 27.08.2020 у лікаря є письмова відмова матері від дитини.
Відповідно до акту оцінки потреб сім'ї ОСОБА_2 та висновку від 08 жовтня 2020 року, на момент обстеження дитина перебуває в дитячому відділенні. Батьки дитини зловживають спиртними напоями. Батько відвідує дитину в лікарні, купує все необхідне. Помешкання в незадовільному стані для проживання дитини. Брудно, запах диму від паління цигарок. На момент відвідування батьки дитини перебували в тверезому стані. Зі слів батька він працює.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 08.10.2020, в будинку накурено, необхідно більш ретельно навести лад, не в повній мірі забезпечені необхідними продуктами харчування, одягом, постільною білизною, відсутнє дитяче ліжко. На момент перевірки члени родини в стані сп'яніння не були, стверджують, що не вживають алкоголь.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання матері дитини ОСОБА_2 від 18 листопада 2020 року, мати дитини проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_11 та співмешканцем ОСОБА_1 . Взаємовідносини між ними задовільні, намагалися зробити косметичний ремонт шляхом поклейки шпалер, рекомендовано переробити грубу, заготовити дрова на опалювальний сезон та придбати дитяче ліжечко.
Відповідно до копії акту закладу охорони здоров'я та органу внутрішніх справ України про дитину, яку батьки відмовилися забрати з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, складеного 01.02.2021 КНП КРР «Кегичівська ЦРЛ», встановлено, що батьки відмовилися забрати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати ОСОБА_2 покинула дитину в лікарні, відмовилася годувати, спілкуватися з дитиною, брати участь у лікуванні та вихованні. Батько ОСОБА_1 вироком Сахновщинського районного суду Харківської області засуджений до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Дитина поступила до закладу охорони здоров'я 04.06.2020 та перебуває у закладі 8 місяців. На цей час батько дитини оголошений у розшук, мати свідомо не виявляє бажання бачити дитину, 27.08.2020 подала письмову заяву про відмову забрати дитину з закладу.
Відповідно до розпорядження Красноградської районної державної адміністрації від 18 лютого 2021 року № 16-р малолітній дитині ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Відповідно до акту прийому дитини до відділення термінового влаштування дітей КЗ «ХОЦСПДС «Гармонія» ХОР від 15 березня 2021 року, дитину ОСОБА_3 було влаштовано до КЗ «Харківський обласний центр соціальної підтримки дітей та сімей «Гармонія» Харківської обласної ради.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Вовчанської міської ради Харківської області від 25 березня 2021 року № 87 дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано 31 березня 2021 року до прийомної сім'ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до інформації КЗ «Центр соціальних служб» Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області від 14 жовтня 2025 року за вих. № 293, встановлено, що за період перебування прийомної родини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_3 на території Сахновщинської громади, прийомна сім'я не перебувала під соціальним супроводом.
Батько дитини, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав по АДРЕСА_2 , зі співмешканкою ОСОБА_2 без реєстрації, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Кегичівським РВ ГУМВС України в Харківській області, 28 жовтня 2010 року, копією довідки Кегичівської селищної ради №2754 від 08.10.2020.
Відповідно до копії довідки-характеристики з місця проживання виданої 08 жовтня 2020 року за № 2753 Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради, ОСОБА_1 фактично проживає по АДРЕСА_2 , має середню освіту, в шлюбі не перебуває, не працює, зловживає спиртними напоями. За час проживання в смт. Кегичівка комісіями селищної ради не розглядався. До адміністративної відповідальності притягався 02.06.2020 з накладенням адміністративного штрафу в розмірі 51 грн за ст. 183 КУпАП.
Відповідно до листа філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Берестинського районного сектору № 2 від 09 жовтня 2025 року № 959/24/16/1-25 ОСОБА_1 перебував на обліку в органі пробації, як засуджена особа, в період з 29.12.2016 по 05.10.2017. З обліку був знятий у зв'язку з вчиненням нового кримінального правопорушення та направлений до місця позбавлення волі відповідно до вироку Куп'янського міськрайонного суду. За період перебування на обліку сектору пробації характеризувався негативно. Відзначався імпульсивністю та схильністю до конфліктної поведінки, у вирішенні життєвих питань застосовував неадекватні способи, що створювали загрозу чи шкоду для оточуючих осіб. Підтримував тісні зв'язки з кримінальним середовищем, серед членів його родини наявні особи, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності. Злочинну діяльність та перебування в місцях позбавлення волі сприймає як звичний та прийнятний спосіб життя.
ОСОБА_1 вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 17.01.2020 був засуджений за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 10.11.2020.
ОСОБА_1 , відповідно до ухвали Кегичівського районного суду Харківської області від 01 березня 2021 року (справа № 624/70/21) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України. На підставі того, що ОСОБА_1 не з'являвся у судові засідання за викликом суду та переховується від суду, з 12.01.2021 його було оголошено у розшук, надано дозвіл на затримання, провадження у справі зупинено до моменту затримання обвинуваченого.
Відповідно до листа СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області від 24 жовтня 2025 року за № 276371-2025, ОСОБА_1 було оголошено в розшук Берестинським РВП ГУНП в Харківській області, РС №8322046 від 12.01.2021. На цей час місцезнаходження ОСОБА_1 невідоме, продовжуються розшукові дії з метою встановлення місця його перебування.
Мати дитини ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 23.07.2015, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 25.04.2025.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в психіатричному кабінеті КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» як інвалід ІІ групи з діагнозом помірна розумова відсталість F7110. З 10.07.2025 по 18.07.2025 знаходилася на лікуванні в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», що підтверджується копією довідки КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» від 09.04.2025 та копією довідки Харківської КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» від 18.07.2025.
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 10.10.2017 ОСОБА_2 має інвалідність ІІ групи з дитинства.
Відповідно до інформації КНП КРР «Кегичівська ЦРЛ» від 14 вересня 2020 року за вих.№ 684, ОСОБА_2 знаходиться на обліку у лікаря-психіатра та має II (2) групу інвалідності. Станом на 15.09.2020 не позбавлена дієздатності, а тому може виконувати свої батьківські обов'язки.
Відповідно до довідки-характеристики від 22 жовтня 2025 року за № 14-37/62 Андріївського старостинського округу Кегичівської селищної, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_3 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_11 . Проживають у власному будинку. ОСОБА_2 не працює, має інвалідність, проживає в задовільних умовах, веде аморальний спосіб життя, вживає спиртні напої.
Відповідно до інформації СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області від 17 жовтня 2025 року за № 263536-2025, ОСОБА_2 у період з 01 січня 2020 року по теперішній час (17.10.2025) до кримінальної відповідальності не притягалася. 03 лютого 2025 року притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик спеціальних служб.
Органом опіки та піклування ОСОБА_2 було офіційно запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кегичівської селищної ради на 27.11.2025 о 15-30 год на якому буде розглянуто питання про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 стосовно їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З цим запрошенням ОСОБА_2 була ознайомлена під особистий підпис 26.11.2025, що підтверджується копією повідомлення №1284/01-28 від 25.11.2025.
ОСОБА_12 26.11.2025 надала письмову заяву на ім'я начальника служби у справах дітей Кегичівської селищної ради про те, що вона просить питання щодо надання висновку про позбавлення її батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 розглянути без її участі. З позбавленням її батьківських прав згодна.
Органом опіки та піклування Кегичівської селищної ради надано висновок №04-09/4185 від 15.12.2025, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Висновок обґрунтований, вищевикладеними судом фактами залишення батьками дитини після народження в закладі охорони здоров'я, подальшого ухилення від виконання батьківських обов'язків та відповідними документами. Батьки дитини на засіданні комісії присутні не були.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує такі положення закону.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В цій ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для суду є безспірним, що в цих правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в її право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.
Згідно з наданими суду доказами, суд доходить висновку, що відповідачі дійсно не забрали дитину з пологового будинку та закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не піклується про стан їх здоров'я, не забезпечує необхідними умовами проживання, харчування, навчання, хоча б мали це робити, тобто з власної вини ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно їх малолітньої дитини, що повністю відповідає інтересам дитини.
Суд звертає увагу відповідачів на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки у судовому засіданні підтверджено факт свідомого залишення дитини після народження в закладі охорони здоров'я та подальшого ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, покладених на батьків ст. 150 СК України.
Мати дитини позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав визнала, батько дитини є особою засудженої до відбуття покарання у виді позбавлення волі та перебуває у розшуку.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Враховуючи те, що відповідачі добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надають, а тому суд задовольняє позов і стягує з кожного відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі по 1/4 частині заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття на користь прийомних батьків.
Відповідно до ч.3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Судом встановлено, що дитина перебуває під опікою прийомних батьків.
Відповідно до ч. 4 ст. 256-2 СК України, прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники.
Отже питання щодо встановлення над дітьми опіки та призначення опікуна не потребує вирішення.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», за дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особам з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
У відповідності до ст. 18 вказаного Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім'ї.
Згідно з довідки-характеристики від 22 жовтня 2025 року за № 14-37/62 Андріївського старостинського округу Кегичівської селищної, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_3 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_11 . Проживають у власному будинку.
Згідно з довідкою Кегичівської селищної ради від 08.10.2020 №2754 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, з урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, з метою захисту житлових прав дитини, слід накласти заборону на відчуження нерухомого майна, зокрема, будинку в якому проживає мати дитини за адресою: АДРЕСА_3 , а також будинку в якому зареєстрований батько дитини за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо наявності решти житла та нерухомого майна дитини суду не повідомлено. За таких обставин ці питання підлягають вирішенню у порядку ст. 246 СК, ч. 4 ст. 17, Закону України «Про охорону дитинства», з покладенням обов'язку повідомлення відповідної державної нотаріальної контори про накладення заборони на відчуження житла та нерухомого майна дитини на орган опіки та піклування.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи те, що позивачем заявлені вимоги немайнового (позбавлення батьківських прав) та майнового (стягнення аліментів) характеру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь держави судовий збір у сумі 3328,00 грн.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1304 складений 08.05.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №1304 складений 08.05.2020 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_4 ) аліменти на користь прийомних батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14.01.2026.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІПН НОМЕР_5 ) аліменти на користь прийомних батьків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14.01.2026.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Накласти заборону на відчуження житла за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_1 , яким має право користуватися малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Накласти заборону на відчуження решти житла та нерухомого майна малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язати орган опіки та піклування повідомити про це відповідну державну нотаріальну контору.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі по 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради Харківської області, код ЄДРПОУ 04396963, місцезнаходження за адресою: вул. Волошина буд. 50, с-ще Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, 64003.
Представник позивача: Богинська Тетяна Іванівна, довіреність №08/04-46 від 07.08.2025, адреса місця роботи: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець смт. Кегичівка, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 28.10.2010 Кегичівським РВ ГУ МВС України в Харківській області, ІПН НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка с. Андріївка Кегичівського району Харківської області, паспорт № НОМЕР_6 виданий 25.06.2019, орган що видав 6341, ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
Суддя Т.В. Богачова