11 травня 2026 р. Справа № 520/22091/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 13.11.25 по справі № 520/22091/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОЛЮШН»
до Івано-Франківської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОЛЮШН» (далі - ТОВ «ЮНІСОЛЮШН», позивач, декларант) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці (далі - відповідач, митний орган), в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2025/000264 від 31.07.2025;
- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 44538451, 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд.192А, оф.202) сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн та суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби (код ЄДРПОУ 43971364, 76005, м. Івано Франківськ, вул. Чорновола, буд. 159).
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність складених відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000264 від 31.07.2025, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією №25UA206020010728U0 від 30.07.2025 позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік як основних, так і додаткових документів, які кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, підтверджують усі числові значення складових митної вартості і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Переконував, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 Івано-Франківською митницею не вказано вмотивованих причин, через які заявлену ТОВ "ЮНІСОЛЮШН" митну вартість не може бути визнано, не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), натомість викладено припущення про те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зауважив, що подані до митного оформлення рахунок-фактура № ET25UA02L024 від 20.05.2025, пакувальний лист від 20.05.2025 до рахунку фактури № ET25UA02L024 від 20.05.2025, митна декларація країни відправлення № 223120250001874380 від 20.05.2025 містять одну й ту саму вартість товару - 32 114,88 USD (доларів США), асортимент (кількість) товару, не мають будь-яких розбіжностей, а також дають можливість повністю ідентифікувати товар, за придбання та поставку якого були сплачені відповідні кошти, однак відповідачем не здійснено детальний аналіз поданих документів, що мало наслідком незаконне коригування митної вартості у бік збільшення.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.02.2019 у справі № 814/1888/16, від 24.12.2020 у справі № 820/7316/15, стверджував, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Звернув увагу, що застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару. відповідач не навів жодних відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів за МД № 25UA206020010728U0 від 30.07.2025, а використано лише посилання на МД від 17.07.2025 № 25UA206020010018U5, що не може вважатись достатнім обґрунтуванням здійснених коригувань.
Наполягав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.02.2019 у справі № 808/454/18, від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16, від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17, від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24, однак, зроблено не було.
Повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які понесені позивачем за надання професійної правничої допомоги становить - 10500,00 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі №520/22091/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІСОЛЮШН» (вул. Клочківська, буд. 192А, оф. 202, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61045, код ЄДРПОУ 44538451) до Івано-Франківської митниці Державної митної служби (вул. Чорновола, буд. 159, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл.,76005, код ЄДРПОУ43971364) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА206020/2025/000028/2 від 31.07.2025.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206020/2025/000264 від 31.07.2025.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби (код ЄДРПОУ 43971364, 76005, м. Івано- Франківськ, вул. Чорновола, буд. 159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮНІСОЛЮШН» (код ЄДРПОУ 44538451, 61045, м. Харків, вул. Клочківська, буд.192А, оф.202) сплачену суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн.40 грн. та суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000(п'ять тисяч) 00 коп.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі №520/22091/25 та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025, як такого, що прийнято з урахуванням всіх обставин у справі, внаслідок не надання позивачем під час митного оформлення, всупереч вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), додаткових документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів є обов'язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву, що зумовлює витребування додаткових документів.
Пояснив, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № 25UA206020010728U0 від 30.07.2025, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують. При цьому, аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби підтверджував, що рівень митної вартості подібних/аналогічних товарів, які були оформлені у максимально найближчій термін був значно вищим, ніж заявлений позивачем та у максимально наближений час складав 1,67 USD/кг відповідно до порівняльної МД від 17.07.2025 № 25UA206020010018U5, у той час як задекларований позивачем рівень митної вартості становив 1,49 дол. США/кг.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, позивач повідомив про неможливість надання додаткових документів, чим не спростував сумніви митниці щодо наявності розбіжностей в наданих документах та відсутності всіх складових митної вартості, поданого до митного оформлення та митного контролю товару, у зв'язку з чим Харківською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за методом ідентичних товарів, у відповідності до статті 60 МК України, при цьому за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, яка міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.
З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для його скасування відсутні.
Заперечуючи проти стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу - 5000,00 грн, стверджував, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд не керувався критерієм реальності адвокатських послуг, оскільки адвокатом не затрачено значного обсягу юридичної та технічної роботи при підготовці даного позову.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач просив залишити апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби - без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі №520/22091/25 - без змін.
В обґрунтування відзиву підтримав викладену у позовній заяві правову позицію та додатково зазначив, що коригування митної вартості товару, митне оформлення якого відбувалось за МД № 25UA206020010728U0 від 21.07.2025 до митної вартості товару за МД № 25UA206020010018U5 від 17.07.2025 є протиправним, оскільки митна вартість товару, митне оформлення якого відбувалось за порівняльною МД № 25UA206020010018U5 від 17.07.2025 була відкоригована на підставі рішення № UA206020/2025/000024/2 від 17.07.2025, яке наразі оскаржується у Харківському окружному адміністративному суді у справі №520/20353/25.
Стверджував, що подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували заявлену позивачем митну вартість товару на основі договору, а також витрати по доставці товару до митного кордону України, однак, не були належним чином досліджені відповідачем, що слугувало підставою для незаконного коригування митної вартості за резервним методом.
Наполягав, що позивачем було у повному обсязі доведено факт протиправності та необґрунтованість спірного рішення відповідача, а судом першої інстанції при прийняті рішення від 13.11.2025 по справі № 520/22091/25 було всебічно досліджено та надано оцінку всім фактичним обставинам справи, доказам сторін. Натомість відповідач, при зверненні до суду з апеляційною скаргою, жодним чином не намагався довести правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості, що є предметом розгляду у справі № 520/22091/25.
Переконував, що заявлені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді справи № 520/22091/25 у суді першої інстанції, є фактично понесеними та документально підтвердженими, а тому підлягали стягненню на користь позивача саме у розмірі, визначеному судом.
Повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката, які понесені позивачем при розгляді справи № 520/22091/25 у Другому апеляційному адміністративному суді становить 10500,00 грн.
В іншій частині зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним змісту позовної заяви.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2025 між ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited (Продавець) та ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» (Покупець) було укладено Контракт № UZK-01 від 03.02.2025 (далі - Контракт)), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах і в терміни, викладені нижче, Дерев'яні та пластикові композитні дошки (надалі іменується «Товар»); номенклатура, умови оплати, кількість, ціна та загальна вартість яких зазначені в Рахунках-фактурах на відвантажений Товар, які є невід'ємною частиною цього Контракту (пункт 1.1. Контракту).
Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Контракту ціни на Товар визначаються в доларах США та зазначаються в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Ціни включають маркування, експортну упаковку, вартість тари та робіт з пакування товару.
За приписами пункту 3.1 Контракту Продавець поставляє Товар на умовах FOB Шанхай/Нінгбо, Китай, згідно з «Інкотермс - 2020», якщо інше не обумовлено в Рахунках-фактурах на поставку конкретної партії товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Вантажовідправником Товару за цим Контрактом є Продавець, якщо інше не зазначено в Рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Контракту (пункт 3.3. Контракту).
Згідно з пунктом 3.4 Контракту моментом переходу права власності до Покупця є дата оформлення митної декларації в країні Покупця.
Пунктом 3.6 Контракту встановлено, що Продавець зобов'язується надати Покупцю електронною поштою - відвантажувальні документи, вказані в п.п. 3.6.1. - 3.6.5., протягом трьох робочих днів з моменту відвантаження. Продавець зобов'язується надати Покупцю разом з товаром наступні документи англійською мовою: транспортна накладна (B/L) - копия-3шт; рахунок (INVOICE) - 3 шт.; пакувальний лист (PACKING LIST) із зазначенням ваги нетто, брутто кожної товарної позиції - 3 шт.; експортну декларацію (EXPORT DECLARATION) - 1шт.; 3.6.5. інші необхідні документи - за угодою сторін.
Відповідно до пункту 4.2. Контракту умови оплати вказуються в кожному Рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього Контракту. Попередня та повна оплата можуть виконуватися частинами.
Відповідно до Прайс-листа ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited від 20.01.2025 позивачу поставлявся товар:
Wood and Plastic Composite Faзade Boards; Wood flour - up to 35%; Polymer (HDPE) - up to 60%; Additives - up to 5%; FS 15. Size: 3600mm*150mm*27,5mm; tag1s available: Teak, Golden Mapple, Graphit, Walnut, Basalt TM Legro Natural, у період з 01.02.2025 по 30.06.2025 - на умовах FOB Shanghai/ Ningbo, та коштує 10,62 USD за штуку.
У пакувальному листі (packing list) від 20.05.2025 до рахунку-фактури №ET25UA02L024 від 20.05.2025, складеному Продавцем, також вказані умови поставки FOB Нінгбо (Китай) згідно з Інкотермс - 2020, а також вказано, що кількість товару за рахунком-фактурою № ET25UA02L024 від 20.05.2025 становить 3024 шт, має загальну вагу брутто 25700 кг /нето 24820 кг, та займає кількість місць - 18 упаковок (палет).
Постачальником було здійснено поставку товару відповідно до рахунку-фактури №ET25UA02L024 від 20.05.2025 на загальну суму 32114,88 дол. США.
Відповідно до умов поставки FOB Нінгбо (Китай), Продавець здійснив митне оформлення товару на території Китаю. Зазначене підтверджується митною декларацією країни відправлення (Китаю) за № 223120250001874380 від 20.05.2025.
Митна декларація країни відправлення (Китаю) за № 223120250001874380 від 20.05.2025 заповнена продавцем товару (китайською компанією ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD) при вивезенні товару із митної території Китаю. Декларація містить інформацію про ціну товару, що загалом складає 32114,88 дол. США.
Таким чином, вартість товару реалізованого китайським постачальником ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., LTD складає - 32114,88 USD (доларів США).
Також судом встановлено, що транспортування товару із території Китаю до України в м. Івано-Франківськ здійснено на підставі Договору транспортного експедирування № UM-100425 від 10.04.2025, укладеного між ТОВ «УКРАМАРИН» (Експедитор) та ТОВ «ЮНІСОЛЮШН», відповідно до умов якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням експедирування та/або перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
На виконання умов Договору транспортного експедирування № UM-100425 від 10.04.2025 ТОВ «УКРАМАРИН» організувало та забезпечило перевезення товару, що підтверджується коносаментом (ocean bill of lading) № BW25050322 від 23.05.2025, накладною відправки УМВС №2151-589960 від 18.07.2025, транзитним супровідним документом №25PL322080NSM4E2K9 від 16.07.2025, товарно-транспортною накладною № 000118253 від 29.07.2025, рахунком на оплату № 1109 від 21.07.2025.
Рахунок на оплату № 1109 від 21.07.2025 був оплачений ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 67 від 21.07.2025.
На підтвердження витрат по перевезенню ТОВ «УКРАМАРИН» було складено Довідку про витрати з доставки вантажу вих. № 21/07-02 від 21.07.2025, яка була подана митному органу, що підтверджує те, що вартість доставки до кордону України вантажу, що прибув у контейнері MRKU4311832 за коносаментом BW25050322 в порт Gdansk, Poland, складає 149 717,50 грн, в тому числі: відшкодування витрат за маршрутом Shanghai (China) - Gdansk (Poland) - 75 528,00 грн; локальні послуги за межами території України у Польщі (НРР, документаційний збір, оформлення Т1) - 23 889,50 грн; міжнародне залізничне перевезення за маршрутом Gdansk (Poland) - ст. "Мостиська - Пшемисль" (Україна) - 50 000,00 грн; транспортно-експедиційне обслуговування з організації перевезення за межами митної території України - 300,00 грн.
Будь-які інші витрати пов'язані з транспортуванням Товару ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» понесені не були.
За запитом ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» було проведено цінову експертизу на дерев'яно-полімерні композитні фасадні дошки, що постачаються згідно з комерційним інвойсом № ET25UA02L024 від 20.05.2025 до контракту № UZK-01 від 03.02.2025.
Уповноваженою особою ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» при поданні митної декларації №25UA206020010728U0 від 30.07.2025 було додатково подано висновок ДП «Держзовнішінформ» від 29.07.2025 № 3-2/158, що безпосередньо підтверджується відомостями з самого рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 (графа 18).
Відповідно до Висновку від 29.07.2025 № 3-2/158 аналіз наявної інформації та відповідь компанії ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited свідчать, що ціни на дерев'яно-полімерні композитні фасадні дошки: Golden Mapple 3600mm*150mm*27,5mm; Walnut 3600mm*150mm*27,5mm, TM Legro Natural, що постачаються згідно з інвойсом №ET25UA02L024 від 20.05.2025 до контракту № UZK-01 від 03.02.2025 між ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» та компанією ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited та на умовах постачання FOB SHANGHAI, CHAINA (Інкотермс 2020) можуть становити 10,62 дол. США/од.
Митне оформлення товару на території України здійснювалося підприємством ТОВ «ВЕД Груп» на підставі укладеного Договору № 36 щодо надання митно-брокерських послуг від 30.06.2025.
Страхування вантажу сторонами контракту № UZK-01 від 03.02.2025 не здійснювалось, так як умови поставки FOB не покладають такого обов'язку на сторін та умовами контракту обов'язок щодо страхування вантажу у сторін не передбачено.
Декларантом було складено електронну митну декларацію за №25UA206020010728U0 від 30.07.2025, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
З метою здійснення митного оформлення вантажу та підтвердження заявленої митної вартості товару, та на виконання вимог частин 2 статті 53 МК України, декларантом до Івано-Франківської митниці разом із декларацією №25UA206020010728U0 від 30.07.2025 були подані наступні документи:
1) Декларація митної вартості, яка містить наступну інформацію: 1. Митна вартість визначена із застосуванням методу основного - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). 2. Продавець та покупець між собою не пов'язані. 3. Обмеження прав покупця на використання товарів відсутні. 4. Умови та застереження, які унеможливлюють визначення вартості оцінюваних товарів, відсутні. 5. Відсутня умова, за якої частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо або опосередковано продавцеві. 6. При визначені митної вартості враховано наступну ціну товару:
Товар № 1 ціна в іноземній валюті 32114.8800 доларів США, що за курсом 1$= 41.7886 гривень становить 1342 035.8744 гривень.
7. Витрати на транспортування Товару № 1 до пункту пропуску «Мостиська-Пшемисль» - 125 828.0000 гривень. Витрати на навантаження, вивантаження та оброку становлять 23 889.5000 гривень.
2) Пакувальний лист від 20.05.2025;
3) Рахунок-фактура № ET25UA02L024 від 20.05.2025;
4) Коносамент (bill of lading) № BW25050322 від 23.05.2025;
5) Накладна відправки УМВС № 2151-589960 від 18.07.2025;
6) Товарно-транспортну накладну № 000118253 від 29.07.2025;
7) Транзитний супровідний документ № 25PL322080NSM4E2K9 від 16.07.2025;
8) Декларація про походження товару № ET25UA02L024 від 20.05.2025;
9) Рахунок на оплату № 1109 від 21.07.2025;
10) Платіжна інструкція № 67 від 21.07.2025;
11) Довідка про витрати з доставки вантажу вих. № 21/07-02 від 21.07.2025;
12) Прайс-лист від 20.01.2025;
13) Висновок цінової експертизи на дерев'яно-полімерні композитні фасадні дошки від 29.07.2025 № 3-2/158;
14) Контракт № UZK-01 від 03.02.2025;
15) Договір № 36 щодо надання митно-брокерських послуг від 30.06.2025;
16) Договір транспортного експедирування № UM-100425 від 10.04.2025;
17) Лист від заступника директора ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» Шкрабюк В. М. від 30.07.2025;
18) Митна декларація країни відправлення № 223120250001874380 від 20.05.2025.
30.07.2025 ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» отримало електронне повідомлення, ідентифікатор повідомлення 4e0a9b19-3040-4972-aaed-9a6f74cee7ee наступного змісту:
«Початок митної консультації: В зв'язку із спрацювання профілю ризиків АСУР 105-2, 106-2 та з метою підтвердження числових значень складових митної вартості по товару, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу Вас подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; копію експортної декларації країни відправника; - каталоги, прейскуранти, прайс листи виробника товару.».
30.07.2025 ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» отримало електронне повідомлення, ідентифікатор повідомлення d2cdc8ca-e5dc-4ac5-bfd0-9953c6e94c6d наступного змісту:
«Згідно з вимогами статей 249, 266, 338 Митного кодексу України (2012) та Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.12 № 1316, Вам необхідно пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення до митного контролю та прибути для участі у проведенні митного огляду. 1. Дата 30.07.2025; 2. Час проведення митного огляду - з 14:35 год. 3. Місце доставки (прибуття) - 206-201-1-1, ТОВ "Кобра" (м. Івано-Франківськ, вул. Польова, 6); 4. Зона митного контролю, ЗМК (постійна), м. Івано-Франківськ, вул. Польова, 6; 5. Уповноважена на проведення митного огляду - головний державний інспектор ВМО № 2 митного поста "Прикарпаття" Путько Юлія Ігорівна, 0970773793.»
У листі від 30.07.2025 (пункт 17) уповноваженою особою ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» зазначено, що усі наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості були уже надані, з зазначенням прохання провести митне оформлення товару в найкоротший строк не очікуючи 10 календарних днів.
31.07.2025 Івано-Франківська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025, згідно з яким відповідачем було визначено нову митну вартість товару.
Товари поставлені підприємством позивача випущені у вільний обіг за митною декларацією № 25UA206020010777U4 від 31.07.2025.
Різниця між платежами, які заявлялись декларантом та які повинні бути сплачені, у зв'язку із винесенням рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025, становить - 66 561,70 грн.
Не погодившись із вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000264 від 31.07.2025, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від товарів № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 та прийнятої на його підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2025/000264 від 31.07.2025, оскільки відповідачем не було доведено, що ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, або те, що в поданих позивачем до митного оформлення документах були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Врахувавши те, що спірне рішення не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість здійснених митним органом коригувань.
При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, з посиланням на принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до рівня 5000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).
Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 МК України).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.
Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.
Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов'язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено. Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.
Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.
Обґрунтовуючи невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, та, як наслідок неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, відповідач вказав також наступні фактичні підстави:
1) не зазначення у митній декларації країни відправлення отримувача товару;
2) не виділення у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг та документі, що підтверджує вартість перевезення витрат на перевантаження товару в порту;
3) не зазначення у прайс-листі артикулів товарів, що унеможливлює перевірити склад товару;
4) відсутність інформації про виробника товарів на маркуванні, про що зазначено в акті митного огляду;
5) не підтвердження ціни товару експертним висновком ДП «Держзовнішінформ» від 29.07.2025 № 3-2/158, оскільки останній містить лише припущення, у зв'язку з чим його не взято до уваги.
Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши наявний в матеріалах справи Контракт, колегія суддів встановила, що документом, на підставі якого повинна бути визначена вартість товару при здійсненні митного оформлення ввезених на митну територію України товарів (Дерев'яно-полімерні композитні фасадні дошки) за митною декларацією № 25UA206020010728U0 від 30.07.2025, є відповідний рахунок - фактура на кожну поставку товару.
З наданого до митного оформлення рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №ET25UA02L024 від 20.05.2025 вбачається, що позивачу поставлявся наступний товар:
Wood and Plastic Composite Faзade Boards / Дерев'яно-полімерні композитні фасадні дошки: FS 15 Golden Mapple 3600mm*150mm*27,5mm - 1176 шт; FS 15 Walnut 3600mm*150mm*27,5mm - 1848 шт; TM Legro Natural, Сode: 3925908000, загальною кількістю 3024 шт та вартістю 32114,88 дол. США
Також у рахунку-фактурі № ET25UA02L024 від 20.05.2025 вказано, що країною походження товару є Китай, а у пункті умови поставки (Terms of delivery) встановлені умови поставки FOB Нінгбо (Китай) згідно з Інкотермс - 2020.
Відповідно до Інкотермс (редакція 2010 року), за умовами постачання FOB: товар, за рахунок продавця, що пройшов експортне митне оформлення, перевозиться в порт відвантаження та завантажується на борт судна зафрахтованого покупцем. Продавець зобов'язаний: виконати експортне митне оформлення та розмістити товар у порту відвантаження та завантажити на борт судна зазначеного покупцем. Покупець зобов'язаний: доставити товар порт розвантаження, і виконати імпортне митне оформлення. Ризики переходять у порту з моменту повного навантаження на борт судна.
Тобто поставка товару на умовах FOB зобов'язує продавця нести витрати на навантаження та обробку товару, а усі подальші витрати з транспортування покладаються на покупця.
Колегією суддів встановлено, що до розрахунку митної вартості товарів за першим методом її визначення декларантом було додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - Мостиська - Пшемисль, яка загалом становить 149717,5 грн та складається з транспортних послуг, наданих декларанту Експедитором ТОВ «УКРАМАРИН» відповідно до Договору транспортного експедирування № UM-100425 від 10.04.2025, з порту Ningbo (Китай) - м/п Мостиська - Пшемисль (Україна).
Так, у рахунку на оплату № 1109 від 21.07.2025 вказаний наступний обрахунок послуг з транспортування товару (контейнер MRKU4311832) за Договором транспортного експедирування № UM-100425 від 10.04.2025, загальною вартістю 167455,50 грн (у т ч ПДВ 500 грн) (149717,5 грн до митного кордону України):
1. Відшкодування витрат за фрахт за маршрутом Shanghai (China) - Gdansk (Poland), контейнер MRKU4311832- 75528,00 грн. (не ПДВ);
2. Локальні послуги за межами території України у Польщі (НРР, документаційний збір, оформлення Т1), контейнер MRKU4311832 - 23889,50 грн (не ПДВ);
3. Відшкодування витрат за міжнародне залізничне перевезення Gdansk (Poland) - м/п "Мостиська - Пшемисль" (Україна), контейнер MRKU4311832 - 50 000,00 грн (не ПДВ);
4. Відшкодування витрат за міжнародне залізничне перевезення м/п "Мостиська - Пшемисль" (Україна) - м. Тернопіль, ЗКТ (Україна), контейнер MRKU4311832 - 15038,00 грн. (не ПДВ);
5. Транспортно-експедиційне обслуговування з організації перевезення за межами митної території України - 300,00 грн (ПДВ 20%).
Зазначені відомості повністю узгоджуються з довідкою про витрати з доставки вантажу вих. № 21/07-02 від 21.07.2025, складеної ТОВ «УКРАМАРИН», що була подана митному органу.
Витрати на навантаження, вивантаження та обробку товару за маршрутом Shanghai (China) - Gdansk (Poland) - м/п "Мостиська - Пшемисль" (Україна), у тому числі у порту Gdansk (Poland) у загальному розмірі 23889,50 грн відображено у рахунку на оплату № 1109 від 21.07.2025, довідці про витрати з доставки вантажу № 21/07-02 від 21.07.2025 та безпосередньо у декларації митної вартості до МД № 25UA206020010728U0 від 30.07.2025.
Слід зазначити, що стверджуючи про не виділення у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг витрат на перевантаження товару окремо у порту Gdansk (Poland), відповідач не зазначає жодних суперечностей у наданих товаро-транспортних документах та не вказує, яким чином це вплинуло на митну вартість товару за умови підтвердження позивачем загальної суми витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що не може свідчити про обґрунтованість здійснених коригувань.
Щодо зауважень митного органу про те, що позивачем на законну вимогу не надано: банківські платіжні документи або інші бухгалтерські документи про оплату товару, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у рахунку-фактурі № ET25UA02L024 від 20.05.2025, який відповідно до пункту 4.2. Контракту є основним товаросупровідним документом, у розділі умови оплати (payment terms) вказано наступне: 100% банківський переказ протягом 180 днів з дати коносаменту.
Враховуючи те, що Коносамент (ocean bill of lading) № BW25050322 було складено 23.05.2025, кінцевим строком (днем) розрахунку ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» за Контрактом відповідно до рахунку-фактури № ET25UA02L024 від 20.05.2025 є 19.11.2025.
Таким чином, відсутність на дату подання митної декларації (30.07.2025) документів на підтвердження оплати товару обумовлена їх складанням у часі пізніше, що не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості товарів.
Посилання відповідача на неможливість перевірити склад товару через не зазначення у прайс-листі артикулів товарів є неприйнятним, оскільки відповідно до умов Контракту відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено безпосередньо у рахунку - фактурі № ET25UA02L024 від 20.05.2025, а не у прайс - листі.
При цьому, слід зазначити, що інформація, яка міститься у прайс-листі ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO., Limited від 20.01.2025, який надавався до митного оформлення, відповідає рахунку-фактурі № ET25UA02L024 від 20.05.2025 в частині опису товару, його виробника, країни походження, ваги та вартості.
Так, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.01.2022 по справі № 810/3667/15, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а отже у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.
Щодо надання позивачем до митного оформлення митної декларації країни відправлення без зазначення отримувача товару, колегія суддів зазначає таке.
Згідно частиною 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 7) копію митної декларації країни відправлення.
Тобто, ці документи, зокрема митна декларація країни відправлення, не входять до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.05.2015 у справі № 804/9934/13-а, з урахуванням змісту частини 2 статті 53 МК України, декларація країни відправлення не є документом, що підтверджує митну вартість товарів та числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, а тому ненадання такої декларації не
Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 року у справі № 804/5143/16, згідно з яким неподання перекладу декларації країни експортера та відсутність в останній посилань на підприємство, як імпортера товару, не може бути підставою для невизнання визначеної ним митної вартості, адже частиною 2 статті 53 МК України такий документ не віднесений до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливає на митну вартість як таку.
Тобто, відомості з експортної митної декларації митний орган може використовувати лише в якості додаткової довідкової інформації, а тому посилання на них, як на підставу для коригування, заявленої декларантом митної вартості, є хибним.
Щодо посилань митного органу на неможливість підтвердження митної вартості наданим до митного оформлення експертним висновком ДП «Держзовнішінформ» від 29.07.2025 № 3-2/158, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такі додаткові документи як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та лише у випадку наявності такого документа.
Колегія суддів наголошує, що відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлено не у висновку експерта, а безпосередньо у рахунку - фактурі № ET25UA02L024 від 20.05.2025, наданому митному органу на підтвердження відсутності заниження митної вартості товару.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у спірному рішенні відповідачем наведено обґрунтування здійсненого коригування митної вартості товарів на підставі документа, який не підтверджує митну вартість та на неї не впливає, що є неприпустимим.
Доводи митного органу про не надання позивачем інформації про виробника товарів та маркування, про що зазначено в акті митного огляду, колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, так як зі змісту рахунку-фактури (комерційного інвойсу) № ET25UA02L024 від 20.05.2025 вбачається, що: COUNTRY OF ORIGIN: CHINA/КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ: КИТАЙ. MANUFACTURER: ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO.,LTD./ВИРОБНИК: ZHEJIANG KUNHO NEW MATERIAL CO.,LTD.
У пакувальному листі до рахунку-фактури (комерційного інвойсу) № ET25UA02L024 від 20.05.2025 також зазначено, що: COUNTRY OF ORIGIN: CHINA/КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ: КИТАЙ. MANUFACTURER: ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO.,LTD./ВИРОБНИК: ZHEJIANG KUNHO NEW MATERIAL CO.,LTD.
Також, в митній декларація країни відправлення № 223120250001874380 від 20.05.2025 так само вказано, що країною (регіоном) походження товару є Китай.
Отже, наданими до митного оформлення документами підтверджено як країну (регіон) походження товару - Китай, так і виробника товару ZHEJIANG KUNHONG NEW MATERIAL CO.,LTD.
Крім того, акт митного огляду, який згадується в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 відсутній у переліку документів у графі 18 зазначеного рішення митниці, а також у переліку документів, за результатами якого було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000264 від 31.07.2025. Не надано такий акт і до матеріалів справи, а відтак посилання на вказаний документ, як на підставу для коригування митної вартості є неправомірним.
Колегія суддів зазначає, що за умови непідтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Водночас, митним органом не було доведено обґрунтованість сумніву у достовірності відомостей про заявлену позивачем митну вартість товарів у поданій митній декларації № 25UA807200000571U6 від 20.01.2025, згідно з ціною поставки, яка узгоджується з відомостями рахунку - фактури № ET25UA02L024 від 20.05.2025.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.
Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Стверджуючи про не підтвердження декларантом митної вартості товарів, відповідач не наводить будь-яких розбіжностей, які б мали надані митному органу рахунок-фактура № ET25UA02L024 від 20.05.2025, пакувальний лист від 20.05.2025 до рахунку фактури № ET25UA02L024 від 20.05.2025, митна декларація країни відправлення № 223120250001874380 від 20.05.2025, у яких вказано одну й ту саму вартість товару - 32 114,88 USD.
Надаючи оцінку правомірності застосування відповідачем резервного (6) методу визначення митної вартості товарів, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Не провів детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не навів вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи в першу чергу з його характеристик.
При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня порівняльна декларація, яка бралась відповідачем за основу, що унеможливлює надання оцінки належності здійснених митним органом коригувань.
Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів.
Щодо посилань митного органу на наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Колегія суддів зауважує, що рішення про коригування фактично базується лише на інформації ЄАІС, в той час як формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості, що узгоджується з актуальною правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.05.2025 по справі № 380/25301/23.
Таким чином, проаналізувавши у сукупності документи, що подавались позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначені митним органом у спірному рішенні твердження про ненадання до митного оформлення достатніх документів для перевірки визначеної позивачем митної вартості товарів за першим методом, наявність розбіжностей у поданих документах, що викликало відповідні сумніви у митного органу, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, спростовані під час апеляційного розгляду справи.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025.
З огляду на вказане, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2025/000264 від 31.07.2025, яка винесена відповідачем у зв'язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправними, підлягає скасуванню.
З приводу вимог в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: копію Договору про надання правничої допомоги від 31.07.2025, акту прийому -передачі наданих послуг від 14.08.2025, платіжної інструкції №108 від 18.08.2025 на суму 10500,00 грн, ордеру на надання правничої допомоги від 18.08.2025 № 1282838 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.08.2019 серії ХВ № 002371.
Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що між адвокатським об'єднанням «Корневи і Партнери» та ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» укладено договір про надання правової допомоги від 31.07.2025 № б/н, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе обов'язок надати клієнту професійну правничу допомогу відповідно до чинного законодавства України, визначену у пункті 1.2 цього Договору, шляхом надання йому послуг, які відносяться до видів адвокатської діяльності відповідно до статті 18 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а клієнт, зі свого боку, зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах, передбачених договором.
За змістом пункту 3.1 Договору гонорар адвокатського об'єднання - винагорода за надання правничої допомоги Клієнту, передбаченої у пункті 1.2 цього Договору, та розраховується у формі погодинної оплати у розмірі 50 доларів США за 1 (одну) годину, у гривневому еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України, який є дійсним на момент виставлення Акту прийому - передачі наданих послуг за цим Договором, але не менше ніж 2100,00 грн за одну годину.
Актом прийому передачі наданих послуг від 14.08.2025 підтверджено надання адвокатським об'єднанням позивачу послуг зі складання проекту позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2025/000028/2 від 31.07.2025 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2025/000264 від 31.07.2025 та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду, тривалістю 5 годин, вартістю 10500,00 грн.
Отримання адвокатським бюро оплати на виконання вищевказаних умов підтверджується платіжною інструкцією № 108 від 18.08.2025 на суму 10500,00 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частини 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, у поданому до суду першої інстанції відзиві на позов та апеляційній скарзі, відповідач виклав заперечення щодо заявленої до відшкодування ТОВ «ЮНІСОЛЮШН» суми судових витрат 10500,00 грн та стягнутої судом першої інстанції суми - 5000,00 грн, оскільки заявлені витрати на послуги адвоката є явно необґрунтованими, завищеними, не відповідають принципу обґрунтованості та співрозмірності, а також становлять надмірний тягар для відповідача, при цьому, митний орган не наводить розмір таких витрат, який на переконання апелянта відповідав би принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності.
Надаючи оцінку стягнутій судом першої інстанції сумі судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обсяг позовної заяви (25 сторінок) та її фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та посилань на актуальну судову практику по спірних питаннях.
А відтак, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, з огляду на принцип співмірності щодо заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, прийняття рішення про задоволення позову та не оскарження позивачем визначеного судом першої інстанції розміру суми судових витрат на правничу допомогу на рівні 5000,00 грн, колегія суддів не вбачає підстав для його зменшення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 520/22091/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін