12 травня 2026 р. Справа № 520/18654/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.10.25 по справі № 520/18654/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області, апелянт), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.05.2025 №203850003827 щодо відмови зарахування окремих періодів її роботи для призначення пенсії за віком згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1982, а саме: періоди роботи з 01.09.1982 по 20.06.1994: з 01.09.1982 по 16.03.1983 - Валківська районна споживспілка (запис у трудовій книжці 1-2); з 21.03.1983 по 25.09.1986 - Коломацька сільська споживспілка (запис у трудовій книжці 3-5); з 16.11.1986 по 31.12.1993 - Валківський хібокомбінат РСТ (запис у трудовій книжці 6-9); з 03.01.1994 по 01.04.1994 - Коломацьке РКЗПТ (запис у трудовій книжці 10-11); з 02.04.1994 по 20.06.1994 - Харківська обласна рада "Колос" (запис у трудовій книжці 12- 13);
- зобов'язати ГУ ПФУ у Полтавській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1982, а саме періоди роботи з 01.09.1982 по 20.06.1994: з 01.09.1982 по 16.03.1983 - Валківська районна споживспілка (запис у трудовій книжці 1-2); з 21.03.1983 по 25.09.1986 - Коломацька сільська споживспілка (запис у трудовій книжці 3-5); з 16.11.1986 по 31.12.1993 - Валківський хібокомбінат РСТ (запис у трудовій книжці 6-9); з 03.01.1994 по 01.04.1994 - Коломацьке РКЗПТ (запис у трудовій книжці 10-11); з 02.04.1994 по 20.06.1994 - Харківська обласна рада "Колос" (запис у трудовій книжці 12-13);
- зобов'язати ГУ ПФУ у Полтавській області повторно розглянути подану нею заяву від 20.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.05.2025 №203850003827 щодо відмови зарахування окремих періодів роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для призначення пенсії за віком, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1982, а саме періоди роботи з 01.09.1982 по 20.06.1994: з 01.09.1982 по 16.03.1983 - Валківська районна споживспілка (запис у трудовій книжці 1-2); з 21.03.1983 по 25.09.1986 - Коломацька сільська споживспілка (запис у трудовій книжці 3-5); з 16.11.1986 по 31.12.1993 - Валківський хлібокомбінат РСТ (запис у трудовій книжці 6-9); з 03.01.1994 по 01.04.1994 - Коломацьке РКЗПТ (запис у трудовій книжці 10-11); з 02.04.1994 по 20.06.1994 - Харківська обласна рада "Колос" (запис у трудовій книжці 12- 13).
Зобов'язано ГУ ПФУ у Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1982, а саме періоди роботи з 01.09.1982 по 20.06.1994: з 01.09.1982 по 16.03.1983 - Валківська районна споживспілка (запис у трудовій книжці 1-2); з 21.03.1983 по 25.09.1986 - Коломацька сільська споживспілка (запис у трудовій книжці 3-5); з 16.11.1986 по 31.12.1993 - Валківський хлібокомбінат РСТ (запис у трудовій книжці 6-9); з 03.01.1994 по 01.04.1994 - Коломацьке РКЗПТ (запис у трудовій книжці 10-11); з 02.04.1994 по 20.06.1994 - Харківська обласна рада "Колос" (запис у трудовій книжці 12-13).
Зобов'язано ГУ ПФУ у Полтавській області повторно розглянути подану заяву ОСОБА_1 від 20.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №520/18654/25, а позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою від 12.05.2025 щодо призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, довідку про заробітну плату, довідку про підтвердження стажу роботи, довідку про доходи та свідоцтво про одруження. Аналіз вказаних документів показав, що загальний трудовий стаж позивачки становить 29 років 08 місяців 22 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу роботи не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою № НОМЕР_2 від 03.09.1982, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства(а саме печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. У зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення про відмову №203850003827 від 19.05.2025 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зважаючи на вищезазначене, ГУ ПФУ в Полтавській області діяло в межах правового обов'язку, який визначений для органів Пенсійного фонду України чинними нормативно-правовими актами України у сфері пенсійного забезпечення.
Апелянт зазначив, що вимоги позивача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком , надавши такі документи: свідоцтво про одруження, довідку про доходи, довідку про заробітку плату, довідку про підтвердження стажу роботи , паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку.
Розгляд документів, наданих позивачкою, проводився ГУ ПФУ в Полтавській області за принципом екстериторіальності .
Рішенням від 19.05.2025 №203850003827 ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком за Законом №1058-ІV у зв'язку з відсутністю страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Згідно з цим рішенням відповідно до наданих документів страховий стаж позивачки становить 29 років 08 місяців 22 дні, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
Відповідно до довідки форми РС-право ОСОБА_1 були зараховані періоди трудової діяльності з 02.07.1994 по 30.04.2025.
До її загального страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 03.09.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів) , на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Отже, до загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано таки періоди її роботи за трудової книжкою :
- з 01.09.1982 по 16.03.1983 - Валківська районна споживспілка (запис у трудовій книжці 1-2);
-з 21.03.1983 по 25.09.1986 - Коломацька сільська споживспілка (запис у трудовій книжці 3-5);
- з 16.11.1986 по 31.12.1993 - Валківський хлібокомбінат РСТ (запис у трудовій книжці 6-9);
- з 03.01.1994 по 01.04.1994 - Коломацьке РКЗПТ (запис у трудовій книжці 10-11);
- з 02.04.1994 по 20.06.1994 - Харківська обласна рада "Колос" (запис у трудовій книжці 12-13).
Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.05.2025 №203850003827 протиправним, позивачка звернулась із цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі-Закон №1058-ІV) підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зауважив, що не всі недоліки оформлення трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. У даному випадку під час розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем не було встановлено жодних недоліків оформлення записів про роботу позивачки.
Отже, не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи, що зазначені у трудовій книжці носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачкою заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Суд зазначив, що відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачці, внаслідок чого допустив неналежний розгляд поданої нею заяви і документів.
При цьому позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV.
Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 19.05.2025 №203850003827 щодо відмови зарахування окремих періодів роботи ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1982 підлягає скасуванню.
Належним способом захисту порушених прав позивачки суд першої інстанції вважав зобов'язання ГУ ПФУ у Полтавській області зарахувати позивачці до страхового стажу періоди роботи згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 03.09.1982, а саме: періоди роботи з 01.09.1982 по 20.06.1994 ; повторно розглянути подану заяву ОСОБА_1 від 20.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV та прийняти відповідне рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, шо включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За частиною 2 вказаної статті, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі-Закон №1788-ХІІ) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.1 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами п.2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні положення містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 (далі- Інструкція №162), яка була чинною на дату заповнення трудової книжки позивачки, вказану та титульному аркуші (03.09.1982).
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника : прізвище, ім'я, по батькові , дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; .
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 року, у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 року) записується: « 1984.05.01» , у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 року: «05.01.1984». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі-Постанова №656) , яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, , тому й не може впливати на її особисті права.
Так, записи трудової книжки позивача № НОМЕР_1 від 03.09.1982, як основний документ про трудову діяльність, містять всі необхідні відомості про роботу позивачки та зроблені чітко та без виправлень.
Відсутність печатки на титульній сторінці трудової книжки не може бути основною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи позивачки до страхового стажу для призначення пенсії.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 (далі-Постанова №301), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
В матеріалах справи наявна трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 від 03.09.1982, дослідивши яку колегією суддів встановлено, що на першому аркуші відсутній відтиск печатки підприємства , яким вперше заповнювалась трудова книжка.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Саме по собі не засвідчення роботодавцем на титульному аркуші трудової книжки відтиском печатки підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, не може слугувати безумовною підставою для невизнання такої трудової книжки як документа, що підтверджує стаж роботи, оскільки відмова в призначенні пенсії з посиланням на такі формальні недоліки є непропорційним втручанням у гарантоване Конституцією України право особи на забезпечення у старості пенсією за віком, заслуженою попередньою працею.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.09.1982 у зв'язку з відсутністю на титульному аркуші трудової книжки відтиском печатки підприємства , на якому вперше заповнювалась трудова книжка позивачки, є безпідставними та необґрунтованими.
В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ в Полтавській області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачці, колегія суддів враховує й те, що за частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ в Полтавській області до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу позивачки.
Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки певних періодів роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні її трудової книжки (титульний аркуш трудової книжки не засвідчено відтиском печатки підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка), пенсійний орган переклав тягар доказування на позивачку, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства. По суті, як орган Пенсійного фонду, вирішуючи цей спір, свою позицію побудував виключно на припущеннях (сумнівах) щодо не підтвердження наявності у позивачки страхового (трудового) стажу у певні періоди.
Колегія суддів зазначає, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду №120/8471/23 від 31 січня 2025 року.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, тому наявність недоліків у заповненні трудової книжки не може бути підставою для неврахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивачки.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт наявності страхового стажу позивачки підтверджуються відповідними записами у її трудовій книжці. Крім того, на час прийняття рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії у її пенсійній справі були наявні всі документи, на підставі яких територіальний орган ПФУ мав можливість підрахувати належним чином страж позивачки та призначити їй пенсію.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено правомірність його рішення щодо відмови позивачці у призначенні пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1982 по 20.06.1994 згідно з записами у її трудовій книжці НОМЕР_1 (записи 1-13) , а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV та прийняти відповідне рішення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/18654/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін