Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
11 травня 2026 року справа № 520/11092/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6,м. Київ,01104, код ЄДРПОУ37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у порушенні строків та у тривалому невиконанні виконавчих листів виданих за рішеннями Харківського окружного адміністративного суду:
1. виконавчого листа виданого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справам від 02 серпня 2023 р. № 520/14110/23 про стягнення та перерахування ОСОБА_1 нарахованої заборгованості по пенсії у розмірі 46 942 (сорок шість тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 32 коп.
2. виконавчого листа виданого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 23 липня 2025 року № 520/3704/23 про стягнення та перерахування ОСОБА_1 нарахованої заборгованості у сумі 119844 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок чотири)грн. 91 коп.;
- зобов'язати Державну казначейську службу України відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» вчинити дії щодо виконання виконавчих листів:
1. виконавчого листа виданого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справам від 02 серпня 2023 р. № 520/14110/23 про стягнення та перерахування ОСОБА_1 нарахованої заборгованості по пенсії у розмірі 46 942 (сорок шість тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 32 коп.
2. виконавчого листа виданого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі від 23 липня 2025 року № 520/3704/23 про стягнення та перерахування ОСОБА_1 нарахованої заборгованості у сумі 119844 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 91 коп.;
- стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 40000 (сорок тисяч гривень) моральної шкоди;
- зобов'язати Державну казначейську службу України подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання даного рішення суду у місячний строк з дня набрання ним законної сили;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду по справам №520/14110/23, №520/3704/23 позивачу видано виконавчі листи, які подані до виконання.
Однак, рішення суду відповідачем не виконані.
На запити позивача щодо виконання виконавчих документів, виданих за рішеннями суду, Державна казначейська служба України повідомила, що Казначейство здійснює виконання виконавчих документів за Програмою в межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік та в межах черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства.
З вищенаведеного вбачається, що Державною казначейською службою України проявлено, тривалу бездіяльність, що носить протиправний характер.
Таким чином, відповідач протиправно звузив наявне право позивача на отримання належного та раніше визнаного Державою розміру моєї пенсії, а тому вважає, що порушене право на належний рівень пенсійного забезпечення підлягає судовому захисту, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Приписами частини п'ятої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон України №1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону України №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 11 Закону України №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З системного аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом України №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі №816/2016/17.
Згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відтак, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постанові від 16.03.2023 у справі №640/12697/21 Верховний Суд вказав, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Положеннями статті 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він може звернутися до суду у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто у порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі №640/15623/19, від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Дослідивши надані матеріали, судом встановлено, в спірних правовідносинах є судові рішення, якими визначено спосіб захисту порушеного права щодо отримання позивачем нарахованих сум.
Звертаючись до суду з даним позовом у справі № 520/11092/26 позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача, щодо невиконання вищезазначених рішень суду у справі №520/14110/23, №520/3704/23, а тому має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спірні правовідносини виникли у порядку та під час виконання рішення суду у справі №520/11092/26.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2024 в адміністративній справі № 520/24143/24.
В даному випадку слід звернути увагу на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом, є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. В той же час діючі положення КАС України не передбачають можливості звернення з позовом у порядку адміністративного судочинства із вимогою про зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконати судове рішення. В цьому випадку відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2020 року у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов'язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За таких обставин заявлені позивачем вимоги, які спрямовані на фактичне забезпечення виконання уже існуючого судового рішення, яке набрало законної сили, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.5, 19, 47, 170, 248, 256, 293, 295, 297 КАС України,
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративний справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Суддя А.А. Ширант