Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
07 травня 2026 року Справа № 520/10942/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ширант А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , р.н.о.к.?.?. НОМЕР_1 (п.і. АДРЕСА_2 ) компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 12 травня 2017 по 15 квітня 2026 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (?.і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 12 травня 2017 по 15 квітня 2026 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
Позов обґрунтовується тим, що позивач був звільнений зі служби 23.07.2019, що підтверджується наказом ГУ НП в Харківській області від 23.07.2019 №216 о/с.
При звільненні був незгоден із сумою, яку одержав від відповідача у порядку ст. 116 КЗУпП, а тому звернувся до суду із відповідним позовом, який рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026, був задоволений (справа № 520/32007/25).
Суд, зокрема, зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у вигляді компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (33 дні) за 2015, 2017 роки, а також індексації грошового забезпечення з 12.05.2017 по 31.10.2017 р.
Оскільки частина суми, яка належала позивачу при звільненні (яка складалась, в тому числі, й зі спірної суми грошового забезпечення), була виплачена позивачу за рішенням суду лише 15.04.2026, позивач вважає, що відповідач має виплатити компенсацію втрати частини доходів за період з 12.05.2017 по 15.04.2026.
Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання сторін
Ухвалою суду від 05.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити частини грошового забезпечення.
Позивач подав заяву, у якій зазначив, що ним не пропущено трьохмісячний строк звернення до суду.
Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення про строк звернення до суду
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України. Зокрема, ч.ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116 КЗпП України).
Відповідно до нової редакції ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст. 116 КЗпП України), минуло не більше одного року.
Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).
Висновки суду
Принципи, які застосовує суд
Суд бере до уваги, що в цій справі є важливий контекстуальний елемент: в країні триває війна, а позовні вимоги звернені до Головного управління Національної поліції в Харківській області, яке наразі - виконує важливу функцію по захисту населення від військової агресії російської федерації.
А тому дослідження добросовісності користування позивачем своїми правами для суду є пріоритетним.
Отже при надані оцінки обставинам, які вплинули на дату звернення позивача до суду, суд застосовує принципи:
(1) добросовісного користування позивачем своїми правами, а також
(2) принципу, за яким судовий захист надається тим, хто стежить за своїми правами та вчасно їх відстоює.
Щодо дати, з якої позивач знав або повинен був знати про порушення свого права: позивач під час проходження служби, отримуючи грошове забезпечення щомісяця, а також при звільненні 23.07.2019 мав знати про порушення своїх прав щодо невиплати всієї суми такого забезпечення, у тому числі, й компенсації втрати частини доходу, яка заявлена у позові.
На момент звернення позивача до суду, а саме: 01.05.2026 з позовом про виплату компенсацію втрати частини доходу за період з 12 травня 2017 по 15 квітня 2026 року, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивач знала або повинна була знати про порушення свого права на оплату праці.
Враховуючи зміну редакції ст. 233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 позивач мав право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов'язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023 з тими позовними вимогами, право на які в нього виникло до вказаного часу.
Судом встановлено, що позивач звертався до суду за захистом своїх прав на оплату праці Головним управлінням Національної поліції в Харківській області справа №520/32007/25 - щодо компенсації за невикористану частину щорічної відпустки (33 дні) за 2015, 2017 роки, а також індексації грошового забезпечення з 12.05.2017 по 31.10.2017 р.
На переконання суду не одночасне заявлення вимог по оплаті праці, в тому числі, й при звільнені, штучно збільшує період, за який можливе стягнення спірних сум із роботодавця (в контексті компенсації втрати частини доходу) і в цьому разі може розглядатися як зловживання правами.
Суд вважає, що позивач мав розуміти, що він звертаючись до суду з вимогами по оплаті праці, може мати право й на компенсацію частини втрати доходу, а тому, добросовісно користуючись своїм правами, мав б заявити одночасно всі вимоги: як по оплаті праці, так і вимоги щодо компенсації втрати частини доходу ще при першому зверненні до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача було достатньо часу задля звернення до суду із своїми вимогами по компенсацію частини втрати доходу - як щомісяця при отриманні грошового забезпечення, так і одразу після звільнення у 2019 році, натомість позивач своїм правом не скористався, поважні причини пропуску строку звернення до суду - 7 років з момент звільнення - не повідомив.
Нерелевантість практики суду касаційної інстанції, на яку посилається позивач
Посилання позивача на відповідну судову практику суд сприймає критично, оскільки судом касаційної інстанції у відповідних справах не досліджувались питання:
- своєчасного та добросовісного користування особою правом на судових захист - коли особа свідомо поділяє позовні вимоги на частини і заявляє їх не одночасно - а через значний проміжок часу - що очевидно має наслідком збільшення проміжку часу, за який можливе стягнення з роботодавця відповідних сум;
- того, що такі позовні вимоги звернені до Сил оборони і безпеки України (у найширшому значені), які наразі залучені до відсічі збройної агресії рф.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 кодексу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 118, 123, 166, 169 КАС України,
1. Позовну заяву - повернути позивачу.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала заяву.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.А. Ширант