Справа № 420/36354/25
12 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд :
- визнати протиправними дії Військової академії щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.05.2022 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Військову академію здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 12.05.2022 року по 19.05.2023 року, визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову академію перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Військова академія (м. Одеса) протягом 2022-2023 років протиправно нараховувала їй грошове забезпечення, використовуючи розрахункову величину прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року (1762 грн). Позивачка наголошує, що після скасування судом змін до Постанови № 704, посадові оклади мають обчислюватися виходячи з актуального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Вказує на порушення своїх конституційних прав на соціальний захист та належну винагороду за службу, посилаючись на позицію Верховного Суду щодо обов'язковості перерахунку окладів.
Ухвалою від 03.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.
18.11.2025 до суду від Військової академії (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що нарахування здійснювалося законно, виходячи з розрахункової величини 1762 грн, оскільки Кабінет Міністрів України не приймав актів про поновлення дії попередньої редакції Постанови № 704. Відповідач підкреслює, що скасування п. 6 Постанови № 103 судом стосувалося лише пенсійного забезпечення і не змінювало алгоритм виплат для діючих військовослужбовців автоматично. Використання актуального прожиткового мінімуму призвело б до непередбаченого бюджетом збільшення видатків на десятки мільярдів гривень, що порушує принцип збалансованості бюджетної системи. Відповідач посилається на особливий режим воєнного стану, в умовах якого Україна офіційно відступила від зобов'язань щодо захисту власності за Конвенцією про захист прав людини. Також вказується, що кошти виплачувалися виключно в межах наявних асигнувань Міністерства оборони, розрахованих за єдиним стандартом 1762 грн для всіх категорій. Відповідач зауважує, що суди мають враховувати складну фінансову ситуацію в країні та пріоритетність витрат на обороноздатність держави.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що, ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 12 травня 2022 року по 08 квітня 2025 року.
Військова частина НОМЕР_1 , у якій служила позивачка, перебуває на фінансовому забезпеченні Військової академії (м. Одеса).
Зарахування позивачки до списків особового складу частини та призначення на посаду відбулося на підставі наказу командира В/Ч НОМЕР_1 № 114 від 12 травня 2022 року.
Службу позивачки було припинено 08 квітня 2025 року на підставі наказу № 98, згідно з яким її було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Протягом усього періоду служби (2022-2025 роки) відповідач розраховував основні види грошового забезпечення позивачки (посадовий оклад та оклад за званням), використовуючи як базу прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що становив 1762 гривні.
У зв'язку з виявленою невідповідністю, позивачка звернулася до військової частини із запитом про надання розрахункових листів та пояснень щодо причин використання заниженого показника прожиткового мінімуму.
Відповідач листом від 15 жовтня 2025 року № 192/вих313г/1909 відмовив у добровільному перерахунку коштів, мотивуючи це тим, що грошове забезпечення виплачувалося в повному обсязі згідно з чинним (на думку установи) законодавством та в межах бюджетних асигнувань.
У листі вказано, що нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється відповідно до: Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами); Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (за змінами); Наказу Міністерства оборони України про бюджетну політику Міністерства оборони України на відповідний рік та інших нормативних документів.
Розмір прожиткового мінімуму для розрахунку складових грошового забезпечення, у тому числі Вам, визначений на підставі ПКМУ від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (зі змінами) та складає 1762 грн.
Оскільки норма п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016 1774 VIII не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи п.4 постанови Кабінету. Міністрів України № 704, у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, а також додатків 1, 12 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 704, правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати - відсутні.
Тому, №704 в посилання на Постанову Кабінету Міністрів України первинній редакції, в якому єдиною розрахунковою величиною для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням повинен бути прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня календарного року, не відповідає дійсності, оскільки норма права не може застосовуватись вибірково лише в певній частині, а повинна тлумачитись в цілому у сукупному взаємозв'язку. З огляду на вищевказане, а також обставин за яких виникли спірні правовідносини, відсутні правові підстави для проведення Вам перерахунку грошового забезпечення.
Зважаючи на те, що з 29 січня 2020 року (після набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18) відповідач був зобов'язаний застосовувати актуальний прожитковий мінімум, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року (2481 грн у 2022 році та 2684 грн у 2023 році), позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Водночас, суд зауважує, що 20.05.2023 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування п.п.1 п. 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова № 481).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.
Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18 червня 2025 року.
Водночас у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання про застосування розрахункової величини, визначеної як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", замість фіксованої грошової величини 1762 гривні, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704", у пункті 63 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі № 600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481.
Судова палата сформувала новий правовий висновок про те, що до правовідносин, пов'язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформований висновок щодо застосування пункту 4 постанови КМУ № 704 та Постанови КМУ № 481, які поширюються на спірні правовідносини, суд вважає, що цей висновок слід враховувати при вирішенні цього спору.
Попри те, що предметом розгляду у зазначеній справі було оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, встановлений Верховним Судом алгоритм визначення посадового окладу та окладу за військовим званням через застосування пункту 4 Постанови № 704 (у первісній редакції) є єдиним та спільним як для пенсіонерів, так і для осіб, які перебувають на дійсній службі.
Отже, оскільки розрахункова величина для обчислення окладів є ідентичною для обох категорій осіб і базується на одній і тій самій нормі права, розбіжність у кінцевій меті звернення (отримання довідки чи виплата поточного грошового забезпечення) не нівелює обов'язковість застосування визначеного Верховним Судом підходу до правовідносин сторін.
Суд встановив, що Законами України про Державний бюджет України встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб:
у 2022 році з 01 січня 2022 року - 2481 грн.
у 2023 році з 01 січня 2023 року - 2684 грн.
Поряд із тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно здійснював обчислення та виплату позивачеві в заниженому розмірі за період з 12.05.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державні бюджети України на відповідний рік.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату його грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 12.05.2022 по 19.05.2023 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з п. 1 розділу XXIII Порядку 260 від 07.06.2018, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
З огляду на матеріали справи, позивачці в липні 2022 р. виплачено грошову допомогу на оздоровлення в сумі 13500 грн, а в квітні 2023 р. - 21090 грн.
Зі зміною розміру посадового окладу, обов'язковим є перерахунок складових грошового забезпечення - оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та відповідно розмір матеріальної допомоги на оздоровлення.
У зв'язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив'язані до суми місячного грошового забезпечення.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.
Таким чином, позивачкою помилково сплаченою судовий збір за подання даного адміністративного позову, у зв'язку із чим сплачена нею сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової академії (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, ЄДРПОУ 24983020) про визнання протиправною бездіяльності зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової академії щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 12.05.2022 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Військову академію здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з 12.05.2022 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк