Справа № 420/39448/25
12 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданої державі матеріальної шкоди, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі матеріальної шкоди у розмірі 3 776,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 року №343. Водночас, відповідач не повернувся із лікувального закладу, та з 03.04.2025 року по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин.
Внаслідок вказаних обставин було проведено службове розслідування, відповідно до якого встановлено, що відповідачем було втрачено військове майно на суму 3 776,57 грн., чим було завдано шкоди державі в особі Військової частини НОМЕР_1 .
Враховуючи факт нездійснення добровільного відшкодовування відповідачем вищевказаних збитків, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду у справі №420/39448/24 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, передбачене ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
За ч.1 ст.124 КАС України визначено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.
Згідно п.2 ч.3 ст.124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Позивачем в адміністративному позові було зазначено, що адресою реєстрації місця проживання відповідача є - АДРЕСА_1 ; а фактичним місцем проживання - АДРЕСА_2 .
З метою отримання інформації щодо офіційної реєстрації місця проживання відповідача, Одеським окружним адміністративним судом було сформовано запити до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Хмельницькій області, Центру надання адміністративних послуг м. Києва та Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області.
17.12.2025 року судом було отримано лист від ВОМІРМП УДМС України в Хмельницькій області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в Хмельницькій області зареєстрованим/ знятим з реєстрації не значиться.
23.01.2026 року судом було отримано лист від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в Київській області та м. Києві зареєстрованим/ знятим з реєстрації не значиться.
За ч.1 ст.130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Враховуючи той факт, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме, судом було вирішено повідомити ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі №420/39448/25 шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Додатково копії ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження у справі було направлено відповідачу за адресами, вказаними позивачем у вступній частині адміністративного позову, а саме: АДРЕСА_1 ; та АДРЕСА_2 .
Поштове відправлення, надіслане за адресою АДРЕСА_2 , не було вручено відповідачу через закінчення встановлено терміну зберігання та повернулось на адресу суду 29.04.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштове відправлення, надіслане за адресою АДРЕСА_1 , не було вручено відповідачу та повернулось на адресу суду 01.05.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження по справі №420/39448/25 було також оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Однак, ні у визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк, ні станом на час розгляду справи по суті від відповідача відзиву на позовну заяву, будь-яких пояснень по суті спірних правовідносин або доказів на спростування заявлених контролюючим органом позовних вимог, до суду не надходило.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що ним було вжито всіх необхідних заходів, передбачених КАС України для повідомлення відповідача про розгляд адміністративної справи та реалізації останнім права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави суду розглядати справу за наявними в ній матеріалами та доказами.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Згідно наказу командира віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 (по строи?овіи? частині) від 06.12.2024 року №343 ОСОБА_1 ?овича було зараховано до списків особового складу частини і призначено на посаду номера обслуги зенітного взводу 2 радіолокаціи?ноі? роти віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 .
Згідно роздавальноі? (здавальноі?) відомості №1 від 20.08.2024 року, відомості щодо визначення залишковоі? вартості віи?ськового маи?на №49 на 22.04.2025 року та відомості щодо визначення залишковоі? вартості віи?ськового маи?на №2 на 22.04.2025 року, відповідачу всього було видано військового майна вартістю 3 776,57 грн.
04.03.2025 року відповідач вибув у відпустку для лікування у зв'язку з хворобою строком на 30 діб до 03.04.2025 року, що підтверджується витягом із наказу командира віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 (по строи?овіи? частині) від 04.03.2025 року №63.
Водночас, 03.04.2025 року відповідач не прибув з відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, внаслідок чого йому було призупинено фінансові виплати, а також його знято з усіх видів забезпечення, на підтвердження чого надано витяг із наказу командира віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 (по строи?овіи? частині) від 03.04.2025 року №93 та витяг із наказу командира віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 (по строи?овіи? частині) від 14.04.2025 року 174 про результати службового розслідування за фактом неприбуття з відпустки для лікування у зв'язку з хворобою солдатом ОСОБА_1 .
Відомості про вчинене відповідачем кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР Другим СВ ТУ ДБР у м. Миколаєві 27.05.2025 року, про що свідчить витяг з ЄРДР від 18.06.2025 року.
За твердженням позивача, у зв'язку з самовільним залишенням частини відповідачем було втрачено надане йому віи?ськове маи?но.
За фактом втрати віи?ськового маи?на відповідачем та з метою встановлення винних осіб, наказом командира віи?ськовоі? частини НОМЕР_1 №192 від 24.04.2025 року було призначене службове розслідування. Згідно наказу №210 від 02.05.2025 року про результати службового розслідування за фактом втрати віи??ськового маи?на відповідачем встановлено, що у зв'язку з самовільним залишенням частини віи?ськовослужбовцем було втрачено віи?ськове маи?но у загальній вартості 3 776,57 грн.
08.05.2025 року відповідачу було надіслано претензію від 05.05.2025 року з вимогою повернути отримане військове маи?но. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач особисто отримав вищевказану претензію 22.05.2025 року.
Водночас, у встановлений законом строк майно повернуто не було, матеріальну шкоду за вказане майно також відшкодовано відповідачем не було, внаслідок чого позивач вирішив звернутися до суду з даним адміністративним позовом щодо стягнення у вигляді завданої шкоди державі в особі Військової частини НОМЕР_1 .
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За ч.4 ст.2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24.03.2019 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно з ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
За ст.16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно ст.ст.26-27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків врегульовані Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Згідно ст.1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Як встановлено судом під час розгляду справи, за результатами службового розслідування відповідача було притягнуто до матеріальної відповідальності шляхом стягнення з останнього збитків, завданих державі, на суму 3 776,57 грн.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Згідно ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду адміністративної справи, відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано вартість завданої майнової шкоди на суму 3 776,57 грн. Крім того, жодних заперечень щодо необхідності відшкодування вищезазначеної суми завданої шкоди державі відповідач під час розгляду справи не зазначив.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи(частина 1 ст. 72 КАС України). При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України).
Враховуючи викладене, а також той факт, що станом на час розгляду справи заборгованість із завданої державі матеріальної шкоди у добровільному порядку відповідачем не відшкодована, то суд вважає, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку з відсутністю таких судових витрат у справі №420/39448/25, суд вирішив їх розподіл не проводити.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення завданої державі матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі матеріальної шкоди у розмірі 3 776,57 грн.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання чи перебування невідоме, РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Білостоцький