Справа № 420/12675/26
про відкриття провадження за правилами
спрощеного позовного провадження
11 травня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
до відповідача військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ),
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов сформований через систему «Електронний суд» адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), грошового забезпечення військовослужбовця за період з 24 грудня 2024 року по 23 січня 2026 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період з 24 грудня 2024 року по 31 грудня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2024 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 грудня 2025 року по 31 грудня 2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2025 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2026 року по 23 січня 2026 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2026 року за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), індексації грошового забезпечення за період з 24 грудня 2024 року по 23 січня 2026 року із застосуванням положень абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), індексації грошового забезпечення за період з 24 грудня 2024 року по 23 січня 2026 року із застосуванням положень абз. 4 та абз. 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якому позивача просить суд визнати поважними причини та поновити строк звернення до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом. В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що він проходив військову службу у воєнний стан, а тому просить прийняти до уваги психологічне напруження після проходження військової служби в умовах воєнного стану. Позивач вказує, що до теперішнього часу переживає наслідки військової служби: втрата побратимів з якими мав дуже близькі стосунки та з якими підтримували один одного; психологічне напруження та побоювання за власне життя, адже кожного дня перебуває в ситуаціях коли міг загинути. Всі ці фактори й до тепер напружують психологічно та не дають можливості вести звичайний спосіб життя, а тому він вимушений витрачати час на психологічну реабілітацію для відновлення свого життя.
Вирішуючи питання щодо поновлення позивачу строків звернення, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У силу норм частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом, який не містить норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як слідує із матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано після звільнення позивача з військової частини, яке відбулося 23.01.2026 року.
Однак, з позовною заявою позивач звернувся до суду 01.05.2026 року, таким чином позивач пропустив тримісячний строк на звернення до адміністративного.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.
В постанові від 28.04.2020 року по справі №460/2864/18 Верховний суд зазначив, що суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо. Суд повинен всі ці обставини оцінювати в їх сукупності. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що “стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі “Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи “Скордіно проти Італії», “Ятрідіс проти Греції»).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.
Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Еко-вугілля України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини першої статті 79 Закону України “Про банки і банківську діяльність» від 24 червня 2020 року № 6-р(ІІ)/2020 зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що гарантування приписом частини другої статті 55 Конституції України кожному права на доступ до суду з метою оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень є вимогою принципу верховенства права. Такий доступ не означає автоматичної незаконності цих рішень, дій або бездіяльності, а спрямований на перевірку у судовому порядку їх законності та правомірності, що не лише забезпечує ефективний захист прав, свобод кожної особи, якої стосується неправомірна діяльність суб'єктів владних повноважень, а й сприяє підтримці законності та правопорядку в цілому шляхом виявлення та усунення нелегітимних проявів у такій діяльності.
При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи "Бочан проти України", "Смірнова проти України", "Федіна проти України", "Матіка проти Румунії" та інші).
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п.29).
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справі "Nunes Dias v. Portugal").
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain").
Дослідивши доводи позивача викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності пропуску строку, враховуючи не значну тривалість строку, який пропущено, активну поведінку позивача протягом цього строку, вчинення дій позивачем, які пов'язані з підготовкою до звернення до суду, суд приходить до висновку, про доведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому є достатні підстави для визнання судом таких причин поважними.
Позовна заява підсудна Одеському окружному адміністративному суду, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно зі ст. 170 КАС України не встановлено.
Зазначена позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України.
Згідно приписів статті 12 та глави 10 КАС України вказана адміністративна справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до вимог ст.262 КАС України суд може розглянути справи в порядку спрощеного провадження, як в судовому засіданні з викликом сторін, так і без виклику сторін, за наявними справі матеріалами.
З врахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне призначити до розгляду зазначену справу в порядку спрощеного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін на підставі матеріалів, поданих сторонами в порядку, передбаченому КАС України.
У разі необхідності, суд може призначити розгляд справи в судовому засіданні за клопотанням однієї зі сторін.
Відповідно до п. п. 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21(зі змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з п. 1 розділу VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814, - у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
З урахуванням зазначеного, суд уважає за доцільне провести розгляд справи (формування та зберігання) у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 та 2 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1, 2 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду по справі №826/3403/16 суди не повинні обмежуватись лише тими доказами, які були надані позивачем під час розгляду справи.
З метою повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі, суд також вважає за необхідне витребувати від військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме: копії карток особового рахунку ОСОБА_1 за 2024-2026 роки; інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосованого при визначенні посадового окладу та окладу та військовим званням при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24 грудня 2024 року по 23 січня 2026 року.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 80, 120, 160, 161, 171, 248, 257-262 КАС України, п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, суддя,-
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу строк звернення до суду.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
За відсутності клопотань від сторін про призначення судового засідання суд розгляне справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні) на підставі матеріалів, наданих сторонами.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Роз'яснити сторонам, що подання заяв по суті справи (позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення) є правом учасників справи.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив повинен відповідати вимогам ч.2,4 ст. 162 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
До відзиву додаються:1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи (розрахункова квитанція, опис вкладеного).
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.2 ст.261 КАС України у разі отримання відзиву на позов він має право подати до суду відповідь на відзив у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву. Відповідь на відзив повинна відповідати вимогам ч.2,4 ст. 162 КАС України. Позивач зобов'язаний згідно з ч.2 ст.163, ч.3 ст.162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду копію відповіді на відзив та доданих до неї документів надіслати (надати) іншим учасникам справи.
До відповіді на відзив додаються:1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь на відзив; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи (розрахункова квитанція, опис вкладеного).
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана позивачу.
Витребувати від військової частини НОМЕР_1 докази по справі, а саме: копії карток особового рахунку ОСОБА_1 за 2024-2026 роки; інформацію щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, застосованого при визначенні посадового окладу та окладу та військовим званням при нарахуванні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24 грудня 2024 року по 23 січня 2026 року.
Витребувані докази надати суду протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.79 КАС України учасники справи разом із заявами по суті справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Приписами ч. 1 ст. 149 КАС України встановлено, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Справа буде розглянута у строк не більше шестидесяти днів з дня відкриття провадження.
Веб-адреса сторінки Одеського окружного адміністративного суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Копії ухвали разом з інформацією про права та обов'язки направити учасникам справи.
Справа розглядатиметься суддею одноособово.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Лебедєва