Справа № 420/14470/25
12 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки фактична перевірка проведена без наявності визначених ПК України підстав. Зокрема, як вбачається з наказу про проведення перевірки від 20.09.2024 р. № 660-п правовою підставою для її проведення зазначено пп.80.2.2, п.80.2.3, п.80.2.7 сп.80.2 ст.82 ПК України. Між тим, жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування чи письмових звернень покупців, які б свідчили про можливі порушення позивачем вимог законодавства, контролюючим органом не надано ні перед проведенням перевірки, під час її перевірки. У наказі відсутнє посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків недостатньо зазначення номера пункту статті ПК України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки. Також зауважує про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.1, 2, 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так як за операцією з продажу мобільного телефону iphone 11 64 bleck вартістю 11300 грн. видано покупцю фіскальний чек, та на запит контролюючого органу надано всі документи на товари, реалізація яких здійснювалася у магазині. Отже висновки контролюючого органу, викладені в акті фактичної перевірки, не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства. Окремо зазначає про неправильний розрахунок відповідачем штрафних санкцій.
Ухвалою від 12.05.2025 р. відкрито спрощене провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
09.06.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що фактична перевірка позивача призначена за наявності визначених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Зокрема, підставою для призначення перевірки стала інформація ОСОБА_2 , опублікована на офіційному YouTube каналі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", щодо здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки "APPLE", при продажу якої продавцями пропонується різноманітні форми розрахунків, у тому числі безготівковими коштами, без застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних РРО, без видачі споживачу розрахункового документа та без відповідних документів, що підтверджують облік та походження товарів. Крім того, листом ДПС України від 29.04.2024 р. № 12571/7/99-00-07-04-02-07 доведено інформацію, отриману від ОСОБА_3 щодо ймовірних порушень платниками податків при проведенні розрахунків за товари у торговій мережі "Ябко". З огляду на викладене, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України прийнято наказ від 11.09.2024 р. № 660-п про проведення перевірки господарської одиниці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_1 , тривалістю не більше 10 днів з 29.09.2024 р. Таким чином, контролюючим органом не було допущено порушень при призначенні фактичної перевірки позивача. З наказом про проведення перевірки на направленнями на перевірку ознайомлено представника позивача ФОП ОСОБА_4 . Перед початком фактичної перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання чохла Apple за ціною 1099 грн., розрахунковий документ роздруковано та видано. 20.09.2024 р. перевіряючими було надано запит про надання документів, на який документи надано не в повному обсязі, а саме не надано додатки до договорів співпраці та рух коштів по рахунках. Перевіряючими зроблено вибірковий опис товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " на момент початку перевірки на загальну суму 154746 грн., який представники ФОП ОСОБА_1 відмовилися підписувати. Згідно СОД РРО ФОП ОСОБА_1 реалізовано за період з 20.09.2024 р. по 23.09.2024 р. продукцію, яка відсутня в актах прийому-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 р. № ХР-02/09-24 ГР, від 04.09.2024 р., від 20.09.2024 р., перелік якої наведено в додатку № 1 на загальну суму 72177 грн. 20.09.2024 р. працівниками контролюючого органу на вебсайті "Ябко" в розділі "Б/у" замовлено мобільний телефон iPhone 11 64 black за ціною 11942 грн., який прибув в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_1 , 24.09.2024 р. 24.09.2024 р. об 10 год. 51 хв. в магазині "Ябко" отримано інтернет замовлення за ціною 11300 грн. (на 642 грн. нижче за ціну замовлення на сайті у зв'язку з тривалою доставкою). Розрахунковий документ встановленого зразка не роздруковано та не надано. Проведеним аналізом наданих документів та баз СОД РРО встановлено, що за період з 24.09.2024 р. по 29.09.2024 р. реалізовано товар, який відсутній в первинних документах, перелік якого зазначено в додатку № 2 до акту перевірки. Загальна сума реалізованих товарів, на які відсутні первинні документи, складає 116913 грн. За результатами проведеної фактичної перевірки складено акт від 29.09.2024 р. № 14181/11/28/РРО/ НОМЕР_1 , в якому відображено виявлені порушення п.1, 2, 12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за які до позивача правомірно застосовано штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06.
12.06.2025 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає про безпідставність викладених у ньому доводів, оскільки відповідачем не надано жодних доказів наявності підстав для призначення фактичної перевірки позивача, порушень вимог податкового законодавства та правомірності застосування штрафних санкцій.
19.07.2025 р. позивачем подано додаткові пояснення, в яких вказує на те, що лист ДПС України від 29.04.2024 р. № 12571/7/99-00-07-04-02-07 стосується перевірок, які мали бути проведені до 02.05.2024 р. та на момент проведення фактичної перевірки (18.09.2024 р. - 27.09.2024 р.), за якою винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, був виконаний та реалізований, а фактична перевірка на його підставі була проведена. Крім того, даний лист ДПС України не є "наявною та/або отриманою в установленому законодавством порядку інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування", так як не містить вказаної інформації та є внутрішнім документом, скерованим в.о. директора департаменту податкового аудиту ДПС України територіальним органам ДПС. Зазначений у листі гр. ОСОБА_5 не є посадовою особою ні органів державної влади, ні органів місцевого самоврядування. Жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування та які б свідчили про можливі порушення платником податків законодавства, відповідачем не надано. Тобто, єдиної передумови та підстави для призначення перевірки, передбаченої пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України контролюючим органом не надано. Також зауважує, що на момент проведення перевірки та реалізації товарів у позивача були наявні всі документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.
20.04.2026 р. позивачем подано додаткові пояснення, в яких вказує на обґрунтованість своєї позиції з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 07.04.2026 р. у справі № 420/36506/24.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головного управлінні ДПС в Одеській області.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача за КВЕД є: 47.19 Інші вили роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 95.12 Ремонт обладнання зв'язку; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устатковання.
11.09.2024 р. в.о. начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області на підставі ст.19-1, пп.20.1.2, п.20.1.4, п.20.1.8-20.1.11 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2, пп.80.2.3, пп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України від 21.06.2012 р. №5007-VІ "Про ціни і ціноутворення" прийнято наказ № 660-п "Про проведення фактичних перевірок", яким наказано провести протягом вересня 2024 року фактичні перевірки суб'єктів господарювання (перелік додається) з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками), порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а також тимчасово, на період до припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, під час здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
У додатку № 52 до наказу вказано: назва торговельної одиниці - магазин "Ябко", адреса об'єкта - Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул.Театральна, 31, тривалість перевірки - не повинна перевищувати 10 діб, дата початку перевірки - 20.09.2024 р.
На підставі наказу від 11.09.2024 р. № 660-п посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів, та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за результатами якої складено акт від 29.09.2024 р. № 14181/11/28/РРО/3535813159.
У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п.1, 2, 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.85.2 ст.85 ПК України.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06, згідно якого до позивача за порушення п.1, 2, 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на застосовано штрафні санкції у розмірі 135903 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом по його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, які вказані у наказі від 11.09.2024 р. № 660-п як підстави для призначення перевірки, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Пунктом 80.4 статті 80 ПК України встановлено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Відповідно до п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п.80.7 ст.80 ПК України).
За приписами п.80.8 ст.80 ПК України під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що фактична перевірка може проводитися за умови дотримання наступних умов: повинна бути наявною одна з визначених пп.80.2.1 - 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки; підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава); копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава).
Відповідно до ст.80 ПК України, нормативне регулювання передбачає окремі вимоги та різні підстави для проведення фактичних перевірок з різних питань, а саме: щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Отже, фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених п.80.2 ст.80 ПК України, але за обов'язкової наявності підстав, вказаних у відповідних підпунктах п.80.2 ст.80 ПК України.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок врегульований ст.81 ПК України.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п.81.2. ст.81 ПК України передбачено, що в разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
При вирішенні цього спору слід враховувати висновки Верховного Суду (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21) відносно того, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах подібних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, незазначення такої підстави в наказі на проведення перевірки, не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставі для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава), пред'явлення або надіслання у випадках, визначених п.81.1 ст.81 ПК України документів (формальна підстава).
У справах щодо законності/незаконності фактичної перевірки Верховний Суд зазначає, що відсутність у наказі про проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України посилання на конкретну інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, безперечно є недоліком наказу. Однак, цей недолік не є безумовною підставою для висновку про незаконність перевірки та прийнятих за її результатом рішень, адже суд навіть у разі, якщо податковий орган не розкриває зміст інформації у наказі, повинен при розгляді справи дослідити інформаційну цінність наданих органом ДПС відомостей та надати оцінку тому, чи може вважатися певний документ джерелом інформації про можливі порушення платником податків законодавства.
Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Аналізуючи наведене вище, колегія суддів звернула увагу, що суд не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області наказу про призначення фактичної перевірки зазначено, зокрема, пп.80.2.2, 80.2.3 пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України та визначено провести фактичну перевірку магазину "Ябко" за адресою м.Кропивницький, вул.Театральна, 31 з 20.09.2024 р.
Як зазначено вище, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України).
Згідно установленої практики Верховного Суду, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Оцінка вказаних підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Тобто, у разі якщо підставами позову стосовно протиправності податкових повідомлень-рішень є порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення перевірки, то суди повинні надавати правову оцінку таким підставам (доводам) в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень (податкових повідомлень-рішень), прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 380/11701/24.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема, послався на те, що жодних документів, які б підтверджували наявність, інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а отже про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано ні безпосередньо перед перевіркою, ні під час її проведення.
Надаючи оцінку цим доводам, суд зазначає, що пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - "яка свідчить про можливі порушення" - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас, аналіз абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до доповідної записки начальника відділу фактичних перевірок Головного управління ДПС у Кіровоградській області, погодженої начальником управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Кіровоградській області, яка адресована в.о. начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області, разом із додатком, на виконання листа ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07, зазначено про ймовірні порушення вимог чинного законодавства при реалізації техніки "APPLE". Також вказано на надходження листом ДПС України від 29.04.2024 р. № 12571/7/99-00-07-04-02-07 інформації щодо можливих порушень при проведенні розрахунків за товари у торговій мережі під торговою маркою "Ябко", один із магазинів якої знаходиться за адресою м.Кропивницький, вул.Театральна, 31.
За змістом листа ДПС України від 03.07.2024 р. № 19312/7/99-00-07-04-02-07 судом встановлено, що Департаментом податкового аудиту ДПС було проаналізовано інформацію, яку опублікував ОСОБА_6 на офіційному YouTube каналі "Плинский media" стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки "APPLE", яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів. Згідно опублікованої ОСОБА_7 інформації на території України здійснюється реалізація дороговартісної техніки "APPLE", при продажу якої продавцями пропонуються різноманітні форми розрахунків, у тому числі безготівковими коштами 9з банківської картки на банківську картку фізичної особи), віртуальними коштами (криптовалюта) тощо. При цьому такі розрахунки здійснюються без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних РРО та відповідно без видачі споживачу відповідного розрахункового документа. Також, згідно наведеної інформації, окремі продавці дороговартісної техніки "APPLE" не мають відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу.
Враховуючи викладене вище, з метою виконання функцій, визначених законом, протидії порушенням в частині проведення розрахунків та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС, ДПС України вважало за необхідне:
детально проаналізувати зазначену інформацію, з урахуванням підпункту 1.2.2 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій самостійно провести додатковий та ретельний аналіз діяльності господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки "APPLE", який надасть змогу забезпечити ідентифікацію (реквізити) суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких господарських об'єктах, та надалі сформувати якісну доказову базу щодо можливих порушень;
активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки "APPLE" шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог ст.80 ПК України, які розпочати не пізніше 08.07.2024 р.;
під час проведення фактичних перевірок у межах функцій та процедур, що закріплені за відповідним структурним підрозділом, опрацювати всі питання, що є предметом фактичної перевірки, зокрема, але не виключно, на підставі пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 Кодексу, на початку проведення перевірки забезпечити зняття всіх залишків товарних запасів, що знаходяться у місці продажу, та перевірити вимоги щодо забезпечення платником податків ведення обліку товарних запасів за місцем продажу в порядку, встановленому законодавством, з обов'язковим відображенням у матеріалах перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів;
на підставі пп.20.1.46 та 20.1.47 п.20.1 ст.20 Кодексу забезпечити отримання детальних письмових пояснень від платника податків (роботодавця) та всіх працівників, що забезпечуватимуть функціонування господарських об'єктів, з питань, що стосуються предмета перевірки та відображені у даному листі;
на підставі п.80.6 ст.80 Кодексу забезпечити перевірку наявності у платника податків наказів про призначення найманих осіб (трудових договорів), правил внутрішнього трудового розпорядку, ведення обліку робочого часу (табель обліку робочого часу, графік змінності тощо), відомостей щодо нарахування та виплати заробітної плати найманим особам, графіка відпусток тощо.
Проаналізувавши зміст доповідної записки, а також лист ДПС України від 03.07.2024 р. № 19312/7/99-00-07-04-02-07, суд зазначає, що ці документи у своїй сукупності є інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а отже у контролюючого органу були наявні підстав для видання наказу від 11.09.2024 р. № 660-п про призначення фактичної перевірки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, твердження позивача про те, що контролюючим органом було допущено порушення процедури призначення та проведення фактичної перевірки, є помилковими, оскільки вказаний вище лист ДПС України в розумінні пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2026 року у справі № 560/3779/25.
Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06 суд зазначає наступне.
За вказаним податковим повідомленням-рішення до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення пп.1, 2, 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
З аналізу даних правових норм слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції. Наслідком проведення розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановленого зразка є застосування до суб'єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів фінансових санкцій.
Судом встановлено, що 20.09.2024 р. працівниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області на сайті "Ябко" в розділі "Б/у" замовлено мобільний телефон iPhone НОМЕР_2 за ціною 11942 грн., який прибув в магазин " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_1 , 24.09.2024 р. 24.09.2024 р. об 10 год. 51 хв. в магазині "Ябко" отримано інтернет замовлення за ціною 11300 грн. (на 642 грн. нижче за ціну замовлення на сайті у зв'язку з тривалою доставкою). Розрахунковий документ встановленого зразка не роздруковано та не надано.
За вказане порушення відповідно до розрахунку штрафних санкцій до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 16950 грн. (150 % вартості проданих з порушенням товарів).
Позивач, не погоджуючись із застосуванням штрафних санкцій в цій частині, зазначає про те, що придбаний товар не був повернутий, а тому цей продаж не є контрольною закупкою у розумінні ПК України, а фіскальний чек про продаж товару на суму 11300 грн. був наданий покупцю.
Суд відхиляє дані твердження позивача, оскільки продаж товару без застосування РРО та без видачі розрахункового документа є самостійною підставою для застосування штрафних санкцій незалежно від того, чи здійснена така операція в рамках контрольної закупки чи ні.
Крім того, долучений до позовної заяви чек № vZACVeJPIVE не спростовує продаж товару без надання розрахункового документа покупцю, так як придбання мобільний телефон iPhone НОМЕР_2 здійснено 24.09.2024 р. об 10 год. 51 хв., а наданий позивачем чек стосується операції, що відбулася 24.09.2024 р. об 13:10:19, що свідчить про те, що операцію з продажу мобільного телефону проведено вже після її фактичного здійснення та встановлення даного порушення працівниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
За змістом п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР штрафна санкція у розмірі 150 % вартості проданих з порушенням товарів застосовується за вчинення такого порушення повторно.
До вчинення порушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішення, ФОП ОСОБА_1 вже було допущено 19.09.2024 р. порушення вимог п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, що зафіксовано в акті фактичної перевірки від 28.09.2024 р. № 14673/Ж5/17-00-07-05-17/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49401/15-32-07-06.
Отже, вчинене позивачем порушення п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а саме продаж 24.09.2024 р. в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " мобільного телефону iPhone НОМЕР_2 вартістю 11300 грн. без видачі розрахункового документа, є повторним, у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 16950 грн. ((11300 грн. х 150 %) / 100 %).
Стосовно порушення п.20 ст.3 Закону № 265Є95-ВР суд зазначає наступне.
За приписами п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до ст.20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22, від 27 серпня 2024 року у справі № 300/2879/22.
Порядок № 496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Нормами пункту 2 розділу І Порядку № 496 визначено, що цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару;
товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Порядку № 496 Форма обліку ведеться за вибором фізичної особи-підприємця у паперовій або в електронній формі.
Вибуттям товарів для цілей цього Порядку вважається: продаж товарів з розрахунком в безготівковій формі, який здійснено у встановлених законодавством випадках без застосування реєстраторів розрахункових операцій / програмних реєстраторів розрахункових операцій; внутрішнє переміщення товару між належними одній ФОП місцями продажу (господарськими об'єктами) та/або місцями зберігання; знищення або втрата товару; повернення товару постачальнику; використання товарів на власні потреби; у графі 9 зазначаються примітки, передбачені цим Порядком
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (пункт 4 Розділу ІІ Порядку № 496).
Таким чином, Форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у Формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід'ємною частиною такого обліку.
Пунктом 11 Розділу ІІ Порядку № 496 передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Таким чином, згідно з вимогами порядку № 496 Форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у Формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, котрі є невід'ємною частиною такого обліку.
Разом з цим, згідно з абз.60 ст.2 Закону № 265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.25-1 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" технічно складні побутові товари непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2017 р. № 231. Смартфони, мобільні телефони, пилососи, роботи-пилососи та навушники відносяться до даного переліку.
З врахуванням наведеного, оскільки позивач провадить діяльність з реалізації в тому числі, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту то, відповідно, зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
В свою чергу, в ході проведення фактичної перевірки на об'єкті торгівлі - магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: м.Кропивницький, вул.Театральна, 31, встановлено порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме до перевірки не надано первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходилися у місці продажу, на загальну суму 116913 грн., перелік яких відображено в додатках № 1, № 2 до акту фактичної перевірки.
З матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки контролюючому органу були надані такі первинні документи: договір комісії від 02.09.2024 р. № ХР-02/09-24-ГР, акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 р. (додаток 1) до договору комісії на суму 843482 грн., акт приймання-передачі товарів від 04.09.2024 р. (додаток 2) до договору комісії на суму 414096,50 грн., форма обліку товарних запасів, та в подальшому супровідними листами було направлено договір комісії від 02.09.2024 р. № ХР-02/09-24-ГР, акт приймання-передачі товарів від 20.09.2024 р. (додаток 3) на суму 137630 грн., акт приймання-передачі товарів від 24.09.2024 р. (додаток 4) до договору комісії на суму 120681 грн., акт приймання-передачі товарів від 27.09.2024 р. (додаток 5) до договору комісії на суму 300917,12 грн., форма обліку товарних запасів.
Надаючи оцінку цим обставинам, суд зазначає, що наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1997 р. № 343, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.08.1997 р. за № 324/2128, "Про затвердження Інструкції Про порядок оформлення суб'єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами" (далі - Інструкція) та Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 13.03.1995 р. № 37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1995 р. за № 79/615 "Про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами" (далі - Правила), регламентовано порядок оформлення операцій суб'єктами господарювання, які здійснюють комісійну торгівлю непродовольчими товарами, порядок комісійної торгівлі та поширюється на всіх суб'єктів господарювання на території України, незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку.
Відповідно до п.1.1 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженого наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України 13.03.1995 р. № 37, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.03.1995 р. за № 79/615, ці Правила регламентують порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами і поширюються на відносини, що виникають між суб'єктами господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (комісіонер), які укладають з фізичними особами (комітент) договори комісії та здійснюють продаж прийнятих від них нових та вживаних товарів, і споживачами.
Згідно із вимогами п.3 Інструкції та п.2.7 Розділу ІІ Правил - при прийманні товарів на комісію, комісіонер на кожну одиницю товару виписує квитанцію (додатки № 1, 2 до Інструкції) у двох примірниках і товарний ярлик (додаток № 3 до Інструкції). Перший примірник квитанції видається комітенту, другий (комітентська картка) - залишається у комісіонера і з товарним звітом передається у бухгалтерію і якщо комітент здає на комісію кілька одиниць одного товару, то комісіонер виписує на ці товари одну квитанцію у двох примірниках, а на кожну одиницю цих товарів виписується товарний ярлик; товарний ярлик повинен мати той же номер, що й квитанція; для дрібних речей виписується цінник із зазначенням номера квитанції та ціни реалізації товару; при продажу товару товарний ярлик або цінник з нього не знімається.
Судовим розглядом встановлено, що згідно п.п.1.1-1.3 договору комісії від 02.09.2024 р. № ХР-02/09-24-ГР, який укладений між ФОП ОСОБА_8 (Комітент) та ФОП ОСОБА_1 (Комісіонер) Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок Комітента договори щодо продажу товарів, передбачених Договором (надалі - Товар, Товари). Конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту Продукції, а також інші умови та вказівки Комітента наведено у Актах приймання-передачі товарів до цього Договору (Зразок відповідного Акту встановлено у Додатку 1 до цього Договору). Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою (надалі - Покупець).
Отже, договір комісії від 02.09.2024 р. № ХР-02/09-24-ГР укладено між ФОП ОСОБА_8 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), тобто між двома суб'єктами господарювання.
Суд зазначає, що договору комісії, як одному із видів посередницьких договорів в Цивільному кодексі України (далі ЦК України) присвячена глава 69 "Комісія", яка містить в собі норми щодо визначення договору комісії та його особливостей.
Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Разом з тим, інших нормативно-правових актів, які б містили визначення договору комісії в законодавстві України немає проте, в сфері торгівлі договору комісії присвячені два розпорядчі документи, що містять положення, щодо регламентації порядку комісійної торгівлі непродовольчими товарами: Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13.03.1995 р. № 37 та Інструкція про порядок оформлення суб'єктами господарювання операції при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1997 р. № 343.
Як вказувалося вище, договір комісії укладений між двома суб'єктами господарювання. При цьому, не укладення такого договору із фізичним особами, не є підставою для непоширення на таких суб'єктів господарювання правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами у разі укладення між ними договору комісії.
Суд вказує на те, що документами, які підтверджують облік та походження товарів є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до Порядку № 496 та первинні документи. При цьому, з аналізу Інструкції № 343 вбачається, що таким документом при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами є квитанція.
В свою чергу, договір комісії та акт приймання передачі є документами, які є свідченням наявності господарських відносин між позивачем та його контрагентом, але такі документи не підтверджують облік товарних запасів згідно Порядку № 496, оскільки у розумінні Інструкції № 343 такими документами у даному випадку мають бути квитанції.
Позивачем таких документів ні під час проведення фактичної перевірки, ні до суду не надано.
Відповідно до ст.20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Тобто, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 560/11395/24, від 21 січня 2026 року у справі № 140/14221/24, від 1 січня 2024 року у справі справа №420/12275/22, 30 липня 2025 року у справі №380/6314/24, від 17 грудня 2025 року у справі № 140/2462/25.
З огляду на вимоги наведених приписів Закону № 265/95-ВР, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст.20 Закону № 265/95-ВР.
В той же час, диспозиція норми ст.20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Щодо посилання представника позивача на судову практику, суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини наведених позивачем справ та справи, що розглядається є відмінними.
В даному випадку, судом враховується, що документ для здійснення комісійної торгівлі непродовольчими товарами між двома суб'єктами господарювання є квитанція.
Таким чином позивач не надав перевіряючим на початку перевірки облікові документи щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу на суму 116913 грн.
Відповідно до пункту 10 Порядку ведення обліку форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Аналіз наведених положень свідчить, що обов'язок фізичної особи-підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов'язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об'єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.
Аналогічна правова позиції викладена у постанові Верховного Суду від 8 січня 2026 року у справі №140/844/25.
Враховуючи те, що під час проведення фактичної перевірки позивачем не надано супровідних документів на отримані товари на суму 116913 грн. для комісійної торгівлі, які передбачені Правилами комісійної торгівлі (квитанції, товарні ярлики, товарні звіти), суд дійшов висновку, що згідно спірного податкового повідомлення-рішення до позивача правомірно було застосовано фінансові санкції в розмірі 116913 грн.
Між тим, суд зауважує, що згідно податкового повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06 до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції на загальну суму 135903 грн. за порушення вимог п.1, 2, 20 Закону № 265/95-ВР.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновки про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР у розмірі 16950 грн., за порушення п.20 Закону № 265/95-ВР у розмірі 116913 грн., що в сумі становить 133863 грн.
В той же час, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до загального розміру штрафних санкцій, нарахованих за податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06, відповідачем додано штрафну санкцію у розмірі 2040 грн. за порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України.
Проте, за дане порушення (п.85.2 ст.85 ПК України) до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2040 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49399/15-32-07-06, яке ФОП ОСОБА_1 не оскаржується.
Тобто, штрафна санкція у розмірі 2040 грн. за порушення вимог п.85.2 ст.85 ПК України застосовано до позивача двічі: за податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2024 р. № 49399/15-32-07-06 та за податковим повідомленням-рішенням від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06, що є неприпустимим, оскільки суб'єкт господарювання не може бути притягнутий двічі за одне і теж саме порушення.
Таким чином, відповідач протиправно застосував до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 2040 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06, а тому в цій частині дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог позивача було оскарження податкового повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06, загальна сума штрафних санкцій за яким становить 135903 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06 на суму 2040 грн., що становить 1,5 %.
Таким чином, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 16,31 грн. ((1087,22 грн. х 1,5 %) : 100 %).
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.11.2024 р. № 49400/15-32-07-06 на суму 2040 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 16 (шістнадцять) грн. 31 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко