справа № 380/9010/26
з питань забезпечення доказів
12 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, скасування наказу,
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - заявник) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо видачі та вручення мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 , протиправними;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову за мобілізацією ОСОБА_1 .
Разом із позовною заяву позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити докази шляхом витребування від ІНФОРМАЦІЯ_1 наказ (витяг з наказу) начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов за мобілізацією ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви позивача зазначив, що відповідач не надав адвокату позивача відповіді на адвокатський запит, в якому адвокат просив надати копію оскарженого наказу. Вказує, що у позовній заяві позивач вказав про те, що дії відповідача щодо призову позивача та подальші дії щодо призначення на посаду є протиправними та наказ потребує «на скасування». Також вказав, що у пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просив витребувати оскаржений наказ.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання; участь уповноважених представників не забезпечили; заяви про проведення засідання без їх участі чи іншого змісту не подали.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.
Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Суд без оголошення перерви протокольною ухвалою вирішив продовжити розгляд заяви за наявними матеріалами в письмовому провадженні.
Розглядаючи заяву позивача, суд керується таким.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 КАС України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Положеннями статті 79 КАС України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (частина 1).
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (частина 4).
Положеннями статті 80 КАС України передбачено право учасників процесу у разі неможливості самостійно надати докази подати клопотання про витребування доказів судом.
Водночас відповідно до частини 1 статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Згідно з частиною 2 статті 114 КАС України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні (пункт 4); обґрунтування необхідності забезпечення доказів (пункт 5); спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази (пункт 6).
Відповідно до частини 4 статті 117 КАС України суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи: 1) у невідкладних випадках; 2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами; 3) якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.
Суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів (статті 115 КАС України).
Отже, інститут забезпечення доказів в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
Тобто, суд за заявою учасника справи має забезпечити докази, зокрема, шляхом їх витребуванням та оглядом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Аналізуючи викладені положення та вимоги заявника, суд висновує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування, призначений з метою отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах, і тільки у сукупності усіх зазначених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.
Таким чином, забезпечення доказів доцільне та можливе лише за умови існування обставин, які б свідчили про те, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.
У контексті викладеного суд зазначає, що заява про забезпечення доказів повинна містити виклад обставин, які свідчать про небезпеку втрати доказів або неможливість чи ускладнення подання доказів у майбутньому.
Саме це відрізняє заяву про забезпечення доказів від клопотання про витребування доказів.
Однак суд звертає увагу, що заява позивача не містить ані обґрунтувань, ані доказів таких обставин. Позивач обґрунтовує подану заяву тим, що його представник не отримав відповіді на запит, а позивач у позові вказав про протиправність прийняття наказу про призов та просив у позовній заяві витребувати оскаржений наказ.
Водночас суд зауважує, що до заяви про забезпечення доказів позивачем не долучено жодних доказів, у тому числі і тих, що підтверджують звернення його представника до відповідача з метою отримання оскарженого наказу.
Отже, із зміст заяви суд висновує, що викладені обставини та вимоги позивача по суті є лише клопотанням про витребування доказів.
Слід зазначити, що сама по собі неможливість однією зі сторін отримати ті чи інші докази не є самостійною підставою для задоволення заяви про забезпечення доказів.
Крім того, відповідно статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений частиною 2 та 3 статті 79 цього Кодексу.
Водночас як вказує сам позивача він правом на подання клопотання про витребування доказів скористався та заявив про таке у позовній заяві.
За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (частина 5 статті 117 КАС України).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Керуючись статтями 72-80, 114-117, 248, 256, 294 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Кравців О.Р.