12 травня 2026 рокусправа № 380/4151/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
-вирішити питання про розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що на підставі Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААД №367182 від 16.12.2024 позивачу призначено 3 групу інвалідності. У зв'язку з наявністю інвалідності позивач звернувся до командира військової частини із рапортом від 05.02.2026 про звільнення його з військової служби відповідно до абз. 2 пп. “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю інвалідності. Відповідач відмовив пославшись на те, що його служба призупинена, для оформлення звільнення необхідно вирішити питання в органах досудового слідства щодо кримінального провадження, поновитись на військовій службі та в подальшому звернутись з рапортом про звільнення. Позивач вважає дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позов.
Ухвалою судді від 12.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.06.2021 №207 ОСОБА_1 рахується як такий, що 18.05.2021 не прибув на військову службу, та з того часу перебуває поза межами військової частини. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.07.2021 №59-РС військову службу ОСОБА_1 призупинено у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Також, ОСОБА_1 було роз'яснено, що для оформлення звільнення з військової служби йому необхідно вирішити питання в органах досудового слідства щодо кримінального провадження відносно нього, поновитись на військовій службі, та в подальшому звернутись встановленим порядком з рапортом про звільнення. Проте, військова частина позбавлена можливості розглянути рапорт про звільнення на момент його подання, оскільки служба ОСОБА_1 призупинена та він не користується правами та пільгами військовослужбовців.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 №62 від 01.04.2021 проходить військову службу за контрактом.
На підставі Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААД №367182 від 16.12.2024, позивачу призначено 3 групу інвалідності.
Не бажаючи продовжувати службу, позивач звернувся до командира військової частини із рапортом від 05.02.2026, яким просив прийняти рішення про звільнення його з військової служби в запас на підставі абз. 2 пп. “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Зазначив, що через наявність інвалідності та за станом здоров'я не має бажання продовжувати військову службу. До рапорту долучив копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Відповідач листом від 09.02.2026 відмовив у звільненні. Зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2021 №207 ОСОБА_1 рахується як такий, що 18.05.2021 не прибув на військову службу, та з того часу перебуває поза межами військової частини. Також, ОСОБА_1 було роз'яснено, що для оформлення звільнення з військової служби йому необхідно вирішити питання в органах досудового слідства щодо кримінального провадження відносно нього, поновитись на військовій службі, та в подальшому звернутись встановленим порядком з рапортом про звільнення. Відтак, оскільки служба призупинена, позивач не користується правами та пільгами військовослужбовців, розглянути рапорт про звільнення на момент його подання військова частина позбавлена можливості.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо не звільнення його з військової служби на підставі абз. 2 пп. “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю інвалідності ІІІ групи, звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ), визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Приписами ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжений та триває на час розгляду справи.
У відповідності до ч.6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба за контрактом осіб рядового складу є видом військової служби.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положеннями пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану: б) за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Приписами ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
В розділі І Положення № 1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу» (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).
Згідно з п. 12 розділу І Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 Положення № 1153/2008.
Так, в п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до п.229 Положення № 1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
В п. 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно з п.260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170).
В розділі XII Інструкції № 170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).
В п. 14.28 розділу XIV Інструкції № 170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п. 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232-XII за станом здоров'я, зокрема при наявності інвалідності, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.
При цьому, наявність кримінального провадження не є перешкодою для прийняття рішення про звільнення з військової служби за умови, що до такого військовослужбовця не застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби особою.
Стосовно посилань відповідача на те, що позивач є таким, що самовільно залишив військову частину і наразі відсутні законодавчо визначені передумови для його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
З поданого відповідачем відзиву суд встановив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 03.06.2021 №207 ОСОБА_1 рахується як такий, що 18.05.2021 не прибув на військову службу, та з того часу перебуває поза межами військової частини. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.07.2021 №59-РС військову службу ОСОБА_1 призупинено у зв'язку із самовільним залишенням військової частини
Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості звільнення позивача з військової служби у зв'язку з призупиненням йому військової служби, оскільки такі обмеження не передбачені чинним законодавством. Стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з абз.2 п.п. “б» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ у разі звільнення його з займаної посади та призупинення йому військової служби.
Наведені відповідачем норми ст.24 Закону №2232-ХІІ та п.144-5 Положення №1153/2008 імперативно зобов'язують командира військової частини звільнити військовослужбовця, військову службу якому призупинено та стосовно якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, звільнити з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Водночас, вказані норми законодавства не містять заборони звільняти військовослужбовця з військової служби у разі призупинення йому військової служби, при наявності у нього інвалідності на підставі п.п. “б» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Суд звертає увагу, що вказані відповідачем обмеження щодо можливості звільнення з військової служби лише після завершення розслідування кримінального провадження відносно позивача суперечить п.229 Положення №1153/2008, яким передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.
Крім того, постановою ТУ ДБР, розташованому у м.Львові, від 26.11.2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021140010000315 від 21.07.2021 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діяннях солдата ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у звільненні діяв протиправно.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1331,50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна