про залишення позовної заяви без руху
11 травня 2026 рокусправа № 380/9007/26
місто Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулик А.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16.01.2026 та зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт.
Відповідно до вимог статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 вказаного Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.
Суддя встановив, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, визначеними статтями 161 КАС України.
Предметом позову у справі є протиправність бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16.01.2026 про звільнення з військової служби.
У контексті своєчасності звернення позивача до суду, суддя зазначає таке.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Частина друга статті 122 КАС України визначає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Частина п'ята статті 122 КАС України визначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суддя вказує на те, що переміщення на інше місце служби за своєю суттю є проходженням публічної служби. Отже, до спірних відносин необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як зазначає позивач, рапорт ним подано 16.01.2026.
Очевидно, що про бездіяльність щодо розгляду вказаного рапорту позивач повинен був дізнатись після закінчення строку на його розгляд, тобто 09.02.2026.
Проте, позивач звернувся до суду лише 05.05.2026, тобто з пропуском визначеного законом строку.
У позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, у якому позивач зазначив, що рапорт про непереміщення на інше місце служби від 16.01.2026, який зареєстрував відповідач 23.01.2026 надійшов у відділення Укрпошти 16.01.2026, а отже строк на його розгляд обчислюється з наступного дня після надходження до відділення Укрпошти 17 січня 2026року та закінчився через 14 днів - 30 січня 2026 року включно. Відповідно строк на оскарження протиправної бездіяльності щодо нерозгляду рапорту 16.01.2026 про непереміщення на інше місце служби позивача повинен обчислюватися 31 січня 2026 року до 01 березня 2026 року включно. В межах строку на оскарження протиправної бездіяльності відповідача адвокат Стецяк В.М. вживав заходи шляхом надіслання адвокатського запиту для отримання інформації щодо запитів 04.02.2026 та 18.03.2026. Позивач лише з відповіді на адвокатський запит дізнався про порушення його прав відповідачем, яке полягало у вчиненні протиправної бездіяльності щодо 30 березня 2026 року, і відповідно пропустив строк на звернення до суду з позовом з поважних причин. Відповідач тривалий час створював перешкоди в отриманні інформації щодо результатів розгляду рапорту, які полягали у ненаданні інформації та наданні недостовірної інформації, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 16.02.2026 та від 27.03.2026.
За результатом розгляду згаданого клопотання, суд висновує таке.
Представник позивача стверджує, що позивач вживав усіх належних заходів для захисту свого права: зокрема, направив адвокатські запити, ініціював отримання копій наказів та документів, необхідних для звернення до суду.
Разом з тим, як вбачається із правової оцінки рапорту майора Єрмолаєва В. від 23.01.2026 вх№523, адресований командиру Військової частини НОМЕР_1 , результати розгляду рапорту доведені ОСОБА_1 в усній формі начальником відділення персоналу військової частини НОМЕР_1 . Також позивачу у ній зазначені обґрунтовані підстави для відмови у задоволенні рапорту. З правовою оцінкою ОСОБА_1 ознайомився особисто заперечень не висловив та поставив підпис про ознайомлення 27.01.2026.
Із змісту зазначених документів суддя встановив, що про бездіяльність, на думку позивача, щодо розгляду рапорту позивач дізнався 27.01.2026, а тому суд відхиляє твердження представника позивача про те, що позивач лише з відповіді на адвокатський запит 30.03.2026 дізнався про порушення його прав відповідачем, яке полягало у вчиненні протиправної бездіяльності щодо нерозгляду рапорту.
Оцінюючи викладене в сукупності, суд висновує, що представник позивача не зазначив конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали звернутися позивачу до суду із позовом у встановлений строк.
Суд також акцентує увагу на тому, що обставини, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду існували впродовж строку, встановленого для звернення до суду, та не відпали на момент подання позивачем позову до суду.
При цьому, причини та обставини, які б дійсно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом саме в цей період, не зазначені.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
ЄСПЛ зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:
1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;
2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;
3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;
4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;
5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
З таких підстав, суд вважає, що у клопотанні позивача про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити повністю, причини пропуску строку звернення до суду визнати неповажними.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Також суддя звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суддя зазначає, що позовні вимоги заявлені до командира Військової частини НОМЕР_1 . Проте позивач визначає відповідачем Військову частину НОМЕР_1 , до якої не заявлено жодних позовних вимог.
У зв'язку з цим позовні вимоги не відповідають положенням пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України.
З урахуванням викладеного, позивачу необхідно уточнити склад відповідачів у справі або зміст позовних вимог.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 161, 169, 248, 256 КАС України, суддя
залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Визначити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку;
- позовної заяви із належним складом відповідачів або з уточненим змістом позовних вимог.
Ухвала суду про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу суду може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Суддя Гулик Андрій Григорович