справа № 380/18551/24
з питань встановлення судового контролю
11 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа №380/18551/24 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 (залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2025) позов задоволено частково; визнано протиправною відмову Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях у виготовленні та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій зазначити за чинними нормами, станом на листопад 2019 року, посаду «проректора державного університету внутрішніх справ», із визначенням посадового окладу як проректора університету відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 «Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 №36 «Про підвищення посадових окладів науково-педагогічних працівників», із значенням відомостей про розмір окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» для перерахунку пенсії. Зобов'язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо підготовки на надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення, в якій зазначити за чинними нормами, станом на листопад 2019 року, посаду «проректора державного університету внутрішніх справ», із визначенням посадового окладу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 «Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 №36 «Про підвищення посадових окладів науково-педагогічних працівників», із значенням відомостей про розмір окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» для перерахунку пенсії.
Позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, в якій просить зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях подати до Львівського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення суду у справі №380/18551/24.
В обґрунтування заяви вказав, що на виконання рішення суду від 26.11.2024 у справі №380/18551/24 відповідач повторно розглянув заяву та відмовив у видачі довідки станом на листопад 2019 року із зазначенням посади «проректора державного університету внутрішніх справ». Вказує, що суд апеляційної інстанції наголосив, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі. Позивач вважає, що оскільки відповідач під час повторного розгляду заяви дійшов висновку про відмову у видачі довідки, рішення суду залишається невиконаним.
Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю суд застосовує такі норми права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до положень статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1).
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу (частина 2).
Положеннями статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень (частина 4 статті 382-1 КАС України).
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 КАС України).
З викладених норм права слід виснувати, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції щодо до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Водночас такі повноваження суду повинні реалізовуватися з урахуванням статті 129-1 Конституції України, і такі повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які спричинили невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Однак до заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивачем не долучено жодного доказу, що міг би підтвердити той факт, що відповідач відмовляє позивачу у виконанні рішення суду або відповідачем не вживаються всі необхідні дії щодо належного його виконання.
З позиції позивача відповідач не повинен приймати рішення про відмову у видачі довідки, оскільки суд апеляційної інстанції наголосив, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Слід зауважити, що під час розгляду справи №380/18551/24 суд встановив, що відповідач розглядаючи заяву позивача щодо видачі довідки станом на листопад 2019 року із зазначенням посади «проректора державного університету внутрішніх справ» застосував лише положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», однак не врахував положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 №557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 №36 «Про підвищення посадових окладів науково-педагогічних працівників» щодо визначення посадового окладу.
Отже, суд перевіряє виконання рішення суду лише у справі, в якій прийняв рішення та в межах задоволених позовних вимог.
На виконання рішення суду відповідач здійснив повторний розгляд заяви позивача щодо видачі довідки станом на листопад 2019 року із зазначенням посади «проректора державного університету внутрішніх справ» та надіслав позивачу і державному виконавцю лист від 25.03.2025. У листі відповідач дослідив питання видачі довідки відповідно до положень вказаних наказів, постанов, роз'яснив порядок застосування положень законодавства та дійшов висновку про відсутність підстав для видачі довідки.
Суд зазначає, що підставою для встановлення судового контролю є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Однак згідно із заявою позивача та долученими до неї доказами рішення суду у справі №380/18551/24 відповідачем виконано та розглянуто повторно заяву позивача щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення, з врахуванням приписів не лише положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988, надано роз'яснення щодо застосування норм законодавства у питанні виготовлення довідки про розмір грошового забезпечення.
При цьому, суд звертає увагу, що за результатами розгляду справи №380/18551/24 суд зобов'язав відповідача саме розглянути повторно заяву позивача, з врахуванням положень наказів та постанов Кабінету Міністрів України.
Підставою звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю є прийняте за результатами розгляду заяви рішення відповідача про відмову у виготовлені довідки із визначенням конкретної посади у ній.
Слід зауважити, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Надання правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору, в межах процедури судового контролю є недопустимим, оскільки за таких обставин суд фактично вирішить новий публічно-правовий спір між сторонами.
Тобто, в даному випадку рішення суду фактично виконано відповідачем, а позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов'язанні суб'єкта владних повноважень до вчинення дій не викладалися відповідні висновки.
За таких обставин суд вказує, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не в порядку статті 382 КАС України.
Враховуючи викладене суд висновує про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі 380/18551/24. Отже, у задоволенні заяви позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 294, 295, 370, 382-382-3 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Кравців О.Р.