справа № 380/9042/26
11 травня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., перевіривши заяву позивача від 09 травня 2026 року про забезпечення позову у справі № 380/9042/26 за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанови та рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач-1), Головного управління ДПС у Львівській області (відповідач-2), у якому просить:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80916384 від 04 травня 2026 року, винесену головним державним виконавцем Галицького відділу ДВС у м. Львові Грабовенською Л.О.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про стягнення з мене виконавчого збору в розмірі 1102,21 грн (пункт 3 оскаржуваної постанови).
3. Зобов'язати Галицький відділ ДВС у м. Львові закрити виконавче провадження ВП № 80916384 та повернути виконавчий лист стягувачу.
4. Зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 80916384 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
5. Розгляд справи провести за моєю відсутністю (у разі неможливості мого прибуття з-за кордону) - у порядку письмового провадження.
09 травня 2026 року (вх. № 39232 від 11 травня 2026 року) позивач подала через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, у якій вона просить суд:
1. Невідкладно ухвалити заходи забезпечення позову у справі № 380/9042/26 (провадження № П/380/9130/26), а саме:
- зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 80916384 від 04 травня 2026 року до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- зобов'язати Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції негайно зняти арешт з рахунків позивача в АТ «Універсал Банк», АТ КБ «ПриватБанк» та інших фінансових установах до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- заборонити органу ДВС та стягувачу здійснювати будь-які дії з примусового виконання ВП № 80916384 (списання коштів, звернення стягнення на майно, обмеження виїзду тощо) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
2. Розглянути цю заяву невідкладно, без виклику сторін, у порядку, передбаченому статтею 154 КАС України.
3. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати до Галицького відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «ПриватБанк» для невідкладного виконання.
Постановляючи цю ухвалу, суд зазначає таке.
Стаття 152 КАС України визначає зміст і форму заяви про забезпечення позову.
Відповідно до норм цієї статті заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із наступними змінами і доповненнями).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову розмір судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Перевіривши заяву позивача від 09 травня 2026 року про забезпечення позову, суд встановив, що її подано без додержання вимог, встановлених частиною четвертою статті 152 КАС України, оскільки позивач до заяви про забезпечення позову не додала документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас додану позивачем до заяви від 09 травня 2026 року про забезпечення позову копію посвідчення учасника бойових дій суд не враховує з огляду на таке.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
При цьому пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 цього Закону.
Конструкція норми пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», в якій йдеться про «справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які, своєю чергою, встановлені Конституцією України та іншими законами.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Указана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), яку суд враховує на підставі вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Водночас в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що із часу ухвалення нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості. Тож Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
З огляду на підстави та предмет поданого позову, суд зазначає, що оскаржувані позивачем у справі № 380/9042/26 рішення відповідача-1 стосуються відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору на підставі виконавчого документа про стягнення податкового боргу, отже, вони ніяк не пов'язані з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, зокрема такі не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій. Тому вимоги позивача у цій справі не пов'язані з порушенням її права на соціальний захист саме як учасника бойових дій з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тож за таких обставин судовий збір має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Зважаючи на наведене, оскільки позивач до заяви від 09 травня 2026 року про забезпечення позову не додала документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, вказану заяву про забезпечення позову належить повернути позивачу без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 КАС України.
Крім цього, суд повідомляє позивача про те, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє її права повторного звернення до суду з такою заявою у порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 152, 154, 243, 248 КАС України, суд
Заяву позивача від 09 травня 2026 року про забезпечення позову у справі № 380/9042/26 повернути заявнику без розгляду.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 11 травня 2026 року.
Суддя Клименко О.М.