11 травня 2026 рокусправа № 380/22531/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі поданого рапорту;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та прийняти рішення, яким звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Ухвалою від 17.11.2025 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 призвано до лав Національної гвардії України згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022. Проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді розвідника-гранатометника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу спеціального призначення. Під час проходження військової служби у батька - ОСОБА_2 погіршився стан здоров'я, він має другу групу інвалідності та потребує сторонньої допомоги. Йому потрібна допомога близької людини, у зв'язку з чим, останній нотаріально посвідчив заяву від 01.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_2 підтвердив те, що позивач утримує його і єдиний, хто надає допомогу. До рапорта про звільнення з військової служби, поданого 17.10.2025, позивач долучив відповідні документи на підтвердження стану здоров'я батька та потреби у догляді, стосовно відсутності інших осіб які можуть здійснювати догляд - до рапорту було долучено нотаріально посвідчені заяви для підтвердження неможливості здійснення догляду. За результатами розгляду рапорту позивача командуванням Військової частини НОМЕР_1 не прийнято позитивного рішення, з посиланням на те, що з поданих документів вбачається наявність інших членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації.
17.10.2025 (вх.1748) Позивач звернувся з рапортом по команді до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи. За результатами розгляду рапорту листом від 21.10.2025 вих. №50/02/12-5473 2025 Позивача було поінформовано про відсутність підстав для звільнення за сімейними обставинами. У листі зазначено, що відповідно до наданих документів встановлено наявність у батька Позивача інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, а саме: дочки ОСОБА_3 , 1990 р.н., яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії не потребує постійного догляду та має можливість здійснювати догляд за батьком. Крім того згідно з документами, поданими разом із рапортом, у батька Позивача також є інші родичі першого ступеня споріднення: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які також не потребують постійного догляду за висновками МСЕК чи ЛКК або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та мають можливість здійснювати догляд за батьком Позивача. Відтак, наявність у батька Позивача інших родичів першого ступеня споріднення, які, мають можливість здійснювати за ним догляд, стала підставою для відмови у звільненні Позивача з військової служби.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 призваний до лав Національної гвардії України згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022. Проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді розвідника - гранатометника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу спеціального призначення.
17.10.2025 ОСОБА_1 подав за командою рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - у зв'язку із необхідністю здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , особою з інвалідністю 2 групи.
До рапорту додав:
- копію паспорта та довідки РНОКПП ОСОБА_2 ;
- копію паспорта та довідки РНОКПП ОСОБА_1 ;
- актовий запис про народження ОСОБА_1 , відповідно до якого його батьком є ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 про укладення шлюбу 24.06.1989 ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , після одруження ОСОБА_7 ;
- копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.06.2025 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 ;
- витяг з реєстру територіальної громади від 12.05.2025, що ОСОБА_2 із 15.11.1997 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- витяг з реєстру територіальної громади від 29.08.2025, що ОСОБА_1 із 16.06.2016 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
- копію висновку про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 224 від 28.08.2025 про те, що ОСОБА_2 як особа з інвалідністю 2 групи потребує соціальні послуги;
- копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.04.2025 № 184/25/3159/В, відповідно до якого ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності з 30.04.2025 терміном на 2 роки із датою повторного переогляду 30.04.2027;
- нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 01.10.2025, що він потребує постійного догляду та матеріальної допомоги від свого сина ОСОБА_1 ;
- нотаріально засвідчена заява ОСОБА_3 від 04.10.2025 про відмову від здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчена заява ОСОБА_4 від 04.10.2025 про відмову від здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_2 ;
- нотаріально засвідчена заява ОСОБА_5 від 04.10.2025 про відмову від здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_2 .
Про результати розгляду рапорта позивач повідомлений листом відповідача від 21.10.2025 № 50/02/12-5473-2025, у якому зазначено: «…Зазначаємо, подані Вами документи підтверджують наявність у Вас батька, який є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного догляду, однак не підтверджують, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до наданих Вами документів, вбачається, що у Вашого батька наявні інші члени першого ступеня споріднення, крім Вас, а саме дочка ОСОБА_3 , 1990 р.н., яка сама не потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та має можливість здійснювати догляд за Вашим батьком. На підставі, вищевикладеного повідомляємо, що на даний час відсутні підстави для Вашого звільнення у зв'язку із сімейними обставинами.…».
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Стаття 65 Конституції України встановлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України та діє на час розгляду справи.
За правилами підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: … 2) під час дії воєнного стану: … г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: … 3) під час дії воєнного стану: … необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Із аналізу даної правової норми слідує, що підставою для звільнення з військової служби військовослужбовця є не лише факт наявності у одного із його батьків інвалідності 2 групи, а і відсутність інших членів сім'ї, які могли б здійснювати такий догляд як фізично так і неможливість ними фактично здійснювати такий догляд, що має підтверджуватись відповідними доказами.
Позивач до свого рапорта про звільнення на підтвердження неможливості іншими членами сім'ї здійснювати догляд за ОСОБА_2 надав лише нотаріально посвідчені копії заяв ОСОБА_3 (доньки ОСОБА_2 ), ОСОБА_4 (доньки ОСОБА_2 ), та ОСОБА_5 (сина ОСОБА_2 ).
Проте, із цих заяв слідує лише, що ОСОБА_5 перебуває за межами України у Республіці Польща.
Жодних доказів неможливості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювати догляд за їх батьком до рапорту долучено не було.
22.01.2026 представниця позивача надіслала суду додаткові докази: виписку з історії хвороби ОСОБА_9 від 16.12.2025, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 01.12.2025 № 183/25/5600/В, відповідно до якого ОСОБА_10 встановлена 3 група інвалідності з 19.11.2025 терміном на 1 рік із датою повторного переогляду 19.11.2026; Посвідчення серії НОМЕР_4 про те, що ОСОБА_3 є законним представником дитини з інвалідністю ОСОБА_11 2011 року народження, копію пенсійного посвідчення, виданого ОСОБА_10 як особі з інвалідністю 3 групи, термін дії до 30.11.2026, свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 із ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 із ОСОБА_9 .
Суд зауважує, що зазначені документи не були долучені позивачем до рапорту, відтак відповідач їх не розглядав та не був обізнаний про їх існування, більше того частина цих документів складені після відмови позивачу у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби.
Із урахуванням наведеного, суд вважає перелічені вище докази не належними та не допустимими у цій справі.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд вважає правомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні рапорту про звільнення у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження неможливості іншими членами сім'ї здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Разом із тим суд зауважує, що позивач не позбавлений права порушити питання про своє звільнення з військової служби, подавши рапорт із необхідними документами особисто по команді своєму безпосередньому командиру.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 2 КАС України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відшкодування витрат судом не проводиться.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна