про залишення позовної заяви без руху
12 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2908/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Сагун А.В., розглянувши матеріали у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає не нарахуванню та невиплаті йому грошового забезпечення (включаючи основні, додаткові та разові виплати) за період з 19.07.2022 року по 06.05.2024 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 19.07.2022 року по 06.05.2024 року відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, а саме: з 01 січня 2022 року - 2481,00 грн; з 01 січня 2023 року по - 2684,00 грн та виплатити донараховане грошове забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Суддя, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, встановив, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини 5 статті 122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, нормами КАС України передбачена можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України також відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежений трьома місяцями з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (частина друга статті 233 КЗпП України).
Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 року по 06.05.2024 року.
Встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2024 № 128 позивача з 06.05.2024 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини. При цьому даним наказом визначено перелік усіх виплат, які підлягають проведенню позивачу під час звільнення.
Водночас, до суду із позовом щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення позивач звернувся 06.05.2026.
Принагідно, ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у справі № 340/75/26 позовні вимоги позивача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період після 19.07.2022 були повернуті у зв'язку з пропуском ним тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України, та відсутністю підстав для його поновлення. Суд зазначив, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про можливе порушення свого права у день звільнення - 06.05.2024, а звернення до суду відбулося лише 08.01.2026, тобто після спливу не лише тримісячного, а й річного строку, встановленого статтею 234 КЗпП України для можливості поновлення такого строку.
Повторно звернувшись до суду 06.05.2026, позивач не навів нових обставин чи інших поважних причин пропуску строку звернення до суду, які б не були предметом оцінки суду у справі № 340/75/26. Таким чином, питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період після 19.07.2022 вже було предметом судового розгляду, а наведені позивачем доводи фактично зводяться до повторного звернення з аналогічними вимогами без зазначення нових правових чи фактичних підстав для поновлення пропущеного строку.
Посилання позивача на направлення 31.03.2026 повторного запиту до відповідача не свідчить про виникнення нових обставин, які б впливали на перебіг чи поновлення строку звернення до суду. Сам по собі факт повторного направлення запиту у березні 2026 р., тобто майже через два роки після звільнення, не змінює моменту, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, та не може вважатися новою обставиною у розумінні процесуального закону.
Згідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, позовну заяву слід залишити без руху зі встановленням терміну для усунення недоліків, які можуть бути усунуті шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням підстав для поновлення цього строку та з наданням належних, допустимих, достатніх доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк така позовна заява буде повернута.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН