про повернення позовної заяви
11 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2457/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до
Головного управління Національної поліції в Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4, ЄДРПОУ 40108782)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, у не проведенні нарахування та виплат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді грошової компенсації у розмірі - 48577,30 грн., за 38 невикористаних днів основних та додаткових відпусток, за час проходження ним служби в Національній поліції України, під час його звільнення, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 року, №431 о/с;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), провести нарахування та здійснити виплату на картковий рахунок ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді грошової компенсації у розмірі - 48577,30 грн., за 38 невикористаних днів основних та додаткових відпусток, за час проходження ним служби в Національній поліції України, під час його звільнення, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 року, №431 о/с, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, у не проведенні нарахування та виплат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 р. №414 - за період з 14.03.2024 по 01.08.2024 року, яка у грошовому еквіваленті складає - 6527,42 грн., під час його звільнення зі служби в Національній поліції України, відповідно до наказу ГУНП в Херсонській області від 26.09.2024 року, №431 о/с;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), провести нарахування та здійснити виплату на картковий рахунок ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), належного йому грошового забезпечення, у вигляді надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 р. №414 - за період з 14.03.2024 по 01.08.2024 року, яка у грошовому еквіваленті складає - 6527,42 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), яка полягає, у порушенні вимог статті 625 ЦК України, а саме допущенні порушення виконання грошового зобов'язання перед ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), у розмірі - 15939,32 грн., як надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п. 4.1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року, за виконання роботи в умовах режимних обмежень;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі - 207,21 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, у розмірі - 40,7 грн., за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі - 15939,32 грн., як надбавки до посадового окладу у розмірі 50% відповідно до п. 4.1 постанови Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 - за період з 21.03.2023 року по 13.03.2024 року, за виконання роботи в умовах режимних обмежень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Ухвалою судді від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з необхідністю надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали судді, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду у якій зазначено, що 13.03.2024 року під час керування службовим автомобілем «ВАЗ-2106» він потрапив у ДТП та травмувався, після чого був госпіталізований. Стаціонарне і оперативне лікування проходив в медичних закладах міст: Кривий Ріг, Кропивницький, Київ в період з 13.03.2024 року по 02.07.2024 року, а в міській лікарні м. Олександрія Кіровоградської області, проходив амбулаторне лікування пов'язане з щоденним відвідуванням реабілітаційних курсів, в період з 09.04.2024 по 05.05.2024 та 07.07.2024 по 09.09.2024 року. Вказує, що з часу закриття листка непрацездатності, по теперішній час перебуває на амбулаторному лікуванні (в період з 10.12.2024 по 16.12.2024, з 08.04.2025 по 15.04.2025 та з 27.10.2025 по 07.11.2025 року, проходив стаціонарне лікування в міській лікарні м. Олександрія, а в період з 10.02.2025 по 13.03.2025 та з 01.12.2025 по 19.12.2025 року стаціонарний курс реабілітаційного відновлення). Через те що, з моменту ДТП з його участю, яке сталося 13.03.2024 року, у нього не відновилась права рука, виконувати будь-які найпростіші маніпуляції нею не має можливості, в тому числі і вільно користуватись засобами комп'ютерної техніки, робота над складанням процесуальних документів не властивою лівою рукою, займає як доволі багато часу, так і пов'язана з частими больовими приступами, що у свою чергу сповільнює їх виконання. Протягом осені - зими 2024, 2025 та зими-весни 2026 років, він продовжував проходити курси реабілітаційного лікування, вважаючи що відповідачем, стосовно нього виконано всі зобов'язання майнового характеру, за виключенням певних питань, які є предметом спорів у судових справах №№420/27084/24, 420/31305/24, 420/36381/24, 420/40001/24, 420/5053/25, 340/3527/25, 340/3637/25, 340/3785/25, 340/5062/25, 420/25549/25, 340/6008/25, 340/6141/25, 340/6636/25, 340/7905/25, 340/90/26, 340/374/26, 340/2390/26. Стверджує, що лише після його звернення до суду у судовій справі №340/90/26, з відповідним клопотанням, і отриманням ухвали суду, про зобов'язання надати зазначену вище інформацію, 20.03.2026 року він нарешті отримав - достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення у 2021 році, тобто, письмовий документ, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при проходженні служби. Таким чином, вважає, що саме 12 лютого та 20 березня 2026 року, ним отримано - достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених його сум грошового забезпечення, тобто, письмові документи, у яких детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу у 2021 році та докази надання, відкликання та переривання відпусток в спірний період у зв'язку з хворобами, що у свою чергу не давало можливості звернутись до суду, через відсутність об'єктивно визначених підстав та належних і допустимих доказів, а з ними і відповідних розрахунків протиправно невиплачених коштів позивачу. Враховуючи те, що зазначені вище обставини не залежали від волі позивача, ним систематично вживались заходи щодо їх усунення, тому зазначені вище обставини мають ознаки - поважних причин пропуску сроку звернення до суду.
Надаючи оцінку наведеним у такій заяві доводам, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч.5 ст.122 КАС України).
Тобто суддя зазначає, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, неодноразово наголошував, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
З 19.07.2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Натомість, після цієї дати, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23 та від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23, від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Як було зазначено в ухвалі від 27.04.2026, що позивача звільнено зі служби в поліції ще 26.09.2024, про що свідчить наказ №431о/с від 26.09.2024 р.
Відтак з 26.09.2024 у позивача є три місяці для звернення до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, позивач своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду, а звернувся до суду лише 20.04.2026 року (більш ніж через 2,5 роки), тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.233 КЗпП України.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Водночас, ознайомившись із змістом заяви від 07.05.2026 про поновлення строку звернення до суду суддя не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав. При цьому, суд зауважує, що самим же позивачем не заперечується, що він ще з 2024 року неодноразово звертався до відповідачів з метою отримання інформації про нараховане виплачене йому грошове забезпечення та його складові, а в подальшому з відповідними позовами до суду та його перебування на амбулаторному лікуванню це не перешкоджало звернутися до суду. Тобто, позивач мав реальну можливість у розумні строки дізнатися про усі складові нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення, а не через 2,5 роки після звільнення.
За таких обставин, суд доходить висновку, що причини наведені позивачем в заяві про поновлення строків не є поважними.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.
При цьому, суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності поважних підстав пропуску строку.
Відповідно до п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, а тому остання підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись ст.ст.169, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що повернення адміністративного позову не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА