12 травня 2026 року м. Київ справа №320/27480/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 03 травня 2024 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року по справі № 320/6715/24;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення виплаченої 03 травня 2024 року на виконання рішення від 27 лютого 2024 року по справі №320/6715/24.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в порушення прав позивача, відповідачем в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення, 03 травня 2024 року на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року по справі № 320/6715/24 було виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 82370,83 грн. Тому, позивач вважаю, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер». Проте, військовою частиною НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року позивачу не нараховувалась не виплачувалась, через що виник спір, який вирішувався в судовому порядку. Таким чином, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року по справі №320/6715/24 позов ОСОБА_1 задоволено. Тобто, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону №2050-111 та Порядку №159 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) виплаті ОСОБА_1 не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , з 26 вересня 2007 року по теперішній час проходить дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №320/6715/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця (місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців) - січень 2008 року.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №320/6715/24 набрало законної сили 29 березня 2024 року.
На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №320/6715/24 Військовою частиною перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 82 370,83 грн 03 травня 2024 року.
Проте компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при цьому не була виплачена, що спонукало позивача звернутися до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною 3 вказаної статті Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Разом з тим, ні Законом № 2011-XII, ні іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.
Враховуючи правову позицію колегії суддів Верховного Суду України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відтак, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З метою реалізації Закону № 2050-III Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001, якою затверджено Порядок №159.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У пункті 4 Порядку № 159 закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Згідно з абзацом 8 пункту 4 Постанови № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Використане у статті 3 Закону № 2050-III та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Так, Верховний Суд, розглядаючи справу №240/11882/19, вказав, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення (у спірному випадку з 01.01.2016 по 28.02.2018), останній має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за цей же період. Так у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
З огляду на вищевикладене, суд зауважує, що оскільки несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням у справі № 320/6715/24, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати індексації - 03 травня 2024 року.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №320/6715/24 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та сплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №320/6715/24.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №320/6715/24.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та сплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 у справі №320/6715/24.
4. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.