Номер провадження: 11-сс/813/987/26
Справа № 521/5374/26 1-кс/521/1657/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12026162470000479 від 06.04.2026 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 08.04.2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Незавертайлівка Республіки Молдова; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України,
встановив:
Слідчим відділенням ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026162470000479 від 06.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , 06.04.2026 року, знаходячись за адресою: м.Одеса, вул.Генерала Петрова, 50, зберігав при собі, з метою збуту, наркотичний засіб канабіс, масою у висушеному стані 37,21 г.
07.04.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 08.04.2026 року задоволено клопотання сторони обвинувачення та до ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 01.06.2026 року, з визначенням застави - 50 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, або визначити мінімальний розмір застави.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує тим, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу існування будь-яких ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник звертає увагу, що його підзахисний повністю визнає свою провину та співпрацює зі слідством. Крім того, захисник вважає, що слідчий суддя визначив підозрюваному завідомо непомірний розмір застави, не врахувавши його майновий стан.
Захисник ОСОБА_5 та прокурор Хаджибейської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, подали заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі. При цьому, прокурор у заяві повідомив суд, що 29.04.2026 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 скерований на розгляд до Хаджибейського районного суду м.Одеси.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК (далі - КПК) неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.107, ч.4 ст.405 КПК, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст. 404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст.177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону в частині обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею в повній мірі досліджено питання наявності обґрунтованої підозри, а матеріали провадження містять достатньо доказів, щоб переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозра, пред'явлена ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України є обґрунтованою.
На момент застосування до підозрюваного запобіжного заходу додані до клопотання слідчого докази були вагомими та достатніми для обґрунтування підозри.
При цьому, відповідно до ст.ст.89, 94 КПК та Глави 28 КПК питання про встановлення вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею в достатній мірі досліджене питання щодо існування наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, який зазначений в оскарженій ухвалі.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що дає підстави вважати, що під тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його провини останній може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, а ніж тримання під вартою під час досудового розслідування не зможе забезпечити належного виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, і не дасть змогу органу досудового розслідування контролювати місце його перебування.
Обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
При прийняті рішення колегія суддів приймає до уваги повідомлення прокурора про те, що на теперішній час досудове розслідування в кримінальному провадженні №12026162470000479 від 06.04.2026 року завершено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , 29.04.2026 року скерований на розгляд до Хаджибейського районного суду м.Одеси.
За таких обставин доцільність необхідності подальшого утримання ОСОБА_6 під вартою буде перевірена місцевим судом під час підготовчого судового засідання.
На підставі викладеного колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 08.04.2026 року, якою в кримінальному провадженні №12026162470000479 від 06.04.2026 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4