Номер провадження: 33/813/695/26
Номер справи місцевого суду: 513/1196/25
Головуючий у першій інстанції Рязанова К. Ю.
Доповідач Комлева О. С.
05.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Саратського районного суду Одеської області від 18 лютого 2026 року
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
ПостановоюСаратського районного суду Одеської області від 18.02.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаною постановою Саратського районного суду Одеської області від 18.02.2026 року, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме норм ч. 1 ст. 130, ст.ст. 251, 256, ч. 2 ст. 266 КУпАП. При цьому, скаржником стверджується, що відео файл доданий до матеріалів справи зроблений в порушення Інструкції до наказу МВС України від 18.12.2018 року № 1026, та не містить інформацію, яка би підтверджувала керування транспортним засобом, зупинку транспортного засобу та складання адміністративного протоколу, зауважуючи, що транспортним засобом не керував.
Також скаржником зазначається про порушення вимог ст. 268 КУпАП щодо роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності процесуальних права, що підтверджується змістом протоколу та доданими відеозаписами.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил дорожнього руху України не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу, в тому числі й відео записом з місця події, на якому зафіксована відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, а також відмова від проходження огляду в медичному закладі.
Дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про неповне встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи та як наслідок оскаржувана постанова вищенаведеним положенням КУпАП не відповідає, а тому відповідно до ст. 294 КУпАП підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 580876 ОСОБА_1 06.09.2025 року близько 00 год 24 хв в м. Сарата по вул. К. Вернера, Білгород-Дністровського району керував транспортним засобом Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В якості додатків до протоколу працівниками поліції долучено відеозапис, що вбачається з матеріалів справи, які містяться фіксацію подій, що відбувалися в день його складення та зазначений в протоколі час вчинення адміністративного правопорушення, що в свою чергу спростовує відповідні доводи апеляційної скарги в частині безперервності відео фіксації подій.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно, з огляду на диспозицію зазначеної статті, обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , в даному випадку, зважаючи на доводи апеляційної скарги, є встановлення факту керування останнім вказаним в протоколі транспортним засобом, адже суб'єктом даного правопорушення є саме водій транспортного засобу або інша особа, яка керує ним.
Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування (постанова Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 року, справа № 404/4467/16-а).
Згідно змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції встановлений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 . Із зазначеними обставинами подій також погодився й суд першої інстанцією, притягнувши останнього до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на даний протокол про адміністративне правопорушення, а також безпосередньо на відеозаписи долучені до матеріалів справи.
Разом з тим, дослідивши долучені працівниками поліції відеозаписи подій, котрі містяться на диску, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити щодо відсутності фіксації руху вказаного протоколі транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та зупинку даного авто працівниками поліції. На відео 1 вбачається рух спеціалізованого автомобіля працівників поліції та рух невідомого транспортного засобу з ввімкненим світлом фар назустріч, проте не вбачається фіксування саме транспортного засобу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
На інших відеозаписах, долучених до матеріалів справи, наявна фіксація спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та звернення із пропозицією щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, натомість вказаний в протоколі транспортний засіб знаходиться в нерухомому стані та без ввімкненого двигуна. Фіксацію руху вказаного авто, а також керування ОСОБА_1 даним авто на відеозаписах не міститься. Будь-які інші докази на підтвердження наявності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з встановленими працівниками поліції ознаками алкогольного сп'яніння в день складення протоколу та його зупинку поліцейськими в матеріалах справи відсутні. Залучення двох свідків в даному випадку з матеріалів справи також не вбачається.
Разом з тим, в матеріалах справи також відсутні відомості щодо неможливості працівниками поліції здійснювати належну фіксації адміністративного правопорушення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, згідно положень ст. 255 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ від 2.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву».
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Відповідно, зважаючи на те, що суб'єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме водій транспортного засобу, та встановлення факту керування є обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності в межах даної статті, натомість наявні матеріали справи в свою чергу жодних доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували факт здійснення керування ОСОБА_1 вказаним в протоколі транспортним засобом не містять, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції щодо визнання останнього винним у вчиненні даного правопорушення.
Таким чином, з огляду на вищезазначене, оскільки доводи апелянта знайшли своє часткове підтвердження в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню та провадження підлягає закриттю у відповідності до положень п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Саратського районного суду Одеської області від 18 лютого 2026 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 11 травня 2026 року.
Суддя О.С. Комлева