12.05.26
22-ц/812/873/26
Провадження № 22-ц/812/873/26 Суддя першої інстанції Тавлуй В.В.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
12 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 469/198/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року, повне судове рішення складено 18 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Тавлуя В.В., в залі судового засідання в с-ще Березанка, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про стягнення заборгованості з орендної плати,
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (далі - ТОВ «Південь Агро Інвест») про стягнення заборгованості з орендної плати.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 12 березня 2005 року серії МК № 1094247 належать земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,236 га на території Дмитрівського старостинського округу Березанської селищної ради Миколаївської області, а саме земельна ділянка площею 7,2177 га кадастровий номер 4820981200:16:000:0036 та земельна ділянка площею 0,0164 га кадастровий номер 4820981200:18:000:0306 .
На підставі договору оренди землі від 29 листопада 2007 року № 040700700440 позивачка передала вказані земельні ділянки в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМ. КЛ. Петровського» (далі - ТОВ «ІМ. КЛ. Петровського»).
01 жовтня 2017 року сторони підписали додаткову угоду до договору оренди, за якою зі згоди орендодавця відбулось відступлення прав та обов'язків первинним орендарем ТОВ «ІМ. КЛ. Петровського» на користь нового орендаря ТОВ «Південь Агро Інвест», та сторони домовились викласти договір оренди землі у новій редакції.
За вказаним договором земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача строком до 31 грудня 2024 року зі сплатою орендної плати орендарем у грошовій формі у розмірі 8,82% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 17 080.21 грн за рік оренди земельної ділянки № 1 та 38,81 грн за рік оренди земельної ділянки № 2, не пізніше 01 вересня поточного року. У разі невнесення орендної плати у визначені цим договором строки справляється пеня у розмірі 0.1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Проте, відповідачем порушено взяті за договором оренди землі зобов'язання щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість з виплати орендної плати за 2024 рік у розмірі 15 434.51 грн, що обраховується з урахуванням індексації, визначеної відповідно до пункту 4.4 Договору оренди землі, та з вирахуванням податків у розмірі 19,5 % (податок та військовий збір), і нараховано пеню у розмірі 2 793.65 грн.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди землі від 29 листопада 2007 року № 040700700440, визначену згідно додаткової угоди до Договору оренди землі б/н від 01 жовтня 2017 року, за 2024 рік у сумі 15 434.51 грн та 2 793.65 грн пені за період 02 вересня 2024 року - 27 лютого 2025 року, а всього стягнуто 18 228 грн 16 коп.
Стягнуто з ТОВ «Південь Агро Інвест» на користь ОСОБА_1 1 211.20 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що сторони договору оренди землі погодили обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування; при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (пункт 4.4 додаткової угоди), у подальшому зміни в письмовій формі до договору оренди не вносилися.
Умови договору свідчать про те, що сторони не передбачили в договорі правил обчислення орендної плати з індексом інфляції та заборони використання індексу інфляції при розрахунку орендної плати.
Тому з урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди на користь його дійсності, чинності та виконуваності, суд вважає, що коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати по договору оренди земельної ділянки за відповідний рік, як добуток індексів інфляції з січня по грудень 2024 рік.
З урахуванням принципу належного виконання зобов'язання орендар був зобов'язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за вказаний рік з індексом інфляції, як про це домовилися сторони в договорі.
За умовами договору орендодавець має право на отримання пені за затримку у виплаті орендної плати в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 4.7 додаткової угоди).
З урахуванням наданих доказів та в межах пред'явлених вимог, пеня підлягає обрахуванню за 2024 рік за період з 02 вересня 2024 року, який є наступним днем після встановленого у пункті 4.5 договору останнього дня внесення орендної плати ("не пізніше 01 вересня поточного року"), до дня звернення з позовом до суду, тобто до 27 лютого 2025 року.
Будь-яких обставин, які сторони вважають форс-мажорними, вони у договорі оренди не визначили.
Відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору, наведені позивачем розрахунки не спростував, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені ґрунтуються на вимогах закону та договору.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Південь Агро Інвест» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права щодо випадку та непереборної сили.
Суд неправильно застосував норми матеріального права щодо випадку та непереборної сили. Позивачем вимагалося від суду застосування наслідків порушення зобов'язання (статей 610 та 611 ЦК України), зокрема розірвання договору. Разом із тим стаття 614 ЦК України визначає наявність вини як підставу відповідальності за порушення зобов'язання
Але відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили
Російська окупація Миколаївської області почалася 26 лютого 2022 р. після того, як російські війська вторглися в Україну, напали на місто Миколаїв захоплювати та окуповувати частини Миколаївської області, і почали дійшовши до Вознесенська, забруднюючі при цьому території вибухонебезпечними предметами та шкідливими речовинами.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті Лист щодо військової агресії рф проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану.
Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Орендар і надалі повинен сплачувати орендну плату, але якщо через форс-мажорні обставини він порушить строк сплати орендної плати, він не може бути притягнутий до відповідальності, передбачену договором оренди чи законом.
Відповідно, частини 6 статі 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає оскільки має місце випадок та непереборна сила.
Тим не менше суд першої інстанції застосував санкції (зокрема пеню), як у мирний час.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла її представниця - ОСОБА_2 , надала відзив на апеляційну скаргу.
В своєму відзиві позивачка зазначала, що Березанська ОТГ Миколаївського району Миколаївської області станом на 22 грудня 2022 року та в подальшому не була включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Також не включення до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією натепер, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого20225 року № 376.
Доказів забруднення спірної земельної ділянки відповідачем надано не було.
Відповідач не довів фактів порушення судом його прав та інтересів. Також, він не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання умов договору.
Позивачка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого 12 березня 2005 року серії МК №094247, Березанською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 257, позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,16 га кадастровий номер 4820981200:18:000:0306 та ділянки № НОМЕР_2 площею 7,22 га кадастровий номер 4820981200:16:000:0036.
01 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , первісним орендарем ТОВ «Ім. К.Л. Петровського» та новим орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29 листопада 2007 року № 040700700440, згідно з якою відбулось відступлення прав і обов'язків орендаря ТОВ «Ім. К.Л. Петровського» новому орендареві ТОВ «Південь Агро Інвест», якому за новою редакцією договору оренди землі передано в оренду земельні ділянки площею 7,2177 га та 0,0164 га з кадастровими номерами відповідно 4820981200:16:000:0036 та 4820981200:18:000:0306, нормативною грошовою оцінкою 193 653,19 грн та 440,02 грн відповідно. Договір укладено терміном до 31 грудня 2024 року.
Пунктом 4.1. угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8,82% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 17 080.21 га та 38,81 грн за рік оренди; із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України (пункт 4.2.).
Відповідно до пункту 4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування.
Пунктом 4.5. угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року.
Відповідно до пункту 4.6 розмір орендної плати переглядається один раз на 7 років.
Згідно пункту 4.7. у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення; орендар зобов'язаний вчасно сплачувати всі належні орендні платежі (пункт 9.4).
Право власності позивача на земельні ділянки та право оренди відповідача на підставі додаткової угоди до договору оренди землі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
16 січня 2025 року позивачка направила на адресу ТОВ «Південь Агро Інвест» письмову заяву, в якій просила виплатити заборгованість з орендної плати за 2024 рік.
Вказану заяву отримано ТОВ «Південь Агро Інвест» 22 січня 2025 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам.
В контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У частині 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України)
Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року).
Встановлено, що 01 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 , первісним орендарем ТОВ «Ім. КЛ. Петровського» та новим орендарем ТОВ «Південь Агро Інвест» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 29 листопада 2007 року № 040700700440, згідно з якою відбулось відступлення прав і обов'язків орендаря ТОВ «Ім. КЛ. Петровського» новому орендареві ТОВ «Південь Агро Інвест», якому за новою редакцією договору оренди землі передано в оренду земельні ділянки площею 7,2177 га та 0,0164 га з кадастровими номерами відповідно 4820981200:16:000:0036 та 4820981200:18:000:0306, нормативною грошовою оцінкою 193 653,19 грн та 440,02 грн відповідно. Договір укладено терміном до 31 грудня 2024 року.
Пунктом 4.1. угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 8,82% нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 17 080.21 га та 38,81 грн за рік оренди; із цієї суми орендарем як податковим агентом утримуються податки (збори), передбачені чинним законодавством України (пункт 4.2.).
Відповідно до пункту 4.4 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюються з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка з подій сталася раніше), при цьому коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування.
Пунктом 4.5. угоди визначено, що орендна плата вноситься орендарем не пізніше 01 вересня поточного року.
Звертаючись до суду з цим позовом позивачка стверджувала, що відповідач не сплачував їй орендну плату за 2024 рік.
В даному випадку, всі ризики неналежного виконання умов договору покладаються на орендаря.
З огляду на зазначене, відповідачем не було виконано умови договору оренди від 01 жовтня 2017 року щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2024 рік.
Отже, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати за договором оренди землі, укладеним сторонами.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував відсутності вини відповідача, зокрема, введення в Україні воєнного стану та з цього приводу наявність форм-мажорних обставин, які підтверджено Торгово-промисловою палатою України є неприйнятними з огляду на таке.
Пунктом 13.2 Додаткової угоди до договору оренди землі від 01 жовтня 2017 року, сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок непереборної сили.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 вказано, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21».
Відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 зазначено, що норма частини 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Підпунктом 3 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням такої особливості: власники, користувачі земельних ділянок не несуть відповідальності за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, що полягає у невикористанні земельної ділянки, право власності, користування якою виникло до введення воєнного стану.
Обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що відсутність у частині 6 статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Після введення на території країни воєнного стану Торгово-промисловою палатою України на своєму офіційному сайті розміщено загальний офіційний лист, для всіх кого це стосується, від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія Російської Федерації проти України.
У листі Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини, починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Між тим, той факт, що Торгово-промислова палата України у листі від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила відповідну форс-мажорну обставину сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання. При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15 червня 2018 року у справі № 915/531/17, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 913/785/17, від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17, від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 910/7679/22 сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.
Лист Торгово-промислова палата України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП України, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката Торгово-промислова палата України, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2024 року № 740 «Про деякі питання про створення, забезпечення функціонування та ведення реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами» затверджено Порядок ведення, адміністрування, користування відомостями реєстру територій, забруднених/імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, внаслідок чого введено у дію реєстр територій та геоінформаційна система, якому відповідає Інтерактивна карта територій, яку адмініструє Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС).
За даними Інтерактивної карти ДСНС, що перебуває в загальному доступі в ресурсі інтернет (https://mine.dsns.gov.ua/), територія Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачці, не віднесена до місць, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, що також спростовують доводи скаржника про те, що територія орендованої земельної ділянки була забруднена внаслідок ведення бойових дій.
Інші аргументи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» залишити без задоволення.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2026 року залишено без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року.