Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/2974/26
Провадження № 1-кп/650/638/26
про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
11 травня 2026 року селище Велика Олександрівка
Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка клопотання прокурора Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025080200000467 від 12.03.2025 року, про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, Кіровоградської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 62025080200000467 від 12.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В ході підготовчого судового засідання даного кримінального провадження прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню № 62025080200000467 від 12.03.2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 16, 49, 88 Статуту, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов ' язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та будучи забезпечений речовим, грошовим, продовольчим та іншими видами забезпечення, з 06.01.2025 року по 26.01.2025 року проходив навчання у навчальному центрі військової частини НОМЕР_1 . По завершенню навчання 26.01.2025 вибув з навчального закладу до тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , проте вирішив тимчасово ухилитися від військової служби та не повернувся з навчання на місце служби, мотивуючи свої дії особистими обставинами, не пов ' язаними з проходженням військової служби.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, в порушення ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов ' язок і військову службу», ст.ст. 2, 11, 16, 49, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов ' язків військової служби, в умовах воєнного стану, будучи зобов ' язаним після, завершення навчання 26.01.2025 у навчальному центрі військової частини НОМЕР_1 , а саме 28 січня 2025 року прибути до тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 та приступити до виконання своїх службових обов ' язків, але без поважних причин не з ' явився вчасно на службу до вказаної військової частини та ухилявся від проходження служби до 28 березня 2025 року.
В подальшому, 28 березня 2025 року солдат ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно, з власної ініціативи прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 та повідомив обставини вчиненого правопорушення.
Таким чином, в період з 28 січня 2025 року по 28 березня 2025 року солдат ОСОБА_4 без поважних причин обов ' язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов ' язуючи його з виконанням обов ' язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з ' явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього. При цьому, солдат ОСОБА_4 документів, підтверджуючих поважність та законність відсутності на військовій службі, до військової частини не надавав.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
27.05.2025 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
13.03.2026 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляд тримання під вартою.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними досудовим розслідуванням доказами:
- матеріалами службового розслідування;
- показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, які узгоджуються між собою та достовірно вказують на причетність ОСОБА_4 до скоєного ним кримінального правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, вказавши, що на даний час ризики передбачені ст. 177 КПК України об'єктивно наявні та не зменшились, продовжують мати місце, а відтак виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого.
У судовому засідання обвинувачений, захисник, заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказавши, що зазначені прокурором ризики не доведені, не надано доказів на їх підтвердження, та є всі підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашній арешт.
Заслухавши прокурора, думку обвинуваченого, захисника, дослідивши додані до клопотання матеріали, суд вважає, що воно підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 131, 177 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, метою застосування якого є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою звернення до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є раніше заявлені ризики, передбачені у статті 177 КПК України, які до цього часу продовжують існувати та не зменшились і не втратили своєї актуальності (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України).
Підставою звернення до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є ризики, передбачені у статті 177 КПК України.
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, може умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від органів прокуратуру та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Про вказані наміри ОСОБА_4 вже свідчить його поведінка, оскільки достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх грубе порушення, вчинивши військовий злочин, а саме вчинивши самовільне залишення місце служби в умовах воєнного стану та не вживав жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Зазначені обставини свідчать про необхідність його ізоляції, задля припинення можливості переховуватися від суду та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб, може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, у тому числі військовослужбовцями його підрозділу, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема, перешкоджати їх прибуттю до прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо;
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, що може свідчити про відсутність у останнього бажання підкорятися наказам командування та проходження подальшої служби у Збройних силах України, що як наслідок може призвести до вчинення ним нових військових злочинів або продовжувати вчиняти інші подібні злочини.
Суд вважає, що зазначені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на даному етапі провадження не зменшились та продовжують існувати.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється суддею за правилами цієї статті.
У справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83 від 21.12.2000 Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
При цьому, відповідно до практики ЄСПЛ у справах «Штепа проти України» від 24.10.2019 за заявою № 16349/17, «Войкін проти України» від 27.03.2018 за заявою № 47889/08, в ухвалі про неприйнятність « ОСОБА_8 проти України» від 05.07.2018 повторне зазначення в ухвалі тих самих ризиків з обгрунтуванням продовження їх існування не становитиме порушення права на свободу та особисту недоторканність.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Враховуючи те, що строк дії ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2026 року закінчується 14.05.2026 року, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу продовжують існувати, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились. Суд дійшов висновку, що вищеперераховані обставини, дають достатні підстави вважати, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаній кримінальній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 194, 197, 199, 314-316 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025080200000467 від 12.03.2025 року, про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62025080200000467 від 12.03.2025 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України, строком на 60 днів, тобто до 09 липня 2026 року включно без права внесення застави.
Копію ухвали для її виконання направити начальнику Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор», прокурору - для відома.
Копію ухвали вручити обвинуваченому для відома.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'ять днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_9