копія
11 травня 2026 року Справа № 608/1311/26
Номер провадження1-кп/608/402/2026
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026211110000142 від 13 березня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не військовозобов'язаного, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 липня 2025 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин; вироком Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2026 року за ст. 126-1, ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у виді одного року двадцяти п'яти днів позбавлення волі, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , будучи раніше судимим вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 23.07.2025 за ст. 126-1 КК України за фактом вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до покарання у виді 200 годин громадських робіт, та будучи особою щодо якої на розгляді у Чортківському районному суді Тернопільської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, потерпілою від якого є його матір ОСОБА_6 , на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та в порушення вимог Закону України «Про запобігання домашньому насильству», умисно продовжував систематично вчиняти психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань потерпілої.
Так, 06 березня 2026 року близько 20.00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи на території домогосподарства, в якому проживає спільно з матір'ю ОСОБА_6 , розташованому за адресою АДРЕСА_1 , знаходячись в житловому будинку, умисно вчинив сварку зі своєю матір'ю ОСОБА_6 , під час якої виражався в її сторону образливими словами та нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав психологічних страждань ОСОБА_6
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Суду пояснив, що дійсно 06 березня цього року вчинив домашнє насильство щодо своєї матері, обзивав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати.
Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_3 повністю погодився зі всіма доказами у кримінальному провадженні, що були зібрані в процесі досудового розслідування і підтверджують його винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.
Оскільки, фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим фактичних обставин справи, не маючи сумнівів у добровільності його позиції, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, дослідження фактичних обставин кримінального провадження слід обмежити допитом обвинуваченого та дослідженням даних у справі, що характеризують особу обвинуваченого. Дослідивши та оцінивши докази в кримінальному провадженні в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його дії кваліфікує за ст. 126-1 Кримінального кодексу України, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому відношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права. Зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 вищевказаного Кодексу є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який визнав вину, у вчиненому щиро розкаюється, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, які обтяжують покарання і обирає щодо обвинуваченого покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі.
Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений вироком Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2026 року за ст. 126-1, ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання у виді одного року двадцяти п'яти днів позбавлення волі, на даний час відбуває покарання. Вказаним вироком апеляційної інстанції, вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 21.01.2026 відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_3 визнано винним за ст. 126-1, ч. 2 ст. 389 КК України і призначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України у виді одного року двадцяти п'яти днів позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків). Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
З аналізу вказаних норм кримінального закону та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 слідує, що при призначенні остаточного покарання за правилами ст. 71 КК України, суд до призначеного покарання за новим вироком, приєднує саме невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Початок строку відбування покарання має рахуватися або з дня ухвалення нового вироку, або з дня приведення вироку до виконання, а не з початку строку відбування покарання за попереднім вироком. При цьому, невідбута частина покарання за попереднім вироком у строк відбування покарання за новим вироком не зараховується.
Враховуючи наведене, остаточне покарання ОСОБА_3 слід визначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Тернопільського апеляційного суду від 25.03.2026 у виді позбавлення волі .
Під час досудового розслідування та судового розгляду, в рамках даного кримінального провадження, запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався. Враховуючи, що ОСОБА_3 знаходиться під вартою у зв'язку з відбуванням покарання у виді позбавлення волі за іншим вироком суду, суд приходить до висновку, що підстави для обрання відносно останнього будь-якого запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Речових доказів не має.
Процесуальних витрат не має.
З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 373, 374, п. 1 ч. 1 ст. 392, п. 2 ч. 2 ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим за ст. 126-1 Кримінального кодекс у України та призначити покарання за ст. 126-1 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 71 Кримінального кодексу України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2026 року та визначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з дня ухвалення даного вироку з 12 травня 2026 року.
У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, зарахувати покарання у виді позбавлення волі, частково відбуте за вироком Тернопільського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, а саме: з дня звернення вказаного вироку до виконання по 11 травня 2026 року включно.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Чортківський районний суд.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Згідно з оригіналом
Суддя:/підпис/
Вирок набрав законної сили __________________ року
Оригінал вироку знаходиться в Чортківському районному суді Тернопільської області в матеріалах справи № 608/1311/26
Суддя: ОСОБА_1
Копію вироку видано « » року
Секретар: