Справа № 462/8504/25
12 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Пилип'юк Г. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
встановив:
представник позивача ПрАТ «Львівобленерго» - Рібун Р. В. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова, через систему «Електронний суд», із позовною заявою /з урахуванням зменшених позовних вимог/, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 9 000,00 грн. заборгованості за отриману теплову енергію за період з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що будинок за адресою АДРЕСА_1 приєднаний безпосередньо до теплових мереж ПрАТ «Львівобленерго». Централізоване опалення будинку здійснюється ПрАТ «Львівобленерго» шляхом перетворення електричної енергії в теплову за допомогою електрокотла. Власниками квартири АДРЕСА_2 є - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Також за даною адресою зареєстрована та проживає ОСОБА_5 .Відтак, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ПрАТ «Львівобленерго» існували договірні відносини з надання послуг із отримання теплової енергії. При цьому, отримання теплової енергії відповідачами свідчить про фактичне укладення ними договору навіть при відсутності письмової форми такого. Свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію відповідачі не виконали, заборгованість за опалення протягом періоду з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року становить 9 000,00 грн.Зазначене підтверджується також і заявою відповідача ОСОБА_1 від 06.11.2024 року, у якій вона засвідчила наявність вказаної заборгованості та просила розтермінування задля її погашення (додається). У зв'язку з цим ПрАТ «Львівобленерго» зверталося в суд із заявою про видачу судового про стягнення вказаної суми боргу. Разом з тим, ухвалою суду від 28.10.2025 року судовий наказ був скасований. Станом на дату подання позову, заборгованість не погашена й становить 9 000,00 грн. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у визначений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подали, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомили, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
15.12.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 в якому вона просить відмовити у задоволенні позовної заяви. Зазначає, що з самого заголовку позовної заяви, позивач чітко вказує на договір про надання послуг, хоча у переліку додатків до позовної заяви жодного договору немає. В поданих позивачем додатках є ще розрахунок основного боргу за опалення до заяви ПрАТ «Львівобленерго» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Цей документ не можна брати до уваги, так як даний судовий наказ у справі за № 462/7331/25 було скасовано ухвалою суду від 28.10.2025 року, тим більше, що позивач у цьому документі допускається грубої помилки розрахунку загальної опалювальної площі. Загальна опалювальна площа наших квартир становить 445 м.кв. (без балконів), а не 311,8 м.кв., виходячи з результатів наданих нам підтверджуючих документів балансоутримувача нашого будинку яким і є сам ПрАТ «Львівобленерго». Щодо заяви на розтермінування боргу від 06.11.2024 року, просить її також не брати до уваги, тому що вона бралась виключно для оформлення субсидії, для цього їй потрібен був стандартний договір для Пенсійного фонду України від ПрАТ «Львівобленерго» про розтермінування боргу. На той момент вона думала, що це загальний борг за весь опалювальний сезон 2023/2024 і підписала цю заяву виключно для того щоб оформити субсидію і запобігти подальшого зростання боргу перед опалювальним сезоном 2024/2025. Вже згодом, коли її колишній чоловік надав копії всіх квитанцій, вона зрозуміла що фактична сума платежу за тепло за весь опалювальний сезон 2023/2024 становить 29 500,51 грн. і є непомірно високою за своєю нерозумністю і за незрозумілими і необгрунтованими тарифами, тим більше у воєнний час.Враховуючи те, що особовий рахунок за № НОМЕР_1 через який здійснюються всі види платежу за ЖКП в користь ПрАТ «Львівобленерго» зареєстрований на її колишнього чоловіка ОСОБА_2 з яким у них була чітка домовленість, що він сплачує всі послуги по ЖКП поки ця сума не буде становити % співвідношення до суми аліментів на двох дітей, які б йому призначив суд. На сьогоднішній день ця сума ще не є співмірною до несплачених аліментів. З моменту одруження її дітей, син з 2016 року, дочка з 2021 року вони практично не живуть в цій квартирі в силу різних обставин.
23.12.2025 року представником позивача ПрАТ «Львівобленерго» - Рібуном Р. В. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що, як вбачається із відзиву, ОСОБА_1 не оспорюється отримання нею теплової енергії (опалення) в квартирі АДРЕСА_3 в період з 01.10.2023 року по 01.04.2024 року. Аргументи про відсутність опалення в наступний опалювальний період (2024-2025 року) не стосуються періоду, за який пред'явлені вимоги. Також, не спростовують заявлені вимоги аргументи ОСОБА_1 про відсутністьписьмового договору з огляду на аргументи з цього приводу, наведені в позовній заяві, відповідно до яких за приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.Поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення квартири, оскільки послуги надаються, а сторона ними користується та жодних претензій з цього приводу не заявляє.Відтак, між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ПрАТ «Львівобленерго» в спірний період (з 01.10.2023 року по 01.04.2024 року) існували договірні відносини з надання послуг із отримання теплової енергії. При цьому, отримання теплової енергії відповідачами свідчить про фактичне укладення ними договору навіть при відсутності письмової форми такого. Крім цього, у відзиві ОСОБА_1 підтверджує підписання нею заяви від 06.11.2024 року, в якій остання просить розтермінувати заборгованість в розмірі 9 378,88 грн. та зобов'язується її повністю погасити до 25.06.2025 року. Доводи про те, що така заява нею подана з метою оформлення субсидії, не спростовують того, що цією заявою узгоджено нею розмір заборгованості (9 378,88 грн.) та не виконання взятого на себе зобов'язання її погасити у зазначений в заяві строк, що вже сплив. Також зазначає, що станом на дату подання позову (30.10.2025 року), заборгованість становила 9 378,88 грн., 14.11.2025 року відповідачами сплачено 482,40 грн. (згідно виписки по особовому рахунку), в т. ч. 34,36 грн. за водовідведення, 69,16 грн. за водопостачання та 378,88 грн. за опалення. Отже, відповідачами частково сплачена заборгованість на суму 378,88 грн., яка зменшилась до 9 000,00 грн.
29.12.2025 року на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 в якому вона зазначає, що посилання позивача на ст. 204, 205, ст. 218 ЦК України в плані необов'язковості письмового договору є недоречними у цьому конкретному провадженні.Враховуючи те, що ПрАТ «Львівобленерго» є не просто надавачем ЖКП, але залишається нашим багаторічним ЖЕКом (управителем) швидше всього не має, або просто не зберіг жодного письмового договору, який би вказував на їхні з ним двосторонні відносини. Тому представник позивача свідомо відводить увагу суду від основних вимог в даному проваджені, скеровуючи увагу суду на якісь формальні неточності в її заявах. Заява, від 06.11.2024 року, яка була нав'язана їй представником ПрАТ «Львівобленерго» є нікчемною і ніякої юридичної сили не має. Неточності, щодо опалювальної площі, не є суттєвими, в результаті все одно залишається питання, чому позивач не враховує майже 100 м.кв. опалювальної площі, якщо заяви про відключення від Централізованої системи опалення в місцевих органах влади нема.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 27, 66-69/.
Крім цього, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 442786823 від 09.09.2025 року квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 63,2 кв.м, житлова площа 42 кв.м належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 - 1/4 частка власності, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - 3/4 частка власності у спільній сумісній власності /а.с. 25-26/.
Відповідно до розрахунку основного богу за опалення за адресою: АДРЕСА_4 за період з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 9 378,88 грн /а.с. 28/.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 від 06.11.2025 року адресованої начальнику сервісного відділу ПрАТ «Львівобленерго», за період з жовтня 2023 року по жовтень 2024 року у неї утворилася заборгованість за надане теплопостачання в розмірі розмірі 9 378,88 грн. У зв'язку із важким матеріальним становищем вона немає можливості оплатити суму заборгованості повністю та вчасно, тому просить розтермінувати оплату боргу, повністю погасити борг зобов'язується до 25.06.2025 року /а.с. 29/.
Будинок за адресою АДРЕСА_1 приєднаний безпосередньо до теплових мереж ПрАТ «Львівобленерго». Централізоване опалення будинку здійснюється ПрАТ «Львівобленерго» шляхом перетворення електричної енергії в теплову за допомогою електрокотла.
Згідно відповіді наданої ОСОБА_1 на її запит Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області від 01.07.2025 року, будинок за адресою АДРЕСА_1 перебував на балансі ПрАТ «Львівобленерго» до 15.07.2021 року (як відомчий будинок), згідно наказу від 21.05.2025 року ПрАТ «Львівобленерго» зняло з свого балансу даний будинок і передало у власність співвласників будинку з існуючими мережами водопостачання і водовідведення та теплопостачання (електричні котли). Таким чином електрокотли не є у власності ПрАТ «Львівобленерго», а входять до спільного майна багатоквартирного будинку, тобто належать власникам квартир, які і повинні були забезпечувати їх функціонування, про що ПрАТ «Львівобленерго» у вересні 2024 року було повідомлено мешканців будинку за допомогою оголошень в загальнодоступних місцях. Враховуючи бездіяльність власників квартир щодо утримання належного їм майна ПрАТ «Львівобленерго» змушене було обслуговувати дані котли (які вже не належали підприємству) та несло витрати за електричну енергію, спожиту цими котлами (дані електричні котли забезпечені окремим обліком електричної енергії), витрати щодо відшкодування частини вартості спожитої електричної енергії котлами виставлялися мешканцями у рахунку в графі «опалення» пропорційно до опалювальної площі квартир за тарифами як для населення, хоча придбання відповідного обсягу електричної енергії здійснювалось підприємством за вищу ціну.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Положеннями ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Як вбачається зі змісту ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться - комунальні послуги, в тому числі централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, централізоване опалення, та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту користування цими послугами.
При цьому, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 року у справі № 216/5756/15-ц зазначив, що поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення квартири, у випадку, якщо послуги надаються, а сторона ними користується та жодних претензій з цього приводу не заявляє.
Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 31.07.2025 року у справі № 947/25386/23, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449св22), від 25.03.2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076св23).
З матеріалів справи вбачається, що поведінка сторін свідчить про фактичне укладення ними договору про постачання теплової енергії для потреби опалення до квартири відповідачів, оскільки послуги позивачем надаються, а відповідачі ними користуються та жодних претензій з цього питання до позивача не заявляють.
Таким чином, позивачем виконано свої зобов'язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії. У разі наміру споживача припинити надання послуг з теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.
Таким чином, між позивачем та відповідачем фактично склалися правовідносини з надання комунальних послуг і оплати за них. Доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надавав відповідачам послуги з опалення відповідачами суду не надано, з матеріалів справи вбачається, що вони від таких послуг не відмовлялась та використовувала для власних потреб, тим самим визнавали наявність правовідносин з ПрАТ «Львівобленерго».
Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_1 викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, оскільки такі повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, визнання нею факту написання заяви про наявність заборгованості, розрахунком опалювальної площі поданої представником позивача у відповіді на відзив та відповіддю наданою ОСОБА_1 на її запит Головним управлінням Держпродспоживслужби у Львівській області від 01.07.2025 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що, оскільки послуги з теплопостачання надавались, відповідачі ними фактично користувалась, то вони підлягають оплаті.
Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується розрахунком заборгованості, відповідачі не в повному обсязі оплачували за спожиту теплову енергію з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року, внаслідок чого в них утворилась заборгованість перед позивачем за цей період в розмірі 9 000,00 грн., розмір якої відповідачами не спростовано, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б ставили під сумнів правильність нарахування суду не надано.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що порушені права позивача в результаті неотримання оплати за надані послуги підлягають судовому захисту, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за теплову енергію у розмірі 9 000,00 грн., яка утворилась за період з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі до суду позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,58 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 23945 від 12.09.2025 року, № 28315 /а.с. 30, 38/.
Із врахуванням наведеного, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 422,58 грн. в рівних частинах, що становитиме по 605,65 грн судового збору з кожного.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суддя -
ухвалив:
позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» заборгованість за отриману теплову енергію за період з 01.10.2023 року по 01.10.2024 року у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 58 коп., а саме по 605 (шістсот п'ять) грн. 65 коп. із кожного.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго», ЄДРПОУ: 00131587, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.