1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4494/26 1-кс/335/1696/2026
11 травня 2026 слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030009986 від 29.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, -
Слідчий СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030009986 від 29.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим відділенням відділу поліції № 1 Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170030009986 від 29.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3451802078 ЗСУ-вч- НОМЕР_1 , солдат, колишній стрілець-санітар 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , 24.11.2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в умовах воєнного стану поблизу с-ща Черкаське Самарівського району Дніпропетровської області та до теперішнього часу відсутній на службі. Проживає: АДРЕСА_1 .
07.05.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено обшук, в ході якого було виявлено та вилучено:
- документи на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мовою оригіналу 1) приложение к аттестату о среднем общем образовании»; 2) «Характеристика»; 3) «Личная медицинская книжка»; 4) Додаток до свідоцтва; 5) «Удостоверение гражданина, подлежащего призыву на военную службу»; 6) «Аттестат о среднем общем образовании»; 7) «Диплом о среднем профессиональном образовании»; 8) «Сведения о личности обладателя диплома»; 9) Свідоцтво про базову загальну середню освіту;
- мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з номерами телефонів: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон «Sigma» (кнопковий), ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 , з сім-картою оператора «Водафон»; мобільний телефон «IPhone SE», ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , з номером телефону: НОМЕР_11 , які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 , з номером телефону: НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- системний блок в корпусі чорного кольору з ідентифікаційною ознакою RD85802310000229;
- системний блок «Microlab» в корпусі сірого кольору;
- 9 предметів, схожих на набої;
- фрагмент полімерної пляшки з нашаруванням невідомої речовини; металевий предмет, схожий на пристрій для паління.
З метою збереження речових доказів, які були вилучені під час огляду, слідчий просить накласти арешт на зазначене в клопотанні майно.
В судове засідання прокурор не з'явився, до судового засідання надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просить клопотання задовольнити.
В судове засідання представник особи з володіння якої вилучено майно не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання слідчого за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечує.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України неявка цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов таких висновків.
08.05.2026 року слідчий СВ відділу поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, отже клопотання подано у строки встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді від 28.04.2026 року в рамках кримінального провадження № 62025170030009986 від 29.05.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Загальні правила застосування арешту як одного із заходів забезпечення кримінального провадження визначені ст. 132 КПК України, відповідно до якої застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у цьому провадженні здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, зокрема за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Шляхом аналізу документів, які додані до клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що могло бути вчинено кримінальне правопорушення, про яке зазначається у клопотанні.
Тож, описані вище обставини дають можливість дійти висновку, що наразі існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, зокрема, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. Воно носить такий ступінь тяжкості, що дає слідчому судді підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту.
Слідчий заявляє метою арешту майна забезпечення збереження речових доказів. Можливість накладення арешту з цією метою передбачена ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку накладання арешту з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що 07.05.2026 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено:
- документи на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мовою оригіналу 1) приложение к аттестату о среднем общем образовании»; 2) «Характеристика»; 3) «Личная медицинская книжка»; 4) Додаток до свідоцтва; 5) «Удостоверение гражданина, подлежащего призыву на военную службу»; 6) «Аттестат о среднем общем образовании»; 7) «Диплом о среднем профессиональном образовании»; 8) «Сведения о личности обладателя диплома»; 9) Свідоцтво про базову загальну середню освіту;
- мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з номерами телефонів: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон «Sigma» (кнопковий), ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 , з сім-картою оператора «Водафон»; мобільний телефон «IPhone SE», ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , з номером телефону: НОМЕР_11 , які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 , з номером телефону: НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- системний блок в корпусі чорного кольору з ідентифікаційною ознакою RD85802310000229;
- системний блок «Microlab» в корпусі сірого кольору;
- 9 предметів, схожих на набої;
- фрагмент полімерної пляшки з нашаруванням невідомої речовини; металевий предмет, схожий на пристрій для паління.
Під час судового розгляду клопотання встановлено, що в ході проведення огляду здобуто речі, які, за позицією сторони обвинувачення, мають властивості речових доказів, зокрема - мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з номерами телефонів: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; мобільний телефон «Sigma» (кнопковий), ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 , з сім-картою оператора «Водафон»; мобільний телефон «IPhone SE», ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , з номером телефону: НОМЕР_11 , які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 , з номером телефону: НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; системний блок в корпусі чорного кольору з ідентифікаційною ознакою RD85802310000229; системний блок «Microlab» в корпусі сірого кольору.
У своєму клопотанні слідчий зазначив, що з метою забезпечення збереження речових доказів на даний час у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на вищевказані мобільні телефони та системні блоки.
З огляду на заявлену мету арешту, слідчий суддя має дослідити природу майна - вказаних вище мобільних пристроїв та системних блоків - на предмет відповідності критеріям речового доказу.
Відповідно до положень Глави 17 КПК України, винесення слідчим чи прокурором постанови про визнання певної речі речовим доказом не є необхідною умовою для прийняття слідчим суддею рішення про арешт майна, зокрема й у разі накладення арешту з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Наявність у матеріалах провадження або відсутність постанови уповноваженої особи про визнання речей і документів речовими доказами не є вирішальним фактором під час прийняття слідчим суддею, судом рішення про існування чи відсутність підстав для накладення арешту на майно.
Відносно існування підстав для накладення арешту на мобільні телефони та системні блоки, слідчий судді дійшов таких висновків.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132 КПК України.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абзац 2 частини 1 статті 170 КПК).
Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
До того ж за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:
-правову підставу для арешту майна;
-можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
-розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
-наслідки арешту майна для, зокрема, третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених у попередніх абзацах норм КПК вбачається, що арешт майна можливо застосувати якщо:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;
-майно, на яке накладається арешт, перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати;
-речі та документи є тими видами майна, на які може бути накладено арешт;
-це майно є речовим доказом;
-буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням;
-наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.
Згідно з пунктами 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України у разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп'ютерних системах, їх невід'ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Як бачимо, законодавець визначає посилені гарантії дотримання прав у зв'язку з вилученням названих вище електронних пристроїв, які є засобами швидкого спілкування осіб між собою та обміну інформацією, яка є досить «чутливою» та потребує захисту. Отже, ці електронні носії інформації фактично виокремлені із загального обсягу майна, яке може бути тимчасово вилученим під час обшуку, огляду, зокрема в частині, що стосується порядку такого вилучення.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд комп'ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).
Також відповідно ч.ч. 5, 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном
Як вже раніше зазначалося, мобільні телефони та системні блоки були вилучені 07.05.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , та за відсутності дозволу слідчого судді на їх вилучення.
Отже слідчий повинен був відповідно до ч. 2 ст. 168, ч. 2 ст. 237 КПК України у разі необхідності виготовити за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в мобільних пристроях та системних блоків. Чого зроблено не було, при цьому матеріали додані до клопотання не містять даних, про те, що володілець такого майна обмежував доступ до мобільних пристроїв та системних блоків.
Отже, заявником в клопотанні взагалі не обґрунтовано та його матеріалами не підтверджено, за наявності яких підстав було прийнято рішення про тимчасове вилучення означених мобільних пристроїв та системних блоків.
Слідчий суддя також зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив'язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).
З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
З огляду на такі обставини, виходячи з вимог п.п. 2,3 ч. 3 ст. 132, ч. 2 ст. 173 КПК України у накладенні арешту на мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з номерами телефонів: НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон «Sigma» (кнопковий), ІМЕІ1: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 , з сім-картою оператора «Водафон», мобільний телефон «IPhone SE», ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 , з номером телефону: НОМЕР_11 , які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мобільний телефон «Samsung Galaxy A02», ІМЕІ1: НОМЕР_12 , ІМЕІ2: НОМЕР_13 , з номером телефону: НОМЕР_14 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , системний блок в корпусі чорного кольору з ідентифікаційною ознакою RD85802310000229, системний блок «Microlab» в корпусі сірого кольору, які були вилучені 07.05.2026 у ході проведення обшуку, слід відмовити.
Крім того, слідчий просить накласти арешт на документи, що були вилучені під час обшуку, на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо документів, вилучених під час обшуку, слід зазначити таке.
У кримінальному процесі частиною 7 статті 236 КПК передбачено, що під час обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Речі та документи, які містять ознаки доказу в кримінальному провадженні, однак не наділені ознаками майна, не є об'єктами цивільних прав, не мають історичної, художньої, наукової, літературної, економічної або іншої істотної цінності, зокрема, для особи, у якої вони вилучені (листи, чорнові записи, блокноти, візитівки, господарські договори, рахунки на оплату, накладні, чеки, довіреності, речі немайнового характеру тощо), не належать до тимчасово вилученого майна та не потребують вирішення питання про арешт.
У цьому випадку слідчим було вилучено документи, що стосуються отриманої освіти підозрюваним, медичні документи, документи що стосуються проходження військової служби.
Такі документи було вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного. Як слідує з матеріалів клопотання, слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку у цьому приміщенні з метою відшукання розшукуваної особи.
Водночас вилучені документи не мають жодної істотної цінності, корисних властивостей та не відносяться до обставин вказаного кримінального провадження. Разом з цим, слідчий не позбавлений можливості провести огляд цих документів, та у разі необхідності зробити їх копії для долучення до матеріалів кримінального провадження.
Тому, слідчий суддя доходить висновку, що арешт даних документів є недоцільним, а отже у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Крім того, у клопотання слідчий просить накласти арешт на вилучені під час обшуку 9 предметів, схожих на набої; фрагмент полімерної пляшки з нашаруванням невідомої речовини; металевий предмет, схожий на пристрій для паління.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Отже, існують достатні підстави вважати, що вилучені слідчим під час обшуку речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, є речами, перебування яких у цивільному обігу є обмеженим. Виходячи з наведеного, вказані речі, можуть бути об'єктом протиправних дій.
За таких обставин, існують підстави для накладення арешту на вилучене слідчим речі з метою збереження речових доказів.
Тому, клопотанні в цій частині слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:
- 9 предметів, схожих на набої;
- фрагмент полімерної пляшки з нашаруванням невідомої речовини; металевий предмет, схожий на пристрій для паління.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1